пʼятницю, 13 жовтня 2017 р.

Полювання на дику качку (07.10.2017)

Вже всі події та азарт вляглися в голові і в серці, тому нині можна й описати.
Одним словом, якщо коротко, то такого полювання в мене ще не було 8-)
Але про все по порядку...

В суботу рано-вранці вийшов я на полювання в околицях села Суськ. Обійшов практично усі доступні мені угіддя з нульовим результатом (стосовно здобичі). Бачив лише кілька місць нічних лежань косулі, а під кінець "обходу" на краю болітця сполохав дикого козлика, котрий зірвався приблизно за 40-50 метрів від мене і злякано гавкаючи втік до лісу, блискаючи білою дупою :).
Так і повернувся додому...

Дома півдня рубав дрова і займався всякою сільською всячиною, котру давно (з легкої подачі мого знайомого) називаю одним словом "агрофітнес". А ближче до вечора стало свербіти в одному місці. Мисливському. Просто не до терпіння!
Тому плюнув на все, одним оком поглянув на прогноз погоди на вечір-ніч-ранок, схопив зброю, амуніцію, мішок сухих дров (вже в той час прикидАв можливі "розкладИ" 8-)), скочив в машину і погнав на с. Новостав. Приїхав туди десь біля 17:00. Відразу оцінив та вибрав місце ночівлі,
скинув там мішок з дровами, підготував усе до багаття (лише запалити сірника - і все) і подався на знайому канаву. Вона чи то була колись вирита в рамках совєцьких меліоративних робіт, чи, скоріше це є залишки старого русла річки Стубла.. а може те й друге одночасно - тобто, меліоратори колись поглибили старе русло. Але не суть важливо.

Покинувши "танк" метрів за 300 від орієнтовного місцезнаходження потенційних качок, я, як той злодій, почав підкрадатися до канави. І не до самого очікуваного місця, а трохи лівіше - там де можна було би, обережно і непомітно висунувшись з густих прибережних зарослів осоки, оглянути в бінокль водну поверхню. І це принесло результат. Метрів за 100 я побачив в бінокль гарнющого зеленоголового крижня та коричневу качку, котрі спокійно собі паслися на рясці.
Ну що ж... обережно пригнувшись наполовину я почав до них підкрадатися з флангу, роблячи величеньке коло.

Підійшовши метрів, як мені видавалося, за 20 до цих качок, я відкрито підвівся в повен зріст, вже повністю налаштований до пострілу. І качки злетіли. Правда, метрів за 15 далі від того місця, де вони були коли я їх побачив (доки підкрадався, то вони відпливли), і не дві, а штук 8-10 :). Ну але все-одно в межах пострілу (метрів 35).
Першим пострілом (шрот №3, дуже старі, проте ще придатні "магазинні" набої фірми "mirage") я в жодну качку не попав :-/. Зате другий влучив гарно (потім виявилося, що одна шротина сковзнула по кістці хребта біля копчика, а друга попала точно в шию). Качка акуратно склеїла лас... тобто склала крила і впала в густі зарослі прибережної трави. Негайно засікши орієнтир падіння (1,5-2 м вправо від високого стебла трави), я ломанувся до здобичі. Вже по ходу заспокоївся - зрозумів що знайду качку по-любасу, оскільки вона ще била крилами і ворушила навколо себе кілька стеблин трави, котрі мені дуже добре було видно.
Підійшов, взяв, ще трохи "допоміг" крижню (це був саме крижень) швидко "відійти у вічні краї боліт та ряски" і поніс його до "танка" (метрів 200 від того місця).

Ну і йшов собі.. розряджена рушниця (порожні гільзи я підібрав, а свіжі набої не заряджав - а навіщо? Йду ж до машини...) на правому плечі, в лівій руці - здобутий крижень.
І метрів за 100 від машини в мене з-під ніг вискакує здоровенний сіруватий заєць і втікає майже по прямій від мене, навіть не петляючи :)
На інстинкті я кидаю під ноги крижня, зриваю з плеча рушницю і... прокидаюсь (чи приходжу до тями) :))).
По-перше, на зайчиків ще не сезон. Ще ~3 тижні чекати на відкриття полювання по пухнастиках. По-друге - а як це я збирався стріляти? - рушниця ж розряджена!
З полегкістю видихнув, усвідомивши, що розряджена рушниця вберегла мене від акту браконьєрства 8-)

Ліричний відступ: але вчергове, знову і знову, вдовбав собі в мізки одне із ЗАЛІЗНИХ ПРАВИЛ ПОЛЮВАННЯ (а також і диверсійно-розвідувальних виходів): якщо вже вийшов на полювання - ніде й ніколи ні на секунду не втрачай концентрації. Навіть на привалах/відпочинку уважно спостерігай по усіх сторонах і добре прислухайся, що й де відбувається. Постійно аналізуй інформацію. Відпочити зможеш лише тоді, коли повернешся з полювання додому. Ми із кумом можемо пригадати чимало випадків, коли "на розслабоні" мисливці (і ми в тому числі) втрачали потенційну здобич. Приведу один приклад. Одного разу в районі села Жобрин, після чергової загонки, всі стояли при наїждженій польовій дорозі і запально, на підвищених тонах, обговорювали загонку. Деякі мисливці під час розмови засмалили цигарки, деякі відійшли на 3-5 метрів в сторону і трохи, гм.., "закидали собі за комір" із портативних фляжок... Усі стояли однією великою групою і гелготіли як ті гуси мабуть хвилин із 15. І тут, ні сіло ні впало, прямо навпроти цієї групи мисливців та загоничів вискочив зайчисько, котрий увесь цей час лежав метрах в 8-10-ти (не більше!) при дорозі в траві і щодуху почесав в напрямку від них. Усі були "розряджені" і "на розслабоні". І заєць успішно втік :).

