Підготовка до акції:
1. Кожен учасник акції має усвідомлювати кінцеву мету і відрізняти її від причини акції. У випадку подій останнього часу навколо ментівського свавілля, кінцева мета – припинення катувань і недопущення заборони зібрань. Причина – вбивство студента.
2. Підготовка до акції поділяється на попередню та безпосередню. Попередня підготовка – це визначення: місця та засобів проведення акцій, безпосередня – підготовка на місці збору та інструктаж з безпеки учасників.
3. Засоби шифрування зборів мають бути простими та зрозумілими. Найпростіший спосіб – призначати зустрічі в точці, якій присвоюється назва іншого місця. Наприклад: «зустрічаємось біля цирку лише в 3-х, о 15-й годині», – може перекладатися як зустрічаємось біля пам’ятнику Сковороді, о 16:30 (назва місця не відповідає фактичному місцю зустрічі, “кількість людей на зустрічі” – насправді година зборів, а “час збору” – 15-та година – це насправді код запізнення, тобто +1,5 години до названого часу – 16:30).
3.1. Засоби шифрування використовують старші груп;
3.2. Місце спільної зустрічі (а потім і попередніх) фіксуються на фото і відео, щоб визначити у майбутньому агентуру, та методи її роботи. Оператора визначають керівники акції, по закінченню зйомок – відео передається людині, яка участі у акції не бере НІКОЛИ.
3.3. Після проведення зустрічі (акції) – спільний відео перегляд
4. На місці зборів складається перелік учасників акції. Його складають старші груп. В переліку вказують: П.І.Б., вік, адресу, телефон мобільний, телефон батьків. Записаний склад віддається людині, що НЕ ЙДЕ на акцію. По закінченні група людей обдзвонює ВСІХ учасників і уразі зникнення когось – піднімає галас, ставить до відома батьків та журналістів.
5. Проводиться добровільний огляд особистих речей та кишень учасників. При людині не повинно бути ЖОДНОГО предмету, що навіть теоретично можна розцінювати як зброю та алкоголь і ОБОВ’ЯЗКОВО має бути документ, що посвідчує особу людини.
5.1. Всі речі, що можуть бути оцінені як зброя – вилучаються і передаються на зберігання тому, хто на акцію не йде. Зберіганням відомості про учасників та спірних речей повинні займатися РІЗНІ люди і, бажано, не знайомі між собою;
5.2. Всі, хто випив хоч трохи алкоголю на акцію не йдуть – це дозволить визначити провокаторів (вони, як правило, на підпитку). Речі, та відомості ні в якому разі не повинні зберігатися у людини, що не пішла на акцію через те, що вжила алкоголь;\
5.3. З акції автоматично виключаються люди, що знаходяться у розшуку, проти яких порушено кримінальну справу, та такі, що притягалися раніше до відповідальності за кримінальні злочини.
6. Для контролю акції, заздалегідь, визначається людина, що буде проводити зйомку і, бажано, не одна. На місці такі оператори працюють тільки у складі «груп контролю». Група контролю – зображує звичайних перехожих, які просто так знімають те, свідками чого стали. Така зйомка дозволяє:
6.1. Виявляти провокаторів, що приєдналися до акції,
6.2. Зафіксувати факти затримань, якщо міліція стверджує, що нікого не затримувала,
6.3. міліцейську агентуру, оперативних співробітників і методи їхньої роботи в натовпі.
6.4. Визначати людей, що через свої психічні особливості – істеричність, агресивність та ін.. не бажані як учасники
6.5. Факти використання політичними силами акцій протесту задля досягнення своїх цілей.
7. Поведінка на акції, яка відбувається за міліцейської присутності у звичайному режимі. Треба пам’ятати, що навіть керівники міліцейських підрозділів до останньої миті можуть не знати про наказ на використання сили, тому:
7.1. Ні в якому разі не ображати працівників міліції, що присутні на акції;
7.2. Не проводити з ними виховної роботи – втягнення у розмову має на меті визначити старших для подальшої розробки – при цьому завжди фіксувати ВСІХ міліціонерів, що ініціативно виходять на розмову;
7.3. Не відповідати на запитання: «хто старший?» – якщо не визначений старший, не можливо визначити напрям роботи та спрогнозувати провокацію – в цьому випадку міліціонери, як правило, уникають бути ініціаторами активних дій.
