Калібри та дульна енергія

При виборі оптики обов'язково слід враховувати її стійкість до енергії віддачі після пострілу. Іншими словами, щоби ваш приціл не посипався.
То дана таблиця допоможе правильно оцінити цей вибір.

Нереально крута фотка

Ось, значить, хто інколи краде наше сонечко..
Щира вдячність автору за прекрасну фотку!

Полювання на пізню дику качку (закінчення). Підстрелили качку? - Цього мало!

Попередню частину див. тут.

Підстрелили качку? - Цього мало!

Її ще слід дістати до рук :)

Кожен мисливець може пригадати масу прикрих випадків, коли, підстреливши качку, її не вдалося знайти в густій траві/чагарнику, або вона попливла за водою по річці, або впала в таке болото, що й собака туди не добереться, або її схопила шустра видра, або… є чимало таких “або”.
Отже, поділюся своїм досвідом по даному питанню.

1. Я ніколи не стріляю по качці, котру завідомо не зможу дістати. Точно так само ніколи не стріляю по качці на відстанях від 45 і більше метрів. Бо геть неприємно через 1-2 тижні після відкриття сезону полювання бачити у воді під берегом, чи в траві роздутих качок, котрі на відкритті були поранені, чи підстрелені, втекли від мисливців, чи не були ними знайдені. Ви ж не браконьєри і не заготівельники м’яса. Ви - мисливці! Тому майте до себе повагу - не стріляйте того, чого не зможете потім забрати. Це перше.
2. Якщо ви першим же пострілом по групі качок, котрі злетіли над густою травою, чи кущами, влучили одну - не намагайтеся відразу стріляти по другій! Бо з великою імовірністю ви не знайдете в траві/кущах першу. Краще відразу зосередьтеся і візуально добре запам’ятайте місце, де впала ота перша підстрелена качка (назначте собі орієнтири - високе стебло трави, окремий кущ тощо) і відразу йдіть її добирати.
3. Підстрелена качка впала посеред води/болота, а ви не маєте мисливського пса? - Не біда. Є інша “собака” (так дійсно називають цей нехитрий пристрій :)). Візьміть довгу мотузку (особисто я використовую звичайну мотузку для розвішування білизни. Котушка її завжди лежить в мене в машині). Довжина її має бути трохи більша, аніж відстань від берега до качки. Знайдіть на березі якусь суху поліняку (чи обламайте сучки у гілляки) і прив’яжіть “трикутником” (як ото повітряного змія прив’язують) до мотузки. “Трикутник” потрібен, щоби поліняка не перекошувалася, коли тягтимете її по воді. Закидайте поліняку в напрямку качки так, щоби вона зачепила качку, коли будете підтягувати до себе мотузку. Мені, як правило, це вдавалося десь за 4-5 разом :). Але ця метода не працює в захаращених місцях, де з води стирчать сухі корчі, а також присутні густі зарослі осоки та очерету. Вона працює добре лише по відносно відкритій воді. І набагато краще, аніж спінінг, котрого, як я бачив, часто із собою для таких випадків зазвичай носять мисливці
4. Ніколи не лізьте за качкою в болото наодинці! Ніколи! Якщо ви невірно оцінили глибину мулу, то болото може вас засмоктати навіть за метр від берега. Особливо коли ви у вейдерсах. Ніколи також не лізьте голяком вплав в болотисту водойму, якщо води над мулистим дном менше 50 см. Це дуже небезпечно. І зовсім не тому, що п’явки можуть присмоктатися до… 8-)
5. Хорошим правилом на полюванні восени (і не лише на качку) є наявність заткнутого за спиною за пояс маленького туристичного топірця. Бо інколи виникає потреба швидко вирубати прямо на березі якусь довгу жердину (наприклад, дістати із течії, чи з-під берега підстрелену качку). Ножем ви цього швидко не зробите. І качка може дале-е-еко поплисти за течією.
6. Обережність, обережність і ще раз обережність. Бо це досить травмонебезпечні ситуації. Ви на адреналіні і хочете якомога швидше витягнути свій трофей - і часто буває, що в цей момент ваш інстинкт самозбереження відходить на задній план. Але ваше життя та здоров’я не зрівняється із жодною качкою, жодним трофеєм. Пам’ятайте про це.

Ну а нині дякую, що дочитали :)

Пишіть зауваження, критикуйте, діліться своїм досвідом та випадками на полюванні. Підказуйте інші цікаві теми для обговорення.

Бажаю усім прекрасного полювання і щасливого повернення додому в повному здоров’ї!!!

Ні пуху, ні пера!