Але повернемося до наших бара.. тобто качок.
Після цього крижня я пройшовся вздовж берега Стубли ще метрів 300 за "кемпою" (тобто, загалом десь біля 1-1,2 км). Гадав, що якщо не побачу качок на відкритій воді, то просто огляну місцевість. Бо давненько не був саме в тому кутку.
Пройшовся... завважив деякі сліди перебування лисиці (свіжий послід. Багато посліду). Зрозумів, що там для лиса рай - бо повно мишей.
Доки ходив і розглядався, то почало темніти. Отож, попивши кави із термоса, я помалу повернувся на канаву на те місце, де взяв крижня. І почав вибирати місце-сховок для чатування на вечірній льот качки.
А повинен ще сказати, що в різних місцях час вечірнього льоту качки кардинально відрізняється. Наприклад, поблизу с. Суськ цього року літ проходить коли вже абсолютно стемніло і мисливцю геть нічого не видно. Перевірено протягом останнього місяця і мною, і усіма місцевими мисливцями! А тут я на вечірній льот прибув вперше. І достеменно не знав коли ж місцева качка зволить прилетіти на цю канаву.

(далі буде. Ще цікавіше 8-) а поки-що ось іще дві фотки, щоби не забути про них.. потім прокоментую)




понеділок, 25 вересня 2017 р.

Узгодження номерів шроту із дульними звуженнями 12-го калібру

Цікаву табличку знайшов. Ніби колись вже публікував її, але не впевнений.

А ще ось для прикладу дані моїх рушниць згідно цієїї таблички:






Рушниця МР-43Е

  • Правий напівчок (дульне звуження 17,9 мм):     00, 5, 6          - номери шроту
  • Лівий чок (дульне звуження 17,3 мм):                 0, 1, 2, 3, 6  - номери шроту

Рушниця ІЖ-27Е

  • Нижній напівчок (дульне звуження 17,9 мм):     00, 5, 6         - номери шроту
  • Верхній чок (дульне звуження 17,5 мм):                 3, 7         - номери шроту


суботу, 29 липня 2017 р.

Змагання по єгерському багатоборству

Отут в програмі "Єгерські багатоборства" (див. в програмі час 14:00 - 16:00) ми, аматори, зайняли 2-ге командне місце серед 11 єгерських колективів та місцевих мисливців (заявилися в момент початку змагань як представники місцевого села. Двоє хлопців звідти і там живуть - а я там маю тещу і давно числюся "своїм" :).
Чесно кажучи, ми показали третій результат, бо єгерська команда організаторів (молоді крепкі спортивні хлопці) - перший, з великим відривом, проте вони вирішили виступити "поза конкурсом", оскільки не можна було би сказати, що всі перебували в рівних умовах. Організатори тренувалися там мінімум тиждень. А всі інші - виступали "з чистого листа".
Приз КОЖНОМУ ЧЛЕНУ КОМАНДИ (окрім грамоти, кубка та медалів):

1. Сертифікат на 200 грн з місцевого мисливського магазину

2. Фірмовий брезентово-шкіряний ремінь (основа брезет, але смуга шкіри 1/2 ширини брезента накладена і прошита по центру брезентового ременя по усій довжині) для рушниці. Мене він вельми порадував, бо мій колишній совєцкій брезентовий вже явно здавав. Власне вже здавав його шкіряний "хлястик".

3. 3 пачки по 5 підкаліберних кульових набоїв 12/70 Тахо. Нові моделі. Класні по ТТХ. Правда, ще не стріляв ними

4. 2 пачки по 25 набоїв картечі 7,2 мм 12/70 Тахо. І нах мені стільки картечі? На вовка так багато не потрачу, а на іншу звірину, до якої могла би підійти така картеч, на полювання не ходжу. Кабана в нас лише кулею дозволено..., але спонсори (Тахо) сказали, що можна поміняти на будь-які інші в їхньому магазині. Проте доки доїхав додому, то вже й задумався... може й треба буде скоро така картеч... для двоногого звіра... :-/

5. СЮРПРАЙЗ-СЮРПРАЙЗ!!!! Відстрілка на кабана. На трьох 8-)
Ну, ми не жлоби, звісно, і кабана того, коли прийде час, не жертимемо втіхаря вночі під ковдрою. А завалимо й розділимо на увесь наш спаяний колектив.

Чисто технічні моменти. Які були завдання.

1. Вся "смуга перешкод" довжиною була десь 1,5-1,7 км.

2. На тій смузі були наступні завдання:

2.1. Назвати правильно породи мисливських собак (24 картинки собак і до них таблички із назвами. Треба було правильно ті таблички розмістити під віповідними малюнками)

2.2. Усім перелізти через високий щит. Висотою більше 3,5 метра (на відповідній фотці видно пропорції - мій ріст 176 см).

2.3. Назвати правильно породи мисливських тварин (так само як і з собаками - але 30 картинок)

2.4. Перепливти десь 100-120 метрів заболочене озерце реально сильно заросле осокою та очеретом на конкретній душогубці-плоскодонці.

2.5. Кожному встромити звичайну сокиру. Не топірець-томагавк, а звичайну "сільську" сокиру в мішень ("-Куме, кидаю з даху сокиру! Тримайте! -Ггехх! -Та що Ви там ггехкаєте! Кажіть чи піймали!"). Відстань - метрів 8-10.

2.6. Назвати правильно типи мисливської зброї. Як і з собаками та тваринами, але малюнків десь 18-20.

2.7. Стрельнути по тарілочці і збити кожному по одній.

Ось і всі завдання.
Ми досягли результату завдяки тому, що досить швидко вирішували завдання, хоча чи не кожна інша команда бігла швидше за нас. Ну і особисто мене підтримував (біг поруч останніх приблизно 2/5 дистанції) мій синок :)
Наш час - 14 хв. 10 сек.
Безумовний переможець (єгерська команда організаторів - МСК "Сокіл") показала час 10 хв. 27 сек. Але як вже казав - вони знялися з конкурсу.
Перше місце - 12 хв. 46 сек.
Третє місце - 14 хв. 43 сек.
Кароч, сплав досвіду та мудрості дав ось такий результат

Щиро дякую всім: організаторам, друзям по команді (Василю та Сашку), друзям-суперникам з інших команд, МОЄМУ СИНОЧКУ, ДРУЖИНІ та моїм присутнім друзям-вболівальникам Руслану, Івану та Назаровичу за вагому підтримку!

