Полювання на пізню дику качку (продовження). Спорядження та амуніція мисливця (ч. 1)

Попередню частину статті див. тут. Мабуть, це найбільший розділ. Тому він в свою чергу розбитий на підрозділи.

Спорядження та амуніція мисливця

Що ж такого незвичайного вимагає спорядження мисливця, котрий вирушає на качине полювання пізньої осені? Та нічого особливого. Хіба що в цей період досить серйозно зростає роль усяких “дрібниць”, котрими можна було до деякої міри нехтувати в період серпня-вересня, коли качва ще майже ручна, а надворі “тепло, сухо і комфортно”.
Як вище вже було зазначено, мисливського пса я не маю, отже нічого не можу сказати про особливості полювання із ним. Нехай досвідом діляться ті, хто має пса і з ним полює. Тому усе, що написано до цього моменту і надалі, стосується виключно полювання на дику качку “з підходу” та “із засідки”.

Отже, про роль “дрібниць”.

Одяг та взуття

Тут особливо нічого сказати окрім того, що одяг повинен бути багатошаровим,

а) термобілизна для відведення вологи безпосередньо від тіла; б) потім щось натуральне для вбирання відведеної вологи; в) і верхній шар в залежності від сезону та погодних умов.Таке вбрання реально вбереже вас від переохолодження і застудних захворювань. А коли все-таки застудилися на полюванні (наприклад, активно ходили по загонках, пітніли, а потім довго стояли на номері і замерзли, і так кілька разів по кругу) - найкраще лікування це “150 з перцем” + гарячий малиновий чай + на усю ніч вмоститися спиною під добре напалену сільську грубку. І не лінуватися вночі міняти мокру від поту білизну стільки разів скільки потрібно!

а верхній шар найкраще мати в камуфляжних кольорах. Будь-яких більш-менш підходящих. Або “олива”. Не гавайські рубахи, не тільняшки навипуск, не чорний/білий/синій/червоний, не зелений в горошок, а камуфляж. Бажано не новий, прямо з магазину, а дещо вилинялий. Щоби не кидався в очі “свіжою новизною”.

Також категорично не рекомендую прати верхній одяг, в котрому будете полювати, сучасними пральними порошками. Бо в переважній більшості цих пральних порошків (якщо не у всіх) до хімічного складу входять сполуки фосфору. Котрий в сутінках пізня качка (та й, підозрюю, багато інших мисливських тварин) прекрасно бачить. Це я стверджую із власного досвіду.

Якось кілька років тому (пам’ятаю, що тоді вперше за останній час був незвично посушливий рік, коли попересихало ~80% місцевих калюж та болотець, облюбованих качками, чирками, бекасами та лисухами) я ще акурат перед сходом сонця, практично затемна, вийшов на полювання на місцеве болітце, де постійно вночі паслися на рясці цілі зграї диких качок. Була десь середина листопада. Листя на густих приболотних кущах вже майже все поопадало, бо того року досить рано почалися заморозки, хоча конкретно в той день температура на ґрунті була в районі +1º-+2ºС - стверджую так, бо інею на опалому листі не було. Підійшовши до болітця я зупинився і кілька хвилин непорушно стояв, прислуховуючись. І таки ледь-ледь вчув тихе крякання зграї качок метрів за 80-100 від того місця де я стояв (На моє глибоке переконання на будь-якому полюванні (особливо в лісі) “першу скрипку” відіграє інтуїція, слух, нюх мисливця та аналіз ним “вчуяного”, а вже аж потім “побачене”. І то - існує величезна, просто гігантська прірва між побаченим і розумінням того, що це “побачене” означає). Ну, я помалу оглянувся чи часом не стовбичу на фоні сходу сонця (небо якраз починало світлішати), і почав крок за кроком, наощуп, підкрадатися до качок на відстань пострілу. Хвилин 10 в мене пішло на те, щоби в темряві підкрастися на відстань приблизно 60-70 метрів. Для пострілу ще явно задалеко. Шуму я не створював, бо опале листя під ногами було мокре, а не вкрите інеєм. Сухе галуззя я нащупував ногою і благополучно оминав. Шурхоту не створював, бо йшов в такт верховим поривам вітру та, відповідно, шуму крон осик. Низового вітру практично не було, а той, що був, йшов в напрямку від качок НА мене (тобто, мого запаху качки також не могли внюхати). Проте через просвіти в галуззі кущів качки все-одно мене помітили, і з характерним зляканим кряканням уся зграя негайно злетіла! Незважаючи на те, що ще панувала практично суцільна темрява, і я ніяк не міг виділятися на фоні більш світлого неба на сході, бо підходив з відповідної сторони. Повторюсь - до качок було 60-70 метрів. Довго я аналізував той випадок чим же я міг себе проявити, аж допоки не вичитав десь в Інтернеті інформацію щодо хімічного складу сучасних пральних порошків - і згадав, що кілька днів перед полюванням моя дружина прала мій верхній одяг (штани та куртку) в пральній машинці. А остаточним підтвердженням даної гіпотези за кілька років (це був 2014-й, вже йшла війна з кацапами) стала інформація від наших розвідників, що одяг, випраний за допомогою сучасних пральних порошків, прекрасно видно в прилади нічного бачення.

Який звідси висновок? - Використовуйте для прання мисливського одягу звичайне господарське мило. Чи періть одяг просто у звичайній воді, без мила. Або з додаванням деревного попелу (лужне середовище) та наступним скрупульозним полосканням, як колись робили наші прабабусі.

Ще трохи зупинюся на головних уборах, рукавицях, наколінниках та на взутті.

(далі буде)