Полювання на пізню дику качку (продовження). Спорядження та амуніція мисливця (ч. 3)

Попередню частину див. тут.

Рушниця та набої

Нічого не скажу за будь-які інші калібри, окрім 12К та 7,62x39, бо маю лише такі. Також нічого не скажу за напівавтомати, оскільки полюю з вінтажною двохстволкою-горизонталкою МР-43Е. І поки-що якось не тягне мене на напівавтомати-автомати. Не тому, що грошей нема, а просто.. ну, не тягне і все. Як і до вертикалок, до речі :). Хоча й маю “штучний” ІЖ-27Е. Проте повернемося до теми полювання на “пізню осінню качку”...

Так ось, щодо рушниці.
Найперше - це не забудьте свої дозволи на володіння зброєю (ну і, звісно, усі дозвільні документи на полювання загалом). Бо в мене якось вже була ситуація, що під’їхавши на відкритті полювання до водойми, доводилося повертатися за 80 км додому, бо товариш забув взяти дозвіл на зброю. Було не смішно.

Далі, настирливо рекомендую переконатися, що нічого ніде у вас не брязкає, не стукає і не дзвенить. Бо з ударними інструментами ви до качки (та й до кого завгодно) гарантовано на постріл не підберетесь. Особлива увага антабкам, а також металевим застібкам наплічника, ягдташа, патронташа, бінокля та стволам рушниці, котрі мають гидючу особливість грюкати одна об одну. Якщо всякі-різні “брязкальця” брязкають - перемотайте їх акуратно звичайною ізострічкою. Скотчем не бажано, бо скотч має здатність потріскувати. Особливо на морозі. Але після сезону полювання обов’язково розмотайте все назад, гарненько вичистіть антабки і змастіть їх збройним мастилом! Якщо цього не зробите - за 2-3 роки ваша антабка просто зіржавіє і розсиплеться.

До речі, взимку, під час полювання на зайця, коли навкруги сніг, я часто замість ізострічки використовую бинт, котрим перемотую антабки, фіксуючи їх разом із застібками ременя рушниці.

Мушка
Я собі замінив штатну мушку на “світлодіодну”. В сутінках на фоні хоча би трішки світлішого неба здорово допомагає. Застерігали мене, що в загонці по кущах може відлетіти, зачепившись за гілляку, але я з-поміж довшої та коротшої мушки вибрав коротший “світлодіод”, і поки-що Бог милував. Нічого не відірвалося, хоча доводилося лазити по серйозних корчах.

Ну і останнє по рушниці - перед виходом на полювання проженіть по стволах чисті патчі (або просто шматки лляної, чи бавовняної тканини), знімаючи надлишок мастила. Після пострілу не буде стільки нагару, як у добре змащених стволах і буде легше їх чистити. Також не лінуйтеся регулярно чистити та змащувати свою рушницю. І “всередині” (стволи, замки, гачки, екстрактори) і зовні. Візьміть за правило завжди після полювання чистити та змащувати  рушницю. Наскільки втомлені би ви не були. Це прекрасна мисливська, козацька та військова традиція, котра не одному воїну рятувала життя, а мисливцю приносила трофеї.

Набої

Споряджаю набої собі я сам на супервідомому в мисливському колі станку Lee-II (це шротові набої. Картечні та кульові виготовляю вручну за допомогою звичайної закрутки. Бункери станка (пороховий та шротовий) при цьому не використовую - відмірюю порох та шрот вручну на електронних вагах, бо мені не потрібно крутити по 400-500 набоїв за вечір). Проте ніхто, звісно, вам не заважає купувати набої в магазині. Я споряджаю їх сам з 3-х причин: додатковий кайф :), все-таки я краще знаю який набій більше підходить саме до моєї рушниці, штучний набій виходить дешевше, аніж в магазині. Нехай ненабагато, проте дешевше.

Це перше.
Друге. Ваша рушниця має бути пристріляна. Це окрема велика тема, на котрій якось зупинюся окремо. Скажу одне - ви вже повинні знати яку навіску пороху та відповідного номера шроту (чи які конкретно “магазинні” набої, якого виробника) “любить” ваша рушниця залежно від температури навколишнього середовища.
Третє. Вважаю за корисне “підсвітити” питання “які набої восени на качку кращі - з контейнером чи без?”