UPD: Ось уточнення із сайту організаторів.

неділю, 28 травня 2017 р.

Про міф щодо Зої Космодем'янської

Ось знайшов, здається, найбільш різносторонню (наскільки це можливо, з поправкою на кацапську пропаганду) статтю-дослідження щодо "подвигу" Зої Космодем'янської, котра нарівні із десятками тисяч інших нашвидкуруч підготовлених диверсантів тупо палила мирні селянські хати в смузі наступу гітлерівських військ, виконуючи наказ Сталіна про "випалену землю". До речі, якщо хтось не знає, ця тактика - на 100% повторення сталінським геншабом т. зв. "скіфської" тактики, котра застосовувалася скіфами у війні із перським царем Дарієм.
Звісно, стаття ставить більше запитань, аніж відповідей. Проте на мій погляд саме це й говорить на її користь.

четвер, 16 березня 2017 р.

Невеселі думки, викликані прочитанням інформації про МКПС

Колись давно, коли ще заробляв непогані гроші і міг собі дозволити регулярно ходити в стрілецький тир, вельми сподобались мені змагальні дисципліни в рамках МКПС. Аж до того, що прошов вступний семінар і дуже хотів продовжувати займатися практичною стрільбою. Але з причин суб'єктивного характеру розізлився на Українську федерацію МКПС (конкретно на тодішнього її Голову) і послав все нах.
Зараз, після 6 років, думаю, що тоді був не такий вже й неправий (після геть незрозумілих ігнорів різко висловився, що Українська МКПС - це не що інше, як ширма, приватизована кількома "наближеними до тєла"людьми, котрим абсолютно пох на інтереси рядових членів). А взявши кілька уроків в стрілецькому клубі Lex впевнився, що й професійний рівень інструкторів МКПСа (котрий в Ibis) та приватного Lex'a досить сильно відрізняється на користь останнього.

З того часу рівень матеріального достатку в чесних людей (не лише в мене) сильно впав, вартість хобі (от хоча б навіть набоїв) - сильно зросла, і в результаті стрілецька справа переважній більшості її симпатиків стала тупо не по кишені :(
І для мене врешті-решт питання втратило актуальність: чи МКПС на Кардачах, чи Lex на Дружби Народів мені вже все-одно. Тобто, іншими словами, вибір Volvo or Mercedes переді мною вже не стоїть :)

"Придется переквалифицироваться в управдомы" /(C)/ :)

Методи бойової журналістики та спецпропаганди

Давно гуляє по Інтернету текст рос. мовою. То переклав солов'їною з огляду на важливість теми.

-----------------

Я навчався на журфаку МГУ, у нас була військова кафедра. В обстановці секретності нас вчили бойовій спецпропаганді - мистецтву сіяти розбрат в лавах противника за допомогою дезінформації і маніпуляції свідомістю. Страшна, повинен вам сказати, справа. Без жартів!

Бойова, або «чорна», пропаганда допускає будь-яке спотворення реальних фактів задля вирішення пропагандистських завдань. Це ефективна зброя, котра використовується з єдиною метою - вибивання мізків противнику.
Метод «гнилого оселедця». Метод «перевернутої піраміди». Метод «великої брехні». Принцип «40 на 60». Метод «абсолютної очевидності». Всі ці методи і техніки ви теж знаєте. Просто не усвідомлюєте цього. Як вам і належить.

Нас вчили використовувати техніки бойової спецпропаганди проти солдатів армії супротивника. Сьогодні вони використовуються проти мирного населення нашої країни. Уже два роки, читаючи російські газети або переглядаючи телевізійні шоу, я з професійною цікавістю відзначаю, що люди, які координують в Росії вкидання і інтерпретацію новин, явно навчалися за тим самим підручником у того ж бадьорого полковника, чи його колег.
Ось для прикладу метод «гнилого оселедця». Працює наступним чином. Підбирається неправдиве звинувачення. Важливо, щоби воно було максимально брудним і скандальним. Добре працює, наприклад, звинувачення у дрібному злодійстві, або, скажімо, розтлінні малолітніх, або вбивстві (бажано з мотивів жадоби наживи).
Мета «гнилого оселедця» полягає зовсім не в тому, щоб звинувачення обґрунтувати і довести. А в тому, щоб викликати широке та публічне обговорення його (увага!) НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ ТА ІДІОТИЗМУ.
Людська психіка влаштована так, що, як лишень звинувачення стає предметом публічного обговорення, неминуче виникають його «прихильники» і «супротивники», «знавці» і «експерти», шалені «обвинувачі» і затяті «захисники» обвинуваченого.
Але незалежно від своїх поглядів всі учасники дискусії знову і знову підтримують на вустах ім'я “обвинуваченого” в контексті брудного та скандального звинувачення, втираючи таким чином все більше смороду «гнилого оселедця» в його «одяг», аж допоки цей “запах" не починає переслідувати жертву всюди . А питання «вбив-вкрав-спокусив чи все ж ні?» стає головним при кожній згадці його імені.
Або, наприклад, метод «40 на 60», придуманий Геббельсом. Він полягає в створенні ЗМІ, які 60 відсотків своєї інформації дають в інтересах противника. Зате, заслуживши таким чином його довіру, решту 40 відсотків використовують для надзвичайно ефективної (завдяки набутій довірі) дезінформації. Під час Другої світової війни існувала радіостанція, яку слухав чи не увесь антифашистський світ. Вважалося, що вона британська. І тільки після війни з'ясувалося, що насправді це була радіостанція Геббельса, яка працювала за розробленим ним принципом «40 на 60».