8. Поведінка на акції, на якій силові структури починають поводитись “по бєспрідєлу” – силовий розгін, тотальне пакування тощо.
Треба пам’ятати, що будь-яка акція, не прив’язана до певної політичної сили, викликає занепокоєння ВСІХ керівників ВСІХ партій, а також посадовців. Оскільки неавторизований протест оцінюється, як неконтрольований та небезпечний. Відповідно до цього замовником атаки можуть бути, як владні посадовці, так і «офіційна опозиція». Вони мають на меті:
- Використання акції протесту задля реклами свого руху (дискредитації опонентів);
- Дискредитацію і подальшу постанову під контроль неформальних (фактичних) лідерів протестувальників (спецслужби та МВС – вербування);
- Усунення потенційної конкуренції у майбутньому.
Відповідно до цього треба бути готовим до:
8.1. Створення кола відчуження навколо провокатора – як тільки людина поводить себе необумовленим чином, навколо неї створюється коло пустоти до метра – проводиться засвітка. Як правило, навіть маючи наказ на розгін всіх, міліціонери вимушено беруть власного агента, або агента замовника розгону;
8.2. Прикриття жінок від нападу міліціонерів – часто саме так міліціонери провокують бійку з натовпом. Жінок просто відсікають від міліціонерів своїми тілами. Це давить на психіку нападників, вони ніколи не готові до такого;
8.3. Одночасно проводиться засвітка початку міліцейської атаки – як тільки міліція починає атакувати, з кількох боків спалахують фотолампи. Цім має займатися група прикриття. Вона має власні фотокамери з лампами, а також супроводжує та наводить журналістів на ВСІ спроби міліціонерів спровокувати бійку;
8.4. Контролювати переміщення талекамер оперативного спостереження МВС та СБУ – часто саме вони вказують місце підготовки провокації;
8.5. У разі побиття прикривати, в першу чергу, голову. Ні в якому разі НЕ ПІДСТАВЛЯТИ СПИНУ – відіб’ють нирки. Підставляти під удари руки – поламана кість заживе швидше, ніж залікується відбитий орган. При цьому перелом – це середня тяжкість, а факт відбиття нирки доведеться ще доводити низкою аналізів.
8.6. ЗАВЖДИ фіксувати ВСІХ міліціонерів, що били людей. Групи контролю мають передавати їх переміщення одна-одній до машини. Зафіксувати номери і в подальшому визначити П.І.Б. нападника та його безпосереднього командира.
9. Під час акції весь ефір прослуховуватиметься. Тому на акції активісти використовують одноразові телефони, де вказані тільки номери учасників та одноразові передплачені картки. Заздалегідь визначається вірогідніші сценарії розвитку подій – два обов’язкових: «все вийшло», та «всіх закрили». При перемовинах на акції правила такі:
9.1. Чітко визначитися, хто саме буде проводити зв’язок, та контролювати напрямок. Інший в на керівника не виходить.
9.2. Зв’язківець має взагалі не брати участь у самій акції і спостерігати її збоку.
9.3. Перемовини ні в якому разі не мають нагадувати військові розмови типу «перший, другому… ». Звертаються виключно за ім’ям, та доповідають про те, що бачать. Уникати слів: «на нас напали», – замість цього: «світлофор, біля будинку номер…, на розі вулиць …, на людей напали». Вилучення у розмові своєї особистої участі не дасть ідентифікувати в натовпі учасника та організатора акції.
9.4. Активісти не зв’язуються з керівником всієї акції. Ні в якому разі НЕ погоджувати свої дії з керівником акції, якщо все йде за планом. Вихід в ефір – виключно у разі необхідності.