Щодо цього можу сказати наступне: з відкриттям сезону полювання на пернатих, приймаючи до уваги те, що найчастіше стріляти доводиться порівняно з коротких відстаней (10-25 метрів), я як правило виготовляю і застосовую на полюванні набої без контейнера. І виготовляю десяток-другий набоїв "підвищеного розсіювання" за допомогою вставляння в гільзу перехресних картонок, розділяючи т.ч. заряд шроту на 4 частини. Ці набої призначені спеціально для стрільби на надмалі відстані - до 10 м (коли качки на вечірньому льоті літають як мухи над головою :)).

Десь на 3-й рік мого мисливського стажу ми з кумом попали на один неймовірний вечірній літ качки. Ні до того, ні після того я більше такого льоту не бачив. А кум каже, що лише раз, років 8-10 перед тим, бачив щось подібне. Це було на наступний тиждень після відкриття полювання на пернатих. Протягом світлового дня ми не бачили жодної качки. А коли майже стемніло, то качки почали літали у нас над головами на висоті 3-5 метрів, наче мухи: зграями по 2-3, по 4-5, і навіть по 8-10. Кум тоді застрелив дві, а я - одну (при нормі, здається, тоді було 5). Не могли попасти! При цьому розстріляли десь по 40-50 наявних набоїв, а потім в гарячці телефонували кумовому сину і просили підвезти ще :). Всі наші набої були з контейнерами. З того часу я зрозумів безперспективність стрільби на надмалі відстані набоями з контейнерами.

Вага шротового заряду - “класика”. Тобто 1/100 від ваги вашої рушниці. Номери шроту - особисто я починаю сезон полювання на пернатих із №№6-7 в “напівчоку” і №5 в “чоку”. З “дорослішанням” качки (ущільненням пір’їного покриву) та зниженням температури повітря плавно переходжу на "контейнер", №5 в “напівчоку” та №4 в “чоку”. Завершувати сезон можу з №4 в “напівчоку” та №3 в “чоку”. Але це вже коли реально холодно (мінус).

Навіска пороху - залежить від вашої рушниці, навіски шроту та температури повітря. Влітку (серпень-вересень) я використовую 1,9-2,0г “Сокола”. Цього виявляється цілком достатньо. Під кінець сезону полювання на качку можу насипати 2,1 і навіть 2,2г (для мінусових температур) “Сокола”. “Крука” ще не використовував. Лише першу банку недавно купив, але маю ще чималі запаси “Сокола”. Перевіряти ефективність набою знаєте як? За допомогою тестової стрільби по сухій сосновій дошці, ага. Якщо не знаєте - Гугл вам в допомогу 8-).

Про старі набої та набої невідомого походження я вже говорив вище. Не ризикуйте своєю рушницею, а тим паче своїм здоров’ям та життям. Та сумнівна економія не вартує вашого здоров’я та здоров’я оточуючих. Якщо вже сильно хочеться (багато десь дістали "нашару") і не знаєте чи варто - запитайте спочатку в мене. Я підкажу 8-)

Бінокль

Дуже допомагає. Завдяки біноклю я вполював мінімум 25% “пізніх” качок. В мене звичайний совєцький БПП-8х30 (8-кратний). Залишився в спадок від покійного тестя.
Бінокль потрібний, щоби розгледіти навіть не стільки самих качок (часто ви їх просто не побачите під самим берегом), скільки хвилі від них. Ну або й самих качок, в просвіті кущів. Але вважайте, щоби той бінокль не видав вас самих блиском скельць на сонці! В мене таке раз було - качки сполохались і полетіли собі… Після того випадку я вже був навчений і попередньо добре думав коли і де витягувати бінокль і зиркати в нього.

Радіостанції

Якщо полюєте сам-один, то радіостанція вам не потрібна :)

Якщо полюєте мінімум вдвох, то забезпеченість вашого колективу радіостанціями буде великим плюсом. Але відразу завчасу відрегулюйте гучність (найкраще, звісно, мати гарнітури), щоби не порозганяли один одному усю здобич.