Дуже ефективний метод «великої брехні», який трохи схожий на «гнилий оселедець», але працює інакше. Його суть полягає в тому, щоби з максимальним ступенем впевненості запропонувати аудиторії настільки глобальну і жахливу брехню, що людям практично неможливо повірити, що про таке взагалі можна брехати. Трюк тут в тому, що правильно скомпонована і добре продумана «велика брехня» викликає у слухача чи глядача глибоку емоційну травму, яка потім надовго визначає його погляди всупереч будь-яким доводам логіки і розуму.
Особливо добре працюють в цьому сенсі вигадані описи жорстоких знущань над дітьми або вагітними жінками (згадайте розіп’ятого хлопчика “в трусіках” від LifeNews).
Повідомлення про розіп'яту дитину за рахунок глибокої емоційної травми, яку воно викликає, надовго визначить погляди реципієнта цієї інформації, скільки б його потім не намагалися переконати в абсурдності даної інформації, використовуючи звичайні логічні доводи.
Але особливо подобався нашому бадьорому полковнику метод «абсолютної очевидності», котрий дає хоч і не швидкий, проте надійний результат.
Замість того щоби щось доводити, ви подаєте те, в чому хочете переконати аудиторію, як щось очевидне, само собою зрозуміле і тому безумовно підтримуване переважною більшістю населення.
Незважаючи на свою зовнішню простоту, цей метод неймовірно ефективний, оскільки людська психіка автоматично реагує на думку більшості, прагнучи приєднатися до неї.
Важливо тільки пам'ятати, що більшість обов'язково повинно бути переважаючою, а підтримка нею поданої лже-інформації абсолютною і безумовною - в іншому випадку ефекту приєднання не виникає. Однак якщо ці умови витримуються, то кількість прихильників «позиції більшості» починає поступово, проте неухильно зростати (з плином часу - в геометричній прогресії) в основному за рахунок представників нижніх соціальних верств населення, котрі найбільш схильні до «ефекту приєднання». Одним з класичних способів підтримки методу «абсолютної очевидності» є, наприклад, публікація результатів різного роду соціологічних опитувань, котрі демонструють абсолютну суспільну єдність з того чи іншого питання. Методики «чорної» пропаганди, природно, не вимагають, щоби ці звіти мали хоч якесь відношення до реальності.
Я можу довго говорити. Вчили нас цілий рік, і список методів “бойової пропаганди” є досить широким. Важливо, однак, не це, а ось що. Методи «чорної» пропаганди впливають на аудиторію на рівні глибоких психологічних механізмів таким чином, що наслідки цього впливу неможливо зняти звичайними логічними доводами. «Велика брехня» досягає цього ефекту за допомогою емоційної травми. Метод очевидності - через «ефект приєднання». «Гнилий оселедець» - за рахунок впровадження в свідомість аудиторії прямої асоціації між об'єктом атаки і брудним скандальним звинуваченням.
Простіше кажучи, бойова спецпропаганда перетворює людину на зомбі, котрий не лише активно підтримує впроваджені в його свідомість установки, але і агресивно протистоїть тим, хто дотримується інших поглядів, або намагаються його переконати, користуючись логічними доводами. Інакше, власне, і бути не може. Всі методи бойової спецпропаганди об'єднує єдина мета. Вона полягає в тому, щоб послабити армію супротивника за рахунок внесення в її ряди внутрішньої ворожнечі, взаємної ненависті і недовіри один одному.
І сьогодні ці методи застосовуються проти нас самих. А результат, до якого вони призводять, є в точності тим, для досягнення якого вони і були створені. З однією відмінністю - взаємна ненависть і внутрішня ворожнеча виникають не в армії супротивника, а в наших будинках і сім'ях. Просто вийдіть на вулицю і подивіться, як змінилася країна за останні роки. Мені здається, проти власного населення бойова спецпропаганда працює навіть ефективніше, аніж проти солдатів противника. Напевно, тому, що на відміну від солдатів противника мирне населення не може себе захистити.

понеділок, 13 березня 2017 р.

Військовий талант Нестора Махна

Цікаву статтю про військовий талант Нестора Івановича Махна знайшов. Де розглядаються його заслуги як військового тактика та основоположника маневреної війни.

Штандартенфюрер СС – двічі лауреат Сталінської премії, ага :)

Не чули про таке? А це ж реальний факт!

Чому серед мирного населення СССР було стільки жертв в часи 2-ї світової війни

Бойовий досвід Ізраїлю

Вельми цікаво й повчально. Отак і Україні потрібно.
Але не з вальцманами-зрадниками :(
І взагалі, 95% верхівки влади ("президенти", а по факту "кроти"-резиденти Хуйлостану, захланні прем'єри, кадрові працівники ФСБ/ГРУ на посадах мєнісра оборони та нач. ген. штабу ЗСУ) за УСІ роки "незалежності" слід взяти "на підвал", прострелити коліна, задокументувати свідчення державної зради і пустити "в расход". З конфіскацією усього майна УСІХ їхніх виводків. І подачею запиту у відповідні міжнародні установи щодо повернення з-за кордону ними награбованого.

суботу, 11 березня 2017 р.

Рецепт приготування зайця в апельсиновому соку

Взято у ФБ від Алексей Киуила. За що йому щира вдячність :)
-----------------------------------------------------
Зайця ріжемо на порційні шматки.
Беремо 3-4 великі цибулини, нарізаємо півкільцями, перемішуємо з м'ясом, додаємо різні прянощі (ну, за рецептом треба був базилік, кріп, майоран, чабер, білий перець горошком,
але всього цього у мене не було, то обмежився тим, що було), заливаємо 1 л апельсинового соку (головне щоби сік був з кислинкою, а не солодкий! Мені сподобався Сандора, а ось "Наш Сік" трохи солодкуватий і вже не те виходить) і залишаємо в прохолодному місці на 2 години.Через дві години беремо казан, розтоплюємо 150 гр свіжого сала.
Після того як сало розтопилося виловлюємо шкварки, закидаємо 3-4 зубчики
дрібно порізаного часнику, злегка обсмажуємо і теж увесь часник виловлюємо (щоби потім не підгорів).
М'ясо дістаємо з маринаду і злегка обсмажуємо
в казані.
Опісля заливаємо м'ясо в казані отим маринадом, в котрому маринувався заєць, і додаємо 50 гр вершкового масла.
Даємо усій страві закипіти, і потім тушкуємо на маленькому вогні з закритою кришкою 1,5 години.
За 20 хв.
до готовності посолити і поперчити на свій смак.
Після цього ще не раз готував зайця за різними рецептами, але заєць в апельсиновому соку так і залишився для мене смакотою.

