Реалізував нарешті свій задум відносно виїзду на полювання З НОЧІВЛЕЮ на природі.
На позаминулі вихідні (27-28.08.2016) не вдалося, оскільки під час приїзду на місце накрилася ступиця мого авта. То я більше думав про евакуатор, а не про полювання. Але на цей раз все вдалося.
Зранку суботи 03.09.2016 виїхав я ще затемна. І приїхав на місце десь о 5:40. 5-7 хв. пішло на збори (скласти рушницю, одягнути патронташ, гумові чоботи, взяти бінокль...). І помалу почав скрадатися до першої стариці. Ну і, звісно, качки чи то почули, чи побачили мене перші і зі зляканим криком піднялися на крило так що я й не мав куди стріляти :).
Гадаю, що вони почули ще під'їзд мого авта (я його десь за 100 метрів покинув від стариці, причому їхав з вимкненими фарами, але цього для качок було досить щоби загострити увагу), а потім прислухалися до кожного найменшого шурхоту та приглядалися до кожної тіні. І видав мене (я так думаю) шурхіт одягу та амуніції. Бо побачити вони мене не могли - по-перше, ще були сутінки (а качка не досить добре бачить в сутінках, хоча й куди краще, аніж кури), а по-друге, вважаю, що я правильно скрадався повз кущі (паралельно берегу стариці), не маячив силуетом на фоні відкритого неба і не відкидав тіні, котру могли побачити качки. А ось тихенький шурхіт одягу та скрип шкіри патронташу таки був присутній. І цього качкам вистачило.
Ну, що поробиш... пішов далі ходити. По інших старицях.
На одній з них здалека в бінокль завважив 2 качки, котрі мирно собі красувалися на сонечку (вже піднялося над горизонтом). Почав до них підкрадатися, і таки підкрався на віддаль такого-сякого пострілу. Метрів 40-42 мабуть було. Ближче ніяк не міг підійти без 100%-го ризику злякати качок.
Зачекав коли качки вилаштуються на одній лінії прицілювання і вистрелив. Качки собі полетіли :).
Але тут з різних сторін почали здійматися різні групи інших качок, котрих я взагалі не бачив :). Одна група із штук 5-6 качок, друга 3-4 качки, третя (невеличка - 2-3 качки)... і наостанок вилетіла біла чапля. Я лише роззявив рота і проводжав їх очима :) Офігєть, да? - із отого всього розміїття птаства я бачив лише 2 качки :). Все інше сиділо в осоці, очереті та за вигином берега.
Плюнув я тоді на свою "удачу", та й поїхав в село рубати дрова.
Там добре попрацював )десь із 10-ї і до 16:30 години. Потім кемарнув години 2, сходив в магазин, вчергове викупався в Горині і чекав на кума Толіка з роботи.
Кум приїхав з роботи десь о 20:00, заскочив додому за ружжом, амуніцією та шматком сала з пляшкою чудового самогону, вскочили в мою машину і за 40 хв. вже були на березі стариці. Припаркували авто, і тут до нас підійшов знайомий із нашого села - їх було двоє, вони приїхали раніше, вже налаштували 5 підсадних качок і порадили нам ставати поруч.
Ну ми стали - кум Толік з однієї сторони, а я з іншої (на перший погляд малоперспективної, бо на геть відкритому місці і там зовсім ряски не було). Темніло все більше... скоро вже й мушки на стволі було не видно. Один із наших знайомих все дудів в манок. Спочатку дійсно подібно до голосу качки, але потім геть розслабився, і видавалося, що він більше розлякував усе, аніж принаджував :)).
І тут на середині плеса сідає качка. Приблизно на однаковій відстані від "дударика" і мене. Секунд 10 чекаємо обидва. Але тут я починаю розуміти, що "дударику" перешкоджає прицілитися ствол сухого дерева. Приймаю рішення стріляти сам. По силуету. І прицілююся "по стволах", а не по мушці (її вже не видно). Гахнув разок і бачу що з другого ствола стріляти не потрібно, бо чорний силует на воді ледь скинувся і відразу опав, залишившись на воді. "Дударик" півголосом підтвердив, що качка вбита наповал.
Стоїмо далі.
За хвилин 10 прилітає друга качка! Метрів за 15 від мене, але трохи закрита гілочками іншого впалого сухого дерева. Окрім мене її ніхто із колег не міг бачити. Здивувало мене те (раніше такого не бачив), що перед посадкою на воду качка, махаючи крилами, на секунду затрималася в повітрі, наче колібрі. Ну але потім сіла і я, сяк-так навівши на ціль стволи, гахнув з правого. І знову бінго! Навіть не рипнулась. Наповал. (Потім виявилося, що цій качці я попав в шию, а попередня була побита досить неслабо - і в шию, і по тулубу і перебито ліве крило. В обох випадках стріляв 5-м номером шроту із контейнером, навіска "Сокола" - 2 г).