Одного разу взимку гнали на кума зайця. А кум забув відрегулювати гучність у своєї радєйки. І от коли той заєць вже набігав на кума (кум вів його на мушці і зібрався стріляти, а загоничі при цьому втратили його з очей), хтось гукнув в ефір “де той &^%$# заєць?! Хто бачив ту суку??!!!” В кума на номері це прозвучало особливо гучно :). Заєць як ото біг, так і розвернувся мало не на 180 градусів і щез в кущах. Кум потім довго матюкав того загонича.. :) Але сам винен - треба було вимкнути на номері радєйку, або стишити її до мінімуму.

За деталями використання радіостанцій (в яких випадках застосовувати субтони, які моделі радіостанцій “найкращі”, яка різниця між частотами, коли і які частоти використовувати та ін.) звертайтеся до мене. Підкажу. Або самовдосконалюйтесь :)


(Далі буде)

Полювання на пізню дику качку (продовження). Спорядження та амуніція мисливця (ч. 2)

Попередню частину див. тут.

Не носіть на полюванні шапок-ушанок! Взагалі не носіть нічого, що прикриває вуха (наприклад, шапочки-”презервативи”, десантні чи танкістські шоломи), шарудить при повороті голови і заважає вам слухати і чути. На полюванні першу скрипку відіграють інтуїція та слух! Аж потім очі та нюх. Особисто я емпіричним шляхом дійшов до оптимального головного убору в холодну пору року: сітчатий шарф на голову (на зразок отакого), а поверх шарфа - звичайний бейс. Сітчатий шарф захищає вуха від обмороження навіть при -15-20ºС і вітряній погоді (неодноразово перевірено особисто), а бейс поверх шарфа не дає замерзнути тім’ячку. І головне - через сітку шарфа ви все будете чути навіть коли крутитимете головою в різні боки. Бо такий шарф не шарудить. Свого часу я придбав собі (здається на “Мілітаристі”) два шарфи - в DPM та “флектарні” - під різні свої камуфляжі. Ну а якщо погода дозволяє - бейс, або панама “ваше усьо”. В сонячну погоду вельми доречними будуть також сонцезахисні окуляри. Не для “понтів”, а реально задля користі. Бо цілитися проти сонця без сонцезахисних окулярів - задоволення малоприємне.

(Примітка: Особисто я колись придбав собі тактичні ESS Crossbow з двома змінними лінзами (чорна та жовта). Білу, дурний, не взяв, зажлобився на 50 лишніх гривень і порахував, що біла лінза мені непотрібна. Як виявилося у вітряну зимову погоду ще й як потрібна! Щоби не сльозилися очі і сніг не летів у них)

Рукавиці
Без них в мороз дуже погано. Будете думати не про полювання, а про те, як зігріти руки. Особливо коли вітер. Тоді й морозу не потрібно. +1ºС - +2ºС з вітром - і руки вам задубіють, особливо та, котрою постійно торкаєтесь до заліза зброї.
Основна вимога до рукавиць (окрім того, щоби гріли в достатній мірі) - щоби вказівний палець легко пролазив у спускову скобу і комфортно лягав на спусковий гачок. І щоби ви той гачок тактильно добре відчували.
Із власного досвіду - я довгий час користувався звичайними тонкими шкіряними лайковими рукавицями з якоюсь матерчатою тонкою підкладкою. Жодного стосунку до полювання, чи рибальства вони не мали. Звичайні собі “перчатки”. Періодично просушував їх на теплій батареї після полювання, а потім, сухі, змащував лляною олією. Проте з часом виявилося, що кінчики пальців в холодну погоду починають мерзнути більше, бо чомусь олія стікалася до тих місць, робила їх вогкуватими і притягувала холод. Ну і такі лайкові рукавички мало допомагали коли мороз був нижче -1ºС - -3ºС. Тому цього року замовив собі на китайському сайті спец. рукавички для зимової рибалки з комбінованого матеріалу (внутрішня сторона долонь - якась прогумована рифлена тканина, верхня - гортекс) із манжетами на липучці та відкидними пальчиками (при відкиданні фіксуються на маленьких липучках). Ціна - 13 USD. Побачу цієї зими як вони себе покажуть. Сподіваюся на комфорт при температурах до -15ºС. (Примітка: побачив за минулий сезон. Не виправдовують себе. Слизька внутрішня поверхня, гріють лише до -3 - -5ºС. Краще вже мати на зимовий сезон дві-три пари звичайних робочих перчаток машинної в'язки, по ~40 грн/пара, з нанесеними на долоні гумовими крапками, щоби в руках не сковзалися предмети)

Наколінники (тактичні)
Перші два роки свого мисливського стажу ("салагою" :)) носив. Бо реально допомагали при

підкраданні до пізньої качки по розкислому грунті, чи мокрому листі. Потім перестав носити.