суботу, 11 лютого 2017 р.

Виготовлення "Балістолу" та "Робли" в домашніх умовах

Оригінал тут.
----
Як самому виготовити "балістол" для чищення зброї.

1. Вазелінова олія - 100 мл
2. Скипидар (прозорий) - 20 мл
3. Гас (прозорий, технічний а не авіаційний) - 25 мл

Має бути кімнатна температура (або трохи вища). Щоби компоненти не тягнули вологу з повітря.
У вищевказаному переліку не вистачає єдиного компонента, котрий надає "приємного запаху" справжнього балістолу. Але цей запах - просто маркетингові "понти". Без нього можна запросто обійтися.

Як самому виготовити "роблу" (на 250 мл):

1. Гас - 100-120 мл
2. 10%-ний розчин аміаку у воді - 40 мл
3. Добре збовтати
4. Шприцом вибираємо верхній шар (бо на дні буде осад води) і переливаємо в іншу пляшечку.
5. Фініш :)

понеділок, 30 січня 2017 р.

Контрснайперські заходи (ВЕЛЬМИ ПРОФЕСІЙНА СТАТТЯ!)

Взято цілком і повністю із сайту "Блокнот снайпера".
----
Контрснайперские мероприятия

По просьбе трудящихся излагаю краткое описание комплекса мероприятий, реализовавшегося несколько лет назад для защиты небольшого города в дальнем забугорье.
Итак, география и исходные данные. Обороняемая территория - город, на побережье моря, окруженный горами с трех сторон.
С ЮЗ - море, с З и СЗ - горы непосредственно примыкают к городу (окраинные строения находятся на склонах), с С, СВ, В, ЮВ и Ю между городом и горами находится долина. Передовые позиции находятся непосредственно за городской чертой. По участку периметра СЗ-С-...-Ю между передовыми позициями и изотопой "200 м над уровнем моря" дистанция плавно нарастает от 0 до 1200-1300 м.
Снайперы противника регулярно работают с гор по передовым позициям и тылам на глубину до 1000 м, используя как винтовки калибра 7.62, так и пулеметы того же и более крупных калибров, предположительно дооборудованные оптическими прицелами.
Задача - воспрепятствовать дальнейшей эффективной работе снайперов противника.
В целях решения поставленной задачи руководством сил обороны города разработан долгосрочный оперативный план "Рассвет", для реализации которого привлечены наиболее опытные военнослужащие из различных частей, обороняющих город.
Составляющие ОП "Рассвет" (далее - ОПР):
1. Система координации:
а) Изначальное приведение топографических схем города и его окрестностей, условных обозначений на этих схемах, условных обозначений для радиообмена к единому стандарту.
б) Постоянное поддержание единого стандарта и полного соответствия используемых схем и уловных обозначений с учетом вносимых изменений - путем проведения ежедневных информационных брифингов руководством ОПР со всеми без исключения участниками ОПР.
2. Система связи:
а) Снабжение всех без иключения участников ОПР защищенными средствами связи, персональными и функциональными радиопозывными, списком радиопозывных других участников ОПР.
б) Выработка единой схемы прохождения информации между функциональными группами участников ОПР.
3. Система наблюдения:
а) Организация постоянных визуальных наблюдательных постов, охватывающих весь "снайпероопасный" периметр по принципу пересечения секторов наблюдения.
б) Инструктаж командиров всех подразделений в передовых частях и городских полицейских патрулей о необходимой последовательности действий в случае зафиксированной работы снайпера противника. Оснащение командиров и патрулей каналами связи с центром управления ОПР. 4. Система управления:
а) Организация сбора информации о снайперской активности противника, прочей информации, ее анализ, принятие решений о встречных и профилактических действиях, оповещение всех учатников ОПР об этих решениях и доведение до них необходимой информации.
б) Внесение изменений в ОПР, материальное обеспечение всех его составляющих.
5. Система активного противодействия (стационарные огневые точки и рейдовые патрульные группы): а) Визуальное обнаружение на основе полученной от центра управления информации и подавление огнем обнаруженных снайперов противника.
б) Обнаружение возможных будущих огневых точек снайперов противника и проведение профилактичеких мероприятий на этих точках.
в) Подготовка собственных запасных позиций.
г) Сбор иной информации.

Это если говорить языком формальным. Если попроще - то дело обстояло так.