А на завершення подаруночок :) - фотки до статті

Полювання на пізню дику качку (продовження). Нюанси полювання на пізню качку

Попередню частину див. тут.

Нюанси полювання на пізню качку

Полювання на качку проводиться як наодинці так і в складі групи 2-х і більше мисливців. Кожна така ситуація має свої особливості, але в групі у вас більше шансів повернутися додому із здобиччю. Проте при цьому ви маєте бути чітко “зіграні” з партнерами, і кожен з вас має дотримуватися “залізних” правил полювання (мається наувазі дотримання правил техніки безпеки, синхронний підхід до зграйки качок з урахуванням топології та нюансів місцевості, попередні домовленості щодо групових сигналів, індивідуальні навички мисливця, розуміння коли, що й навіщо робити та ін.). Інакше можливі взаємні образи (наприклад, хтось може не втриматися і зробить постріл по групі качок занадто рано, не залишивши шансів іншим. Або й ще гірше - хтось може піддати небезпеці життя та здоров’я своїх колег, відкривши в запалі вогонь по качках в межах небезпечного сектора стрільби).Також при полюванні в складі групи вкрай бажано кожному мати радіостанцію, налаштовану на одну й ту ж частоту (див. в попередніх частинах статті).Все, щойно сказане, в принципі стосується полювання як на “пізню”, так і на “ранню” дику качку. От лише, враховуючи підвищену обережність “пізньої” качки, групове полювання підвищує також ймовірність кожного мисливця “напартачити” і стати об’єктом глузування, чи “підначок” зі сторони колег. Тому вельми зростає роль індивідуальних мисливських навичок та підготовки кожного мисливця. Наведу приклад.
Якось на 2-му році свого мисливського стажу, пізно восени, йшов я понад річкою високим берегом, досить густо порослому деревами та кущами. На той час качки вже перебралися на відкриту воду, бо чи не кожен день були заморозки. І ось периферійним зором в одному із просвітів поміж деревами я помітив групу качок, котрі сиділи на воді і також пильно спостерігали за мною. Але як тільки я повернув голову, щоби розглянути їх краще - вони відразу злетіли. Т. ч. мені навіть рушницю не вдалося зняти з плеча.
Практичне зауваження - ніколи не намагайтесь підкрастися на максимально зручну для пострілу позицію. Вам не вдасться стріляти по “пізній” качці, зручно вмостившись на дивані й запаливши сигару :). То ж вибирайте позицію для першого ж можливого пострілу, а не для максимально зручного. Не бійтеся стріляти також через негусте листя та дрібні гілки. Сніп шроту легко їх долає.
Мисливці виходять на природу далеко не лише із рушницею. Особисто я виходжу з рушницею десь у 20-25% випадків моїх походів на природу. В інших випадках я йду спостерігати. При будь-якій погоді, в будь-який час доби, в будь-яку пору року. Намагаюся розібратися у звірячих стежках та слідах, місцях їх ночівлі, підгледіти сталі маршрути тварин та птахів, побачити де хто зробив гнізда, що змінилося за час моєї відсутності, як змінилася поведінка тварин, куди пішла вода після паводку та ін.. Спостерігайте й ви. І тоді таємниць Матінки Природи для вас поменшає.

А слід було вчинити інакше (потім в мене ще кілька разів виникали подібні ситуації, і я вже знав як діяти). Треба було продовжувати йти як йшов, не повертаючи голови і мало-помалу, поступово, пригинаючись на зігнутих ногах, аж доки геть не щезнеш з поля зору качок. Тоді витримати паузу 2-3 хвилини і почати підкрадатися навкарачки (а при потребі й по-пластунськи, якщо того вимагає місцевість) назад. Мета - наблизитися на постріл.

Ніколи також не підкрадайтесь до зграї качок, витягнувшись на повен зріст, як на параді. Лише максимально пригнувшись, з використанням складок місцевості та навколишнього ландшафту! А якщо потрібно - то й по-пластунськи, в густій траві. Із швидкістю навіть 0,5-1 метри за хвилину.

Якось мій хороший друг, сотник ДБ ОУН з великим досвідом диверсійної діяльності, зазначив, що якби його воля, то залік по індивідуальній програмі для новобранців-розвідників він би влаштовував якраз у вигляді індивідуального полювання на “пізню” осінню качку. Якщо вдасться розвіднику підібратися на постріл до неї - значить програму вишколу він добре засвоїв практично, і до ворога він також здатен підібратися.

Запам’ятайте, що при полюванні на пізню осінню качку (неважливо, індивідуальному чи в складі групи) нема дрібниць. Все важливо! Наприклад, велику увагу слід приділяти погоднім умовам. Якщо під ногами все тріщить, шелестить і стоїть безвітряна погода (не шумлять крони дерев) - вам не вдасться підкрастися до обережної качки. Тоді успішне полювання можливе лише із засідки.