Вирішив, що незручність постійного їх носіння переважила користь від них. Я ж не на бойовому

виході, що треба бути постійно готовим понизити профіль і впасти на коліна наче підкошений…

А з брудними та мокрими коліньми на полюванні можна змиритися.

Взуття

Якщо температура на ґрунті не нижче 0ºС - -1ºС, то гумові чоботи без варіантів. Кросовки ношу

лише перед/після полювання (їду машиною в кросах, а на полюванні їх скидаю і залишаю в машині,

перевзуваючись в гумові чоботи), або в серпні-вересні в жарку погоду. Але гумові чоботи також

мають свої нюанси.

Устілки: в теплу пору кладу лише китайські солом’яні. Ну і шкарпетки - бажано синтетичні з

високими “халявами”. В холодну пору - на низ чобіт кладу товсту повстяну устілку, а поверх неї

китайську. Шкарпетки - відразу на ногу синтетичні, поверх них - вовняні.

Вейдерси: “по бідності” зрідка використовую звичайний комбез Л-1 (“елку”). Лише тоді, коли

точно знаю, що бродитиму вранці по густій росистій траві, або що вони допоможуть на

конкретній водоймі. А так… здебільшого вони просто валяються в мене в машині.

Ще один “лайфхак”: часом, коли вейдерсів/”елки” забагато для конкретної місцевості

(росиста трава не надто висока), використовую харчову плівку, котрою замотую ноги від

середини халяв гумових чобіт і майже до паху. Зверху треба дати більше витків і пропустити

плівку через поясний ремінь. Без цього плівка вам за 3-5 хвилин сповзе до самих чобіт.

Деякі приколісти кажуть, що "по бідності" добре показує себе наступний лайфхак: перед початком мисливського сезону сухі чисті ноги занурити вище колін у бочку з клеєм ПВА і дати добре висохнути. Вистачає ніби надовго. А чо... - теж варіант 8-)

При “добре мінусових” температурах на ґрунті: звичайні шкіряні берці. Щедро (кілька разів

підряд, особливо шви) промащені чистим непідсоленим свинячим смальцем. Не пересмаженим!

Правда, коли бродите по густій траві, то вся ця змазка стирається з носків та передньої

частини берців через півгодини. Ну але що поробиш… таке життя. Ага, мало не забув - не

використовуйте по можливості нічого чорного. Ну і блискучого. Краще матове коричневе,

“пісочка”, темно-зелене.. на крайній випадок вимастіть чорні берці глиною/багном. Коли воно

підсохне, то буде сіро-жовтуватим. Чорне занадто добре кидається у вічі в просвіті кущів. Я

так одного разу “провтикав” качок, котрі помітили мої чорні берці й відразу відлетіли.

Коли відлига і слякоть (розталий сніг + багно): гумові чоботи із стьобаними (шматяними)
валянками всередині. Причому спочатку купуєте на свій розмір дві пари таких валянків, а вже
потім з ними підбираєте собі гумові чоботи (щоби ноги у валянках влізли в чобіт і вам було
комфортно ходити). Дві пари валянок - на зміну. Бо коли цілий день ходите, то конденсат вам
ізсередини за кілька годин гарантовано промочить першу пару валянок. Тому на привалах
першу пару сушите біля багаття, а в другій ходите.

Полювання на пізню дику качку (продовження). Спорядження та амуніція мисливця (ч. 1)

Попередню частину статті див. тут. Мабуть, це найбільший розділ. Тому він в свою чергу розбитий на підрозділи.