Наблюдение велось постоянно осуществлялось тремя способами:
а) постоянные наблюдатели на господствующих высотах в городе,
б) патрулирующие снайперкие пары в окрестностях города,
в) командиры частей на передовых позициях и городские полицейские патрули.
В случае производства снайпером противника выстрела его могли засечь постоянные наблюдатели и патрульные пары. Командиры частей и патрули могли подтвердить факт работы снайпера вс основном по наличию жертвы.
Каждый участник ОПР, засекший выстрел, определял предположительное местонахождение стрелка по своему местонахождению, азимуту и приблизительной дистанции, после чего передавал эту информацию в центр управления.
Там данная информация обобщалась и делался окончательный вывод о местонахождении снайпера.
После чего центр управления запрашивал те патрульные пары, которые находились в районе дислокации снайпера об их точных координатах, принимал решение о том, какая пара может наиболее быстро и эффективно ликвидировать снайпера и передавал ей координаты его огневой позиции.
Данная пара выходила на огневой рубеж и подавляла стрелка.
(Иногда, хоть и довольно редко, с этой задачей справлялись и стационарные огневые точки, оснащенные тяжелым стрелковым оружием - крупнокалиберными пулеметами и АГС.)
С момента получения патрульной парой координат снайпера и задачи по его уничтожению, она постоянно поддерживала радиосвязь с одним из стационарных наблюдателей, концентрировавшим свое внимание на огневой позиции снайпера противника и контролировавшим по мере возможности его перемещения. Таким образом, патрульная пара постоянно обладала свежей информацией о местонахождении "клиента", что обеспечивало высокую эффективность ее работы.
Теперь что касается профилактики. Во время патрулирования в своем секторе, патрульная пара постоянно изучала местность, пытаясь обнаружить места возможных будущих огневых позиций снайперов противника, и тем более уже подготовленные огневые позиции. Все точки такого рода наносились на карту, впоследствии в центре управления им присваивались единые кодовые обозначения и копировались на схемы всех участников ОПР.
Относительно каждой вероятной позиции противника находились удобные позиции для антиснайперов, которые также наносились на карту, под другой группой обозначений.
С наиболее удачными возможными огневыми точками противника, которые в дальнейшем было бы сложно подавить, либо с уже подготовленными ОТ проводилась профилактическая работа другого рода.
После обсуждения с руководством ОПР, к такой точке вместе с патрульной парой выходил сапер и скрытно минировал ОТ. Иногда, если позволяла подготовка, один из членов пары минировал ОТ самостоятельно. Использовались, как правило мины типа ОЗМ либо самодельные фугасы большой мощности.
Разумеется, заминированные ОТ также наносились на схемы.
В целом ОПР за три с половиной месяца его реализации оказался чрезвычайно эффективным. В результате слаженной работы всех его составляющих снайперская активность противника в окрестностях города была за относительно короткое время сведена на нет и в дальнейшем носила эпизодический характер.
Основными факторами успеха ОР стали:
1. Проведение антиснайперских мероприятий комплексно, систематически, а не "от случая к случаю". Предварительная разработка и планирование возможных ситуаций, профилактика.
2. Четкая координация действий всех участников ОПР и смежных подразделений. Обеспечение бесперебойного прохождения информации.
3. Комплектация всех функциональных групп ОПР высококвалифицированными специалистами, в особенности это относилось к отбору 1-х номеров стрелковых пар.
4. Оснащение всех подразделений ОПР техникой и вооружением, оптимально соответствующими поставленным перед ними задачам.
1. Сколько было всего снайперских пар?
2. Каков был график работы (1/3 на дежурстве, 1/2 или еще как?)
3. Как можете в процентах оценить квалификацию участвовавших в ОПР снайперских пар?
4. Каково было вооружение (кроме СВД - видимо, Югославская), и SR86? какие боеприпасы использовали?
5. Были ли случаи, скажем, целеуказания снайпера противника трассерами?
6. Были ли случаи минирования снайперами противника своих позиций?
7. Если были, то были ли подрывы со стороны участников ОПР?
8. Использовались ли СН с обеих сторон для прикрытия отхода, скажем, дымы?

1. Сколько всего было пар точно сказать не могу, причины объяню чуть позже... Знаю, что на патрулировании в каждый момент времени находилось от 6 до 10 пар.
2. График дежурств был очень сложный и вот почему. Численность ЛС частей, оборонявших город была довольно невелика - от 1500 до 2000 чел. Две бригады. Поэтому все операторы "Рассвета" совмещали работу по данному ОП с работой в других подразделениях. Например, мы с моим 1-м номером выполняли еще две функции - как инструкторы (он по огневой, я по диверсионной подготовке) и как замки РДГ (соответственно, он в огневой подгруппе, я в диверсионной). Соответственно, в то время, пока мы шастали по тылам, нас подменяли другие.
В то время, когда мы находились в расположении, приходилось совмещать работу инстсрукторами с работой в "Рассвете". Да еще и отдыхать иногда. Обычно поспать более-менее получалось раз в двое суток по графику "инструктаж-короткий сон(2ч)-патрулирование-инструктаж-брифинг в ОПР-нормальный сон(5ч)"
Оценочно могу сказать, что всего в ОПР было около 40-50-60 полевых операторов.
3. Квалификация 1-х номеров была в подавляющем большинстве выше средней. Насколько мне изветно, большиство наших начинали работать по "клиенту" не ближе 600 м. Дистанция 800 считалась нормальной. Мой первый довольно комфортно себя чувствовал и на 1000. Вообще, очень хороший был стрелок.
Подавляющее большинство 1-х были иностранцами, причем самыми неожиданными. На этом остановлюсь, пожалуй.
2-е номера, как правило были просто хорошими стрелками, обычно кадровыми военными.
4. Вооружение было стандартизованным. Большинство первых были вооружены "маузерами" - их закупили много спецом для снайперов. Было несколько "реми-308" с толстыми стволами (модель не помню, к сожалению)- видимо, остатки другой партии. У моего 1-го была такая. 2-е номера вооружались преимущественно СВД, причем советскими. Но можно было выбрать и другое оружие. Я предпочел "маузер", когда отстрелял и то, и другое.
Патроны к 308-му тоже были закуплены централизованно, поэтому все стреляли одним и тем же - Фед Сьерра Матч. Там еще что-то было в маркировке - не воспроизведу сейчас, как и массу пули. Патрон вполне хорош, нареканий не вызывал ни у кого, с кем я общался.
5. Случаев целеуказания трассерами со стационарных огневых точек я не припомню. Кажется, вполне достаточно было радиообмена. Таким образом начало работы пары по "клиенту" становилось для того неожиданностью.
Некоторые пары изредка практиковали целеуказание наблюдателем для 1-го номера. В нашей паре был принцип - "можешь - работай". Отсюда и 4 моих подтвержденных.
6. Нет, случаев минирования снайпером своей позиции не помню. Как правило, у него не оставалось для этого ни времени, ни возможности. Хотя такую возможность мы предполагали и старались быть осторожными.
7. Ответ ясен.
8. После месяца работы по ОПР было несколько попыток использования дымовых завес. В этих случаях пара отходила, а по дыму начинала работать артиллерия и тяжелое стрелковое с позиций. Через некоторое время практика использования дымов прекратилась и больше не возобновлялась.