Колеги по полюванню стиха запитали чи попав. "Попав!" - відказую...
Стоїмо ще хвилин 20 - льоту немає.
Знайомі хлопці із села збираються додому, пропонують залишити нам підсадних качок, але ми із кумом дякуємо та відмовляємося.
Лишаємося із кумом ночувати.
Розвели багаття, подіставали харчі... Ех... оце романтика!
Ніч, зоряне небо, поруч таємниче болото та звуки його мешканців...
Десь біля 23:30 вирішуємо йти спати: кум заліз в машину, а я розклав на землі каремат, втиснувся у спальний мішок, під голову поклав невеличку надувну подушку, натягнув на обличчя бейса і горілиць заснув..
Я прокидався вночі кілька разів, але піднявся та розбудив кума десь біля 5:00 (ще темно було). Десь біля 04:40 двічі чув над собою проліт качок із характерним свистом крил. Але полетіли вони кудись геть високо над нами.
Помалу зібралися і пішли обходити інші стариці та болітця.
На одному із них розійшлися із кумом по різних сторонах. Я завважив дві качки і потихеньку сказав куму по радіостанції, що спробую до них підійти, а він нехай буде насторожі. Відверто кажучи, підійти до тих двох качок на постріл було малореально, бо довелось би долати широку смугу високого очерету. І зрозуміло. що безшумно це зробити просто неможливо. Розрахунок був загнати цих качок на кума.
Так, в принципі, й вийшло, але разом із тими двома качками злетіла зграя десь із 10-ти качок і полетіла не прямо на кума, а трохи в сторону. Кум двічі вистрелив, але не попав.
Ще пройшлися по 3-м старицям, але нічого не бачили.
Тому повернулися до авто, я "собакою" (палка, прикріплена особливим чином до довгої мотузки. Дає змогу збирати качок із боліт та стариць із відстані 25-30 метрів. Якщо, звісно, качка не попала в різні хащі посеред плеса) постягував вбитих звечора качок. Виявилося, що добре зробив, що не витягував їх відразу. Бо тоді довелося би відразу їх патрати, оскільки перша качка мала побиті бебехи і могла запросто засмердітися на березі до того як довіз би її додому. А так у відносно холодній воді вона добре збереглася.
На тому наше полювання скінчилося. Я відвіз кума Толіка назад в село, а сам вирушив на Рівне додому.
На позаминулі вихідні (27-28.08.2016) не вдалося, оскільки під час приїзду на місце накрилася ступиця мого авта. То я більше думав про евакуатор, а не про полювання. Але на цей раз все вдалося.
Зранку суботи 03.09.2016 виїхав я ще затемна. І приїхав на місце десь о 5:40. 5-7 хв. пішло на збори (скласти рушницю, одягнути патронташ, гумові чоботи, взяти бінокль...). І помалу почав скрадатися до першої стариці. Ну і, звісно, качки чи то почули, чи побачили мене перші і зі зляканим криком піднялися на крило так що я й не мав куди стріляти :).
Гадаю, що вони почули ще під'їзд мого авта (я його десь за 100 метрів покинув від стариці, причому їхав з вимкненими фарами, але цього для качок було досить щоби загострити увагу), а потім прислухалися до кожного найменшого шурхоту та приглядалися до кожної тіні. І видав мене (я так думаю) шурхіт одягу та амуніції. Бо побачити вони мене не могли - по-перше, ще були сутінки (а качка не досить добре бачить в сутінках, хоча й куди краще, аніж кури), а по-друге, вважаю, що я правильно скрадався повз кущі (паралельно берегу стариці), не маячив силуетом на фоні відкритого неба і не відкидав тіні, котру могли побачити качки. А ось тихенький шурхіт одягу та скрип шкіри патронташу таки був присутній. І цього качкам вистачило.
Ну, що поробиш... пішов далі ходити. По інших старицях.
На одній з них здалека в бінокль завважив 2 качки, котрі мирно собі красувалися на сонечку (вже піднялося над горизонтом). Почав до них підкрадатися, і таки підкрався на віддаль такого-сякого пострілу. Метрів 40-42 мабуть було. Ближче ніяк не міг підійти без 100%-го ризику злякати качок.
Зачекав коли качки вилаштуються на одній лінії прицілювання і вистрелив. Качки собі полетіли :).
Але тут з різних сторін почали здійматися різні групи інших качок, котрих я взагалі не бачив :). Одна група із штук 5-6 качок, друга 3-4 качки, третя (невеличка - 2-3 качки)... і наостанок вилетіла біла чапля. Я лише роззявив рота і проводжав їх очима :) Офігєть, да? - із отого всього розміїття птаства я бачив лише 2 качки :). Все інше сиділо в осоці, очереті та за вигином берега.