Спорядження та амуніція мисливця

Що ж такого незвичайного вимагає спорядження мисливця, котрий вирушає на качине полювання пізньої осені? Та нічого особливого. Хіба що в цей період досить серйозно зростає роль усяких “дрібниць”, котрими можна було до деякої міри нехтувати в період серпня-вересня, коли качва ще майже ручна, а надворі “тепло, сухо і комфортно”.
Як вище вже було зазначено, мисливського пса я не маю, отже нічого не можу сказати про особливості полювання із ним. Нехай досвідом діляться ті, хто має пса і з ним полює. Тому усе, що написано до цього моменту і надалі, стосується виключно полювання на дику качку “з підходу” та “із засідки”.

Отже, про роль “дрібниць”.

Одяг та взуття

Тут особливо нічого сказати окрім того, що одяг повинен бути багатошаровим,

а) термобілизна для відведення вологи безпосередньо від тіла; б) потім щось натуральне для вбирання відведеної вологи; в) і верхній шар в залежності від сезону та погодних умов.Таке вбрання реально вбереже вас від переохолодження і застудних захворювань. А коли все-таки застудилися на полюванні (наприклад, активно ходили по загонках, пітніли, а потім довго стояли на номері і замерзли, і так кілька разів по кругу) - найкраще лікування це “150 з перцем” + гарячий малиновий чай + на усю ніч вмоститися спиною під добре напалену сільську грубку. І не лінуватися вночі міняти мокру від поту білизну стільки разів скільки потрібно!

а верхній шар найкраще мати в камуфляжних кольорах. Будь-яких більш-менш підходящих. Або “олива”. Не гавайські рубахи, не тільняшки навипуск, не чорний/білий/синій/червоний, не зелений в горошок, а камуфляж. Бажано не новий, прямо з магазину, а дещо вилинялий. Щоби не кидався в очі “свіжою новизною”.

Також категорично не рекомендую прати верхній одяг, в котрому будете полювати, сучасними пральними порошками. Бо в переважній більшості цих пральних порошків (якщо не у всіх) до хімічного складу входять сполуки фосфору. Котрий в сутінках пізня качка (та й, підозрюю, багато інших мисливських тварин) прекрасно бачить. Це я стверджую із власного досвіду.

Якось кілька років тому (пам’ятаю, що тоді вперше за останній час був незвично посушливий рік, коли попересихало ~80% місцевих калюж та болотець, облюбованих качками, чирками, бекасами та лисухами) я ще акурат перед сходом сонця, практично затемна, вийшов на полювання на місцеве болітце, де постійно вночі паслися на рясці цілі зграї диких качок. Була десь середина листопада. Листя на густих приболотних кущах вже майже все поопадало, бо того року досить рано почалися заморозки, хоча конкретно в той день температура на ґрунті була в районі +1º-+2ºС - стверджую так, бо інею на опалому листі не було. Підійшовши до болітця я зупинився і кілька хвилин непорушно стояв, прислуховуючись. І таки ледь-ледь вчув тихе крякання зграї качок метрів за 80-100 від того місця де я стояв (На моє глибоке переконання на будь-якому полюванні (особливо в лісі) “першу скрипку” відіграє інтуїція, слух, нюх мисливця та аналіз ним “вчуяного”, а вже аж потім “побачене”. І то - існує величезна, просто гігантська прірва між побаченим і розумінням того, що це “побачене” означає). Ну, я помалу оглянувся чи часом не стовбичу на фоні сходу сонця (небо якраз починало світлішати), і почав крок за кроком, наощуп, підкрадатися до качок на відстань пострілу. Хвилин 10 в мене пішло на те, щоби в темряві підкрастися на відстань приблизно 60-70 метрів. Для пострілу ще явно задалеко. Шуму я не створював, бо опале листя під ногами було мокре, а не вкрите інеєм. Сухе галуззя я нащупував ногою і благополучно оминав. Шурхоту не створював, бо йшов в такт верховим поривам вітру та, відповідно, шуму крон осик. Низового вітру практично не було, а той, що був, йшов в напрямку від качок НА мене (тобто, мого запаху качки також не могли внюхати). Проте через просвіти в галуззі кущів качки все-одно мене помітили, і з характерним зляканим кряканням уся зграя негайно злетіла! Незважаючи на те, що ще панувала практично суцільна темрява, і я ніяк не міг виділятися на фоні більш світлого неба на сході, бо підходив з відповідної сторони. Повторюсь - до качок було 60-70 метрів. Довго я аналізував той випадок чим же я міг себе проявити, аж допоки не вичитав десь в Інтернеті інформацію щодо хімічного складу сучасних пральних порошків - і згадав, що кілька днів перед полюванням моя дружина прала мій верхній одяг (штани та куртку) в пральній машинці. А остаточним підтвердженням даної гіпотези за кілька років (це був 2014-й, вже йшла війна з кацапами) стала інформація від наших розвідників, що одяг, випраний за допомогою сучасних пральних порошків, прекрасно видно в прилади нічного бачення.