Контр-оперативна робота. Вичислення і робота зі стукачами\операми.
1. Найвідоміша з пісень т.з. блатного світу – це пісня про агентесу Марію Климову (псевдо: «Мурка»). Оперативний агент в кримінальному середовищі – це розвідник-інформатор. Кілька агентів становлять інформаційну мережу. Агенти, що мають власну мережу – є резидентами. Агенти бувають:
1.1. Штатні – офіцери МВС та СБУ під прикриттям легенди, ввідні в середовище;
1.2. Позаштатні – завербовані із середовища, в якому вони працюють, спілкуються, живуть.
Вони, у свою чергу – штатні та позаштатні агенти – поділяються на:
- явних – таких, що свідомо здають інформацію;
- прихованих (друга назва: «джерело») – таких, що роблять це через зайву довірливість та базікавитість.
Існують також подвійні агенти, які працюють:
- на обидві сторони на власний розсуд;
- свідомо проти структури-вербувальника.
Відповідно до цієї градації, кожна людина хоча б раз у житті, свідомо чи ні, була агентом або джерелом інформації. Принаймні своїх батьків та свого оточення. Усвідомлення цього дає чітку картину спотворення ситуації у художній літературі та суспільстві. Звідси треба пам’ятати, що лише небезпека переданої інформації дає чітке усвідомлення: агент людина чи ні? Лише системність і характер інформації, що передається скаже про те: ворог цей агент-інформатор, чи просто помилився? Жодний підпис під протоколом або погодженням на вербовку не доводить, що людина агент. Факт, що через людину знайдено речові докази та забезпечено засудження кількох людей – доводить, що вона агент без будь-якого підпису.
2. Методи вербовки агентури оперативним складом МВС та Держбезпеки. Агентура вербується як правило з середовища, проти якого працює оперативник. Така агентура, за умов знання методів роботи оперативного складу, відносно легко вираховується та знешкоджується дозуванням інформації або перевербуванням.
Більш небезпечним є агент, якого завербовано поза середовищем. Той, якого введено після процедури вербовки та підготовки.
Вербування агентів в середовищі.
Як правило для вербування обирають хлопців та дівчат з розвинутим комплексом меншовартості або навпаки – з гіпертрофованою самооцінкою. І проти перших, і проти других однаково використовують як методи ломки психіки, так і методи заохочення до співпраці. Що обрати – ломку чи заохочення? – обирає вербувальник в залежності від власних особливостей психіки.
2.1. Вербування методою ломки (як правило – МВС) може простягатися: від звичайного побиття та зґвалтування, до звинувачення у кримінальному злочині включно.
2.2. Вербування заохоченням (як правило – Держбезпека), відповідно, може бути як у вигляді допомоги у вирішенні проблеми (часто заздалегідь свідомо створеної оперативником), до викладання неприємних фактів про середовище та людей, з якими спілкується об’єкт вербування.
3. Методи протидії вербуванню напрочуд прості. Чим менше знають про Вас, Вашу родину та Ваше оточення – тим краще. Для вербування ЗАВЖДИ обирається людина, про яку відомо багато, а та, про яку мало – у виключних випадках. Змажтеся на фоні суспільства, і Ви не становитимете оперативного інтересу.
Якщо під час допиту Вас почали розпитувати про Ваше життя, роботу, навчання, Ваших рідних та Ваше оточення – переведіть розмову у площину проблем структури, до якої належить вербувальник. Відчувши з Вашого боку оперативний інтерес до себе, він припинить процес – це обов’язкова його поведінка, що прописана внутривідомчими інструкціями. Більше того – почне перевіряти, чи не є Ви агентом іншої структури або служби внутрішньої безпеки структури, до якої він належить сам. Ніколи не заперечуйте такого припущення – посміхніться людині на подібні запитання – диктофон посмішку не передасть, а людині буде «приємно». Демонстративно напружтеся на таке припущення, почніть переводити розмову в інше русло – знову ж таки на співрозмовника: «Да что там я?… Вот ви про сєбя расскажитє? Тяжєло наверноє? А дома жена… – єй только шмотки да бабки?…. Да… Тяжєло… Не понимают жони опоров, что муж’я іхніє – войни і воюют с прєступностью – нє ценят, нє осознают… ». Навіть якщо людина усвідомлює, що це підготовлена протидія – її це вразить. Тим більше, що говорите Ви правду, а те, що суспільство зробило з Вашого співрозмовника скота та хабарника – він справді не винен. Пам’ятайте, що правда як і брехня у розмові з держслужбовцем – це зброя. Такою правдою Ви увімкнете «програму-закладку», яка є в кожній людині. І дуже небагатьом вдасться переступити через те, що підніметься в неї середині.
ЗАВЖДИ про зустріч із співробітником МВС або Держбезпеки ставити до відома своє найближче оточення, навіть якщо пообіцяли оперативнику нікому не казати.
4. Вербування тим не менше вдається через: недбалість людини, її неуважність або непереборні обставини, що стали наслідком необережності – в 1995-му році був випадок, коли співробітники київської міліції, щоб примусити хлопця до співробітництва, кинули його дівчину у чоловічу камеру. Відповідно Ви не можете гарантувати навіть собі, що ухилитесь від співробітництва.
Якщо Вас примусили або умовили співпрацювати, пам’ятайте, що стукач не той хто погодився здавати, а той хто здає. Якщо в Вашому оточенні немає людини, якій можете розповісти правду – просто дозуйте інформацію, що йде на куратора.
5. Методи виявлення агентури. Щоб не стати параноїком бажано ввести собі за правило сприймати всіх, як людей що здають. Це, по-перше, привчить не навантажувати близьких небезпечною інформацією, по-друге, не цікавитися зайвими речами – не здасть той, хто не знає.
5.1. Якщо людина цікавиться зайвою інформацією, не поспішайте записувати її в агенти – приблизьте її до себе. Поцікавтеся її оточенням – не виключно, що агент саме там. Ви будете здивовані, на скільки часто співробітники МВС та Держбезпеки використовують власних родичів, як оперативні джерела. При цьому людині здається, що тато (мама) або дядя насправді патріот! Він може і патріот, але в нього є робота і службові обов’язки.
5.2. Використовуючи методи кодування зустрічі (назва місця не відповідає самому місцю), перевірте хто з людиною прийде. Щоб виключити дистанційне супроводження, запросіть людину на зустріч без телефону. Перевірка проводиться через прогулянку містом, відносно пустими вулицями через місця контролю. На місці контролю стоїть людина, яка просто фіксує, всіх хто йшов за вами, доки ви не вийшли за межі візуального контролю. Потім контролери розповідають, хто саме за Вами йшов, якщо особи співпадуть – проводилося оперативне спостереження. Це означає, що на Вас або Вашого співрозмовника, щонайменше відкрито оперативно-розшукову справу.
5.3. Під великим секретом повідомте людині про якісь напівкримінальні схованки. А на третій-четвертий раз – про наркотики, зброю або вибухівку. І проконтролюйте, чи з’явиться там оперативна група.
5.4. Якщо підозра підтверджена – використовуйте це «русло» (для опера він «джерело»), для зливання потрібної Вам інформації. Потурбуйтеся про дублювання інформації через інше «русло». Поява одного агента вказує на те, що другий вже працює в оточенні, або незабаром з’явиться. Якщо через агента за грати сіла людина – агент має бути покараний. Якщо агент припинив працювати на куратора, або йому більше не довіряють – ви зрозумієте це з того, що інформація не доходить до адресата – спілкуйтеся з ним, як із звичайною, своєю людиною. Він і сам забезпечить дозування інфи. Але будьте обережні, ліквідація «джерела» тягне за собою появу іншого агента. І пам’ятайте, що завербувати можуть брата, сестру навіть мати. І мотивацію їм дадуть поважну – захистити не байдужу їм людину – Вас.