Плюнув я тоді на свою "удачу", та й поїхав в село рубати дрова.
Там добре попрацював )десь із 10-ї і до 16:30 години. Потім кемарнув години 2, сходив в магазин, вчергове викупався в Горині і чекав на кума Толіка з роботи.
Кум приїхав з роботи десь о 20:00, заскочив додому за ружжом, амуніцією та шматком сала з пляшкою чудового самогону, вскочили в мою машину і за 40 хв. вже були на березі стариці. Припаркували авто, і тут до нас підійшов знайомий із нашого села - їх було двоє, вони приїхали раніше, вже налаштували 5 підсадних качок і порадили нам ставати поруч.
Ну ми стали - кум Толік з однієї сторони, а я з іншої (на перший погляд малоперспективної, бо на геть відкритому місці і там зовсім ряски не було). Темніло все більше... скоро вже й мушки на стволі було не видно. Один із наших знайомих все дудів в манок. Спочатку дійсно подібно до голосу качки, але потім геть розслабився, і видавалося, що він більше розлякував усе, аніж принаджував :)).
І тут на середині плеса сідає качка. Приблизно на однаковій відстані від "дударика" і мене. Секунд 10 чекаємо обидва. Але тут я починаю розуміти, що "дударику" перешкоджає прицілитися ствол сухого дерева. Приймаю рішення стріляти сам. По силуету. І прицілююся "по стволах", а не по мушці (її вже не видно). Гахнув разок і бачу що з другого ствола стріляти не потрібно, бо чорний силует на воді ледь скинувся і відразу опав, залишившись на воді. "Дударик" півголосом підтвердив, що качка вбита наповал.
Стоїмо далі.
За хвилин 10 прилітає друга качка! Метрів за 15 від мене, але трохи закрита гілочками іншого впалого сухого дерева. Окрім мене її ніхто із колег не міг бачити. Здивувало мене те (раніше такого не бачив), що перед посадкою на воду качка, махаючи крилами, на секунду затрималася в повітрі, наче колібрі. Ну але потім сіла і я, сяк-так навівши на ціль стволи, гахнув з правого. І знову бінго! Навіть не рипнулась. Наповал. (Потім виявилося, що цій качці я попав в шию, а попередня була побита досить неслабо - і в шию, і по тулубу і перебито ліве крило. В обох випадках стріляв 5-м номером шроту із контейнером, навіска "Сокола" - 2 г).
Колеги по полюванню стиха запитали чи попав. "Попав!" - відказую...
Стоїмо ще хвилин 20 - льоту немає.
Знайомі хлопці із села збираються додому, пропонують залишити нам підсадних качок, але ми із кумом дякуємо та відмовляємося.
Лишаємося із кумом ночувати.
Розвели багаття, подіставали харчі... Ех... оце романтика!
Ніч, зоряне небо, поруч таємниче болото та звуки його мешканців...
Десь біля 23:30 вирішуємо йти спати: кум заліз в машину, а я розклав на землі каремат, втиснувся у спальний мішок, під голову поклав невеличку надувну подушку, натягнув на обличчя бейса і горілиць заснув..
Я прокидався вночі кілька разів, але піднявся та розбудив кума десь біля 5:00 (ще темно було). Десь біля 04:40 двічі чув над собою проліт качок із характерним свистом крил. Але полетіли вони кудись геть високо над нами.
Помалу зібралися і пішли обходити інші стариці та болітця.
На одному із них розійшлися із кумом по різних сторонах. Я завважив дві качки і потихеньку сказав куму по радіостанції, що спробую до них підійти, а він нехай буде насторожі. Відверто кажучи, підійти до тих двох качок на постріл було малореально, бо довелось би долати широку смугу високого очерету. І зрозуміло. що безшумно це зробити просто неможливо. Розрахунок був загнати цих качок на кума.
Так, в принципі, й вийшло, але разом із тими двома качками злетіла зграя десь із 10-ти качок і полетіла не прямо на кума, а трохи в сторону. Кум двічі вистрелив, але не попав.
Ще пройшлися по 3-м старицям, але нічого не бачили.
Тому повернулися до авто, я "собакою" (палка, прикріплена особливим чином до довгої мотузки. Дає змогу збирати качок із боліт та стариць із відстані 25-30 метрів. Якщо, звісно, качка не попала в різні хащі посеред плеса) постягував вбитих звечора качок. Виявилося, що добре зробив, що не витягував їх відразу. Бо тоді довелося би відразу їх патрати, оскільки перша качка мала побиті бебехи і могла запросто засмердітися на березі до того як довіз би її додому. А так у відносно холодній воді вона добре збереглася.
На тому наше полювання скінчилося. Я відвіз кума Толіка назад в село, а сам вирушив на Рівне додому.
Немає коментарів:
Дописати коментар