Який звідси висновок? - Використовуйте для прання мисливського одягу звичайне господарське мило. Чи періть одяг просто у звичайній воді, без мила. Або з додаванням деревного попелу (лужне середовище) та наступним скрупульозним полосканням, як колись робили наші прабабусі.

Ще трохи зупинюся на головних уборах, рукавицях, наколінниках та на взутті.

(далі буде)

Полювання на пізню дику качку (продовження). Техніка безпеки

Попередню частину статті див. тут.

Техніка безпеки

Виходячи із власного досвіду не можу не почати саме із цього пункту. Оскільки вдумливе
та постійне дотримання усіма мисливцями правил техніки безпеки без сумніву є наріжним
каменем та основною вимогою будь-якого полювання.
Головне правило полювання: скільки мисливців вийшло на полювання - стільки ж
повинно повернутися додому в повному здоров’ї.

На що слід звертати увагу (банальщини розжовувати не буду. Приведу конкретні корисні факти зі
свого достатньо розмаїтого досвіду не лише полювання, але й мілітарних вишколів.
Також в подальших розділах епізодично повертатимусь до теми техніки безпеки, коли це буде
доречно, з огляду на надзвичайну її важливість).

Чотири “залізних” правила практичної стрільби, котрі доречні й на полюванні:

1. Завжди поводьтеся зі зброєю так, буцімто вона заряджена.
2. Ніколи, при жодних обставинах не направляйте зброю на людину.
3. Палець на спусковий гачок кладіть лише після зняття зброї із запобіжника безпосередньо перед самим пострілом. (Примітка: Цей пункт багато хто або ігнорує, або просто не розуміє. Гадає, що це якимось чином забирає лишні долі секунди для здійснення пострілу. Мій власний досвід говорить наступне: це не так. При виробленій звичці жодні долі секунди не втрачаються. І я настирливо раджу усім без винятку виробити у себе звичку знімати зброю із запобіжника і класти палець на спусковий гачок виключно перед самим пострілом. Навіть коли ви переживете кілька неприємних випадків, коли, забувши зняти зброю із запобіжника, ви у стані афекту не зрозумієте чому вона не стріляє. А коли до вас дійде - то потенційна здобич вже буде далеко за горизонтом :). Проте ця звичка здатна одного разу врятувати чиєсь життя чи здоров’я. Може й ваше власне. Особливо коли ви, підкрадаючись до дичини, напоролися на випадковий сучок чи гілляку, втратили рівновагу, підковзнулися, похитнулися і хапаєтеся за що попало).
4. Перед пострілом завжди чітко усвідомлюйте що знаходиться перед і за ціллю. Щоби випадково не підстрелити те, чого стріляти ви явно не збираєтесь (колегу-мисливця, випадкового грибника/рибалку, чиюсь корову, козу, чи мисливського пса).

Наступне правило: коли ви втомлені, чи “на адреналіні”, то потроюйте обережність і уважність
Слідкуйте за собою і за друзями поруч!