Качки мають звичку через деякий час повертатися практично на те ж місце, звідки їх сполохали.І взагалі, пізня качка має свої облюбовані місця на відкритій воді. І цей факт досвідчені мисливці намагаються використовувати.

Я нерідко успішно добував пізніх осінніх качок із засідки, прийшовши ще затемно на місце, облюбоване качками, і непорушно стоячи за деревами, чи серед кущів по годині і більше в очікуванні качок. Проте потім таке очікування вельми часто приносило свої результати.

Ну і останнє щодо даного пункту.

(Далі буде)

Полювання на пізню дику качку (продовження). Місця полювання та поведінка качки

Попередню частину див. тут.

Місця полювання

Де шукати пізню (осінню) дику качку?
Як правило не там, де була рання (літня). Бо там її вже давно “зашугали”. І це, мабуть, чи не єдине правило, котре залишається незмінним протягом довгого часу.

Тут ми підійшли до іще однієї пов’язаної теми, котру ніяк не можна оминути. Особливо з огляду на надзвичайну її актуальність та важливість протягом останніх 3-4 років. І тема ця - глобальні кліматичні зміни, свідками та учасниками котрих ми нині є.

Простий приклад: ще 5-6 років тому я полював на дику качку там, де вже кілька років росте буйна трава. З того часу зникли майже усі рукави стариць чарівної краси, повністю пересохли глибоченькі калюжі, котрі навесні поповнювалися розливами річок, цілком заросли осокою меліоративні канави, котрих в нашій місцевості було безліч, значно понизився рівень води в сільських колодязях, а подекуди вода в них пропала зовсім. Разом з тим сильно зсунулися пори року. Нерідко в листопаді можна було спостерігати +20ºС, в березні-квітні -20ºС. Чи навпаки. Зима ж могла бути або зовсім без снігу, або завалити ним хати аж попід дах. Влітку маємо або засуху, або чисто тобі мусонний період дощів… Усе це має величезний вплив на кормову базу тваринного світу, а значить і розмноження, поширення та поведінку представників нашої  фауни.

Отже, шукайте пізню качку:

• на “транзитних” болітцях (там де в серпні-вересні її ще не було).
• вдалині від шуму та людських поселень
• на водоймах, де нема значної кількості бобрів та видр - перші своїм шумом відлякують дику качку, другі не проти вполювати її. Обох качка остерігається
• коли температура постійно стане мінусовою качка з боліт та очеретів переселяється на відкриту воду (річкові заплави, затоки) вдалині від людей

Добрим свідченням того, що качка буває на тому, чи іншому місці, є наявність пір’я на воді, “доріжок” в рясці та качиних слідів на прибережному мулі. Пильнуйте також хвильки на воді. Особливо під берегом - ви можете качку не бачити, але вона часто видає себе хвильками. Слухайте також, чи не доноситься специфічне тихе качине крякання та “жебріння”.

Осіння поведінка качки

Як вже було сказано, до пізньої осені дика качка стає вкрай обережною та підозріливою. Для дикої качки не є характерною підсліпуватість в сутінках, як для курей. Навпаки, у качки прекрасний зір! Від одного місцевого досвідченого мисливця-”качатника” (чимало наших місцевих мисливців знають його - Сергій, відомий тим, що професійно виготовляє опудала качок в різних позах і на різний смак. І не лише качок, а й голубів, хижих птахів тощо) я чув, що качка в польоті здатна бачити за кілометр, а то й півтора! Нічого не можу сказати щодо цих відстаней, але те, що сидячі на воді качки в темноті мене побачили серед кущів за 60-70 метрів (вже писав, що скоріш за все виною всьому був мій камуфляж, випраний в сучасному пральному порошку) - це факт.

У качки також прекрасний слух. Вона запросто чує шурхіт кроків по траві, сухому, чи морозному впалому листю, потріскування сухих галузок під ногами, брязкіт металу і навіть тихе клацання запобіжника. Майте це наувазі.

Рівень чутливості качки до запахів мені особисто поки-що дослідити не вдалося, оскільки я ще ні разу не ходив на полювання наодеколоненим, напомадженим, чи з конкретним перегаром 8-)

Також мною було помічено, що качка боїться собак. Коли зграя качок побачить собаку, котра прямує в її напрямку, то вона швидко злітає. А от коней та корів качка не боїться. Багато разів спостерігав, як на березі можуть пастися корови чи коні, а поряд спокійно собі плавають дикі качки.

(Далі буде)