1. Происходили ли активные действия антиснайперских пар в условиях пониженной видимости (я имею ввиду если не ночные часы, то раннее утро или вечерние сумерки)?
2. Если такие действия велись - применялись ли ПНВ или же каким иным способом может быть подсвечивались цели (осветительные ракеты, может мины и снаряды)?
3. Соответственно, СН противника вели ли подобные действия?
4. Говоря о СН противника - имеется в ввиду одиночный СН, или же противник работал так же снайперскими парами?
5. Имеется ли какая информация или общее представление об организации работы СН противника (планомерность, уровень квалификации, привязка активизации к конкретным войсковым или может, диверсионным, операциям, цели - беспокоящий огонь или работа по конкретным целям и задачам?
6. Территория города была каким либо образом разделена на сектора ответственности для каждой СН пары или же выходы на позиции осуществлялись спонтанно по выявлении СН противника?
7. Применялись ли СН засады на подходах к ранее выявленным подготовленным огневым позициям СН противника?
8. С какими документами работали, в первую очередь с картой, вели ли карточки огня, журнал наблюдений и т.д. и т.п.?
9. Использовались ли в СН парах дальномеры, если да, то какие и как оцениваете эффективность их использования?
10. Использовалось ли оружие с ПБС, если да, как оцениваете эффективность?
1. Как Вы сами понимаете, "активные" действия АСнП происходили немедленно следом за выявлением активности Сн противника. Последний же действовал в сумерках и ночью на очень ограниченном участке местности, с СЗ - С направлений. Участок СВ-В...-Ю характерен тем, что позиции Сн, с которых можно эффективно работать в условиях пониженной видимости, находились, что называется "в чистом поле", которое полностью просматривались и простреливалось нашими огневыми точками, расположенными существенно выше. Работа снайпера в таких условиях являлась фактическим самоубийством.
Горный участок З-СЗ был недоступен для регулярной работе Сн противника, поскольку очень плотно нами контролировался, как наиболее опасный с точки зрения проникновения в город РДГ противника.
На участке СЗ-С, помнится, говорили о нескольких случаях, когда нашими были уничтожены Сн противника в ночное время. Подробностей, к сож, не знаю.
Это что касается "активных" действий АСнП.
2. В комплект снаряжения всех без исключения АСнП входили следующие девайсы (помимо оружия): бинокулярный ПНВ с головным креплением, 20х бинокль (для 1-го номера) и 16х бинокль с дальномером (для набюлюдателя). Во время работы в ночное время наблюдатель АСнП периодически осматривал местность с помошью
 ПНВ. В случае обнаружения Сн противника, по инструкции нужно было передать ПНВ 1-му, который осуществлял с его помощью прицеливание. 1-й мой, когда попробовал это осуществить (тренировался), сдержанно ругался. Но в цель попал. Дистанции не знаю, он без меня экспериментировал.
Активная подсветка, насколько я помню, не применялась.Видимо, в целях маскировки.
3. Думаю, ответил на вопрос. См. 1.
4. В основном противник работал сам-один. Только один раз нам попалась пара, причем неплохая пара, результатом была 8-ми часовая дуэль, которая закончилась для нас успешно, но могла бы и наоборот, как минимум для одного из нас.
Очень хороший вопрос. Привычка работать вдвоем против 1-го Сн противника может иметь фатальные последствия для АСнП, когда она встречает пару. Поэтому при отработке действий АСнП она всегда должна иметь в оппонентах пару. Всегда.
Но в нашем случае противник дейтвовал в основном в одиночку. Как я предполагаю, это издержки советской военной доктрины. А наши практиковали западную манеру.
5. Что касается квалификации Сн противника, могу оценить ее от средней до высокой. Мне известно несколько случаев успешной работы противника на дистанции, близкие к 1000.
Если говорить о планомерности действий Сн противника и привязке их к общей обстановке, то могу сделать следующие обобщения:
а) В перерывах между активными боевыми действиями (т.е. попытками лобового штурма города, коих было, если я не ошибаюсь, 5 за три месяца) Сн противника появлялись в окрестностях регулярно, во всяком случае тревога по ОПР объявлялась не
 реже 3-4 раз в неделю. Бывали случаи, когда несколько Сн начинали работать почти одновременно. Целями, как правило, являлся комсостав и расчеты огневых точек. Иногда велся террористический огонь - по всему, что движется.
Перед началом активизации на фронте Сн противника также активизировались. Накануне, как правило, выявлялось особенно большое их число. Верная примета: больше 3-х Сн в день - завтра-послезавтра заваруха начнется.
Активность Сн противника "во время заварухи" отследить, к сож., не смог, поскольку в это время постоянно бывал в отлучке. Другими делами занимался.
6. Дежурство АСнП представляло из себя неспешное патрулирование своего сектора, в основном в горах. Выход в горы осуществлялся на участке З-СЗ, потом по горкам пешочком в свой сектор. Потом назад.
В момент объявления тревоги по ОПР мы уже находились максимум в 1.5 км от цели, если она работала из нашего сектора ответственности. А обычно ближе. Как пример могу привести следующую статистику: из 13 уничтоженных моей парой Сн противника, 8 были "работаны" не позднее, чем через 15 минут после их первого выстрела.
7. Нет, специально в засадах не сидели, их (возможных позиций) довольно много было. Просто старалиссь побольше времени проводить на примерно равном расстоянии от них. Навещали, когда работали в секторе, исследованном другими АСнП - чтобы своими глазами посмотреть. Основная масса времени в патруле уходила на изучение местности.
8. Карта - это была действительно ценная вещь. Фактически, там был сконцентрирован весь опыт наблюдений и действий ОПР. Даже находясь в незнакомом районе, мы могли по карте выбрать удачную позицию, зная при этом точную дистанцию до наиболее вероятных огневых позиций Сн противника (дистанции между соседними точками были нанесены на карту).Карточки огня велись четко, начиная с первого отстрела. Кроме того, все данные с наших персональных записей копировались центром управления ОПР, упорядочивались и вывешивались для всеобщего ознакомления на специальной доске в КП. Для меня лично это было колоссальной помощью, покольку 308-го я до того момента в руках не держал. Журнал наблюдений велся, видимо в ЦУ ОПР. Не мог не вестись. АСнП свои наблюдения отмечали карандашом на картах, комментарии записывали в блокнот.
9. Как я уже говорил, все АСнП снабжались 16х биноклями фирмы "Лейтц" с лазерным дальномером (за что командованию отдельное спасибо). Модель не помню, по всем признакам недорогая армейская. До 1000-1300 определял дистанцию с точностью до 0.5, как было указано на крышке. Субъективно подтверждаю. Успешная работа на дистанции свыше 700 м в значительной мере была обусловлена использованием этого исключительно полезного агрегата.
10. ПБС в АСнП не использовалиь. Не было необходимости. В рейдах - да, некоторые группы, снайперы в которых были вооружены СВД, ипользовали ПБС к ним. Кроме того, в каждой группе были "заглушены" пистолеты и некоторое количество автоматического оружия.


1. На каких участках была выше активность противника. Я бы например, на С выставил ночью ложные позиции, стекляшки и пр. Сам бы скорее работал на Ю-ЮВ, при активных отвлекающих действиях на противоположном участке, дабы не блестеть, да и ОПР было бы против солнца работать посложнее.
2. Какие действия принимал противник против ОПР. Велись ли согласованные действия сн противника. Применялась ли противником артиллерия, РЭБ, агентура.
3. Какова была живучесть НП ОПР. Какие вообще были проколы, потери?
4. Какие замечания/выводы вы сделали при стрельбе под большими углами. Под какими углами приходилось работать?
5. Что из себя представляло патрулирование сн пар?
1. Наибольшая активность Сн противника однозначно наблюдалась на участке СЗ-С-СВ-В, особенно на СВ-В. На направлении В-ЮВ-Ю тревога объявлялась существенно реже, на ЮВ-Ю всего раз 5, не больше. Видимо, это объяснялось тем, что эти участки находились на предельной дальности прицельного выстрела по передовым позициям, возможности работы в глубине обороны вообще не было, т.е. сложные условия стрельбы сочетались с ограниченным выбором целей, а также трудностью их опознания. Игр с бликовой маскировкой тоже не припомню, во всяком случае, ни разу не слышал, чтобы пара срывалась по тревоге и находила "стекло". Хотя мой 1-й как-то высказывал вскользь соображение о возможности такого хода. Видимо, противник считал нецелесообразным высылать отдельные команды для постановки отвлекающих целей, и был прав - момента их обнаружения стационарными НП до выявления и ликвидации дежурной парой прошло бы минут 20 максимум. Хотя я вот сейчас прикинул, что (опережая будущий разговор) такая тактика могла бы оказаться довольно эффективной для охоты за нашими АСнП. Во всяком случае, какое-то время.
2. Насчет организованного противодействия ОПР, могу ответить: скорее не было, чем было. Я, конечно, приказы той стороны не читал (хотя это я вру, читал, но другие), но ощущения планомерных контрмер у меня не возникло. У командования, видимо, тоже, толи тема не поднималась на брифингах.У меня на сей счет есть два предположения:
а) Обыкновенный бардак
б) Противник не составил для себя четкого представления о схеме действий ОПР.
Что касается первого пункта, то это не боле чем предположение, хотя ему имеются косвенные подтверждения, основанные на наблюдении за другими аспектами действий противника в регионе. Что же касается второго, то это вполне вероятно, и вот почему. Оценочно, уровень потерь Сн противника колебался в разные периоды от 40 до 60%. При этом, лишь в очень редких случаях (по пальцам пересчитать можно) встреча Сн с АСнП не завершалась для Сн летально. То есть, большинство тех Сн, которые вернулись в расположение, просто не подозревали о планомерной охоте на них. Еще один фактор - очень немногие Сн, позиции котрых мы исследовали после ликвидации были оборудованы радиосвязью, что немало нас удивляло. Не использовать такую возможность для разведки - это уму непостижимо. Далее. В первом потинге я вскользь упомянул, что наш радиообмен был защищенным, причем защита была, насколько я могу судить, довольно неплохая, на аппаратном уровне. Что-то вроде дополнительной модуляции "белым шумом". Во всяком случае, аналогичные отечественные разработки в полевых условиях не только не дешифруются, но и достоверно не пеленгуются на дистанциях дальше 5 км. Так что возможности радиоперехвата или РЭП (радиоэлектронное подавление, а что такое РЭБ, кстати? блокировка?) у противника не было. Что касается агентурной разведки >противника, тут я ничего не могу сказать, покольку не знаю. Поскольку отсносился я к младшему комсоставу и работал не в штабе, сами понимаете. :-))) Артиллерию противник применял в 2-х вариантах: массированные гаубичные обстрелы города с дальних дистанций (довольно регулярно), в т.ч. и с применением РСЗО, а также огонь прямой наводкой во время крупномасштабных наступательных операций, когда артбатареи противника выходили в долину. В другое время работа артиллерии противника по точечным целям, каковыми являлись АСнП, была невозможной, поскольку ближняя к городу сторона гор стратегически нами контролировалась.
3. Степень живучести НП ОПР была крайне высока по трем причинам:а) Хорошая маскировка, в т.ч. и световая в ночное время. Вообще, весь город постоянно поддерживал РСМ, с нарушителями расправлялись жестоко, особенно после того как начались авианалеты. б) Отсутствие активных действий непосредственно с СНП. в) Относительно большая дистанция до позиций Сн - 2-3-4 км. Потерь среди НП, всо вяком случае со стороны Сн противника, не было. Что касается потерь среди АСнП, то могу назвать их точно: во время патрулирования погибли 6 человек, 2 ранено. Случаев, когда АСнП гибла в полном составе, не было. Все случаи были тщательно проанализированы, результаты были доложены на брифингах. Насколько я помню, 1 "200-й" образовался после встречи АСнП с парой Сн (!), 4 "200-х" и 1 "300-й" попали в поле зрения Сн противника раньше, чем увидели его сами, 1 "200" и 1 "300" неудачно выбрали позицию, да вдобавок промахнулись. Ответные выстрелы их достали. Могу также сказать, что все потери АСнП произошли в течение 1- го месяца работы, в период накопления практического опыта и обобщения результатов. Потери среди стационарных огневых точек назвать не могу - не в курсе. Знаю, что были. Не уверен, что они были связаны с антиснайперской деятельностью, ведь ОТ изначально является привлекательной для Сн целью.
4. Работать приходилось под углами от 0 до 45 гр., как правило выше противника. Нашей паре пришлось работать "снизу вверх" всего один раз. Вообще, мы старались быть все время выше противника, в особенности после нескольких потерь в других расчетах. Как говорится, кто выше - то и прав