(Примітка: У 2014-му я був свідком, коли наші хлопці-добровольці із ДБ “Донбас” повернулися вельми збуджені пізно вночі із бойових, на адреналіні, і в “казармі” (тоді ДБ “Донбас” займав гуртожиток музичного училища у щойно звільненому від сєпарастів Артемівська, нині Бахмута) при розряджанні зброї висаджували по півмагазина АК в стелю, забувши спочатку від’єднати магазин, а вже аж після цього пересмикнути затвор і зробити контрольний спуск. То ще добре, що всадили чергу в стелю, а не один в одного.) Не спішіть самі і не соромтеся робити зауваження, якщо бачите, що товариш легковажить технікою безпеки. Пам’ятайте прекрасне японське прислів’я: “Швидко - це так само як і повільно, але без зупинок”. Особливу увагу звертайте на тримання зброї при посадці та висадці із транспортних засобів, а також в салоні під час руху. Ніколи не сідайте в транспортні засоби із зарядженою зброєю! Ніколи! Далі. Ніколи не стріляйте набоями невідомого походження та терміну придатності. Я можу довго розповідати про власний досвід, і про те як перевірити чи придатним до використання (і як саме) є бездимний порох 15-20-річної давності, але це тема окремої розмови. Для тих, хто такого досвіду не має, найкраще перестрахуватися. Повірте, що 300-350 гривень (ціна банки пороху) не варта роздутих, чи розірваних стволів (в кращому випадку), або, не доведи Боже, вибитих очей чи спотвореного обличчя. В жодному випадку не стріляйте, якщо помітили що елементи зброї “трішечки перекосилися”. Наприклад, побачили, що з одного боку трохи відпаялася планка у вашої двохстволки, або “саму дрібку, геть трішечки, на півміліметра, розійшлися стволи”. Бо з великою імовірністю наступний постріл вам цю планку вигне під прямим кутом, або виверне стволи на 30-60 градусів, ще й поранивши вас. Тепер щодо алкоголю. Я не буду говорити, що вживання алкоголю на полюванні недопустиме, бо це, вважаю, маразм. Є певні традиції, є якісь моменти мисливського братства, котрі нарівні з іншими створюють отой наш неповторний дух полювання... Врешті-решт справжні мисливці ніколи не перетворять полювання в банальну п’янку. І з неадекватами ніхто на полювання не ходить. Але я хочу всіх застерегти в іншому: вживання всього одного літра пива (звичайного “Чернігівського світлого”) знижує результативність стрільби приблизно в 2,5-3 рази. Так що майте це наувазі. Перевірено мною особисто. Стріляв по мішені до і після вживання пива (правда, стріляв із пневматичного пістолета).

Ну і останнє (в даному розділі). Банальщина, звісно, але краще ще раз повторю, бо на адреналіні новачки про це часто забувають - не добивайте підранка прикладом! Це вам не іхтамнєт, чи сєпараст! :) Дострельте підранка, доріжте ножем, чи (якщо це невелика тварина - качка, заєць і т.п.) покладіть підранка на бік і  наступіть ногою з притиском, проте “без фанатизму”, на передню лопатку (область серця). І так потримайте ногу під тиском 1-2 хвилини, доки серце тварини не зупиниться. (Примітка: Зараз, можливо, на мене накинуться розлючені екологи та “грінпіси”, але так мене вчив мій кум, перший мій вчитель мисливського ремесла, а його вчителем був мій покійний тесть, потомственний мисливець. До речі, скручувати качці-підранку голову також не варто пробувати. Ви здивуєтесь наскільки непросто це зробити).

(далі буде)

Полювання на пізню дику качку. Вступ

Дана стаття була написана мною як перша спроба десь опублікуватися.
Але потім все було нІколи займатися організаційними питаннями (пошук відповідного спеціалізованого видання, переговори і т.д.). Тому плюнув на усе це (все-рівно "для душі" писав) і вирішив ознайомити широке коло друзів та однодумців із прикладом свого графоманства :)
Буде кілька частин, бо стаття реально велика. Ось її зміст:
Вступ
Техніка безпеки
Спорядження та амуніція мисливця (ч. 1, ч. 2, ч. 3)
Місця полювання та осіння поведінка качки
Нюанси полювання на пізню качку
Підстрелили качку? - Цього мало!

Отже,

Вступ

Починав писати цю статтю під впливом бажання поділитися власним досвідом та роздумами щодо полювання на “пізню” дику качку. Але по ходу написання побачив, що неможливо зосередитися виключно на цій одній темі. Бо в полюванні, як і в будь-якій іншій справі, котру хочеться зробити добре та якісно, надто багато різних тем та питань є пов’язаними між собою. А “дрібниці” вельми часто відіграють вирішальну роль. Тож спробую в даній статті питання полювання на “пізню” (осінню) дику качку висвітлити настільки комплексно, наскільки зможу. Очевидно, що за рахунок цієї “комплексності” стаття вийде досить об’ємною. Проте, сподіваюся, не надто нудною :)

Перш за все повинен зауважити (безвідносно до виду полювання): майте і повсякчас проявляйте повагу навіть до найдрібнішої тварини та рослини, до лісу, річки, болітця, поля, до сонця, неба, дощу, вітру… до трухлявого пенька, до каменя при дорозі, мурашника в траві, до усієї Матінки-Природи. Любіть її усім серцем. Прагніть вивчити її мову, зрозуміти її бажання, її підказки і прохання. І Вона завжди із вдячністю поверне вам свою любов. Поверне сторицею.

Отже, в статті мені хотілося би зупинитися на нюансах полювання на пізню (осінню) дику качку (підкреслю - дику качку, а не будь-яку, котра плаває в річці, чи болоті край села :))
“Пізня качка” - це мається наувазі качка приблизно від середини жовтня і аж до завершення сезону полювання на пернатих (кінець листопада), коли в наших краях нерідко вже й морози по -10ºС - -15ºС встановлюються.

Примітка: Щодо "пізньої качки": відповідно, “рання” дика качка - це дика качка від відкриття сезону полювання на пернатих (середина серпня) і до початку/середини жовтня.

Кожному мисливцю, навіть початківцю, стосовно даної теми добре відомі як мінімум два факти:

1. качка в цей період - м-м-м-м… пальчики оближеш :). Велика, вгодована, жирна, смачна. “Качка як чемодан!”, - каже мій кум :). Прекрасний трофей! А досвідчені мисливці також знають, що при скубанні впольованої в цей період качки так звані “палки” вже практично відсутні. Що не може не радувати наше жіноцтво.
   Примітка: “Палки” - це стовбури нових пір’їн, котрі ще не розвинулися в повноцінні пір’їни, стирчать із качиної шкіри, наче справжні палки і вельми дратують того, хто при скубанні мусить їх видаляти по одній. А щодо "радування жіноцтва" я вам скажу так: знайомі мені потомственні мисливці, деякі з котрих вже відійшли в краї вічного полювання, вчили молодих, що скубти качку повинні самі мисливці. А от смалити та патрати її після скубання - це вже жіноча справа. Звісно, з цим можна сперечатися і навіть не погоджуватися - це справа кожного, але вчили мене саме так. І особисто я до цього часу дотримуюся цієї традиції.
2. але її ще треба вміти вполювати! І от із цим якраз виникають проблеми, котрих не було протягом серпня-вересня. Особливо ці проблеми являють складнощі для початківців. Справа в тому, що від початку сезону полювання ту нещасну бідну качку і чесні мисливці, і “браки” (браконьєри - сленг) стріляють і ганяють по водно-болотних угіддях настільки інтенсивно, що ті екземпляри, котрим пощастило дожити до глибокої осені, стають вкрай обережними та досвідченими. І здобути їх - неабияка задача навіть для досвідчених мисливців.

Абстрагуючись від питання щодо смакових властивостей качки, техніки її скубання та рецептів приготування, я, власне, хочу зупинитися на власних спостереженнях щодо пункту №2. Тобто, в даній статті прагнутиму висвітлити певні теми, прийоми та методики, котрі допомагають особисто мені, кгхм.., підвищити результативність полювання на пізню дику качку без використання мисливського пса (бо не маю я його поки-що. Ніде тримати і ніколи за ним доглядати :-/ ). І буду радий, коли шановні колеги-читачі доповнять мої  спостереження своїм власним досвідом.

Отож, розглянемо питання полювання на пізню дику качку з кількох ракурсів, котрі: а) мають безпосередній вплив на результат; і б) відрізняють полювання на “пізню” качку від полювання на качку “ранню”. А саме:
  Техніка безпеки
  Спорядження, амуніція мисливця
  Місця полювання
  Осіння поведінка качки
  Нюанси полювання на пізню осінню качку
  Підстрелили качку? - Цього мало!

(Далі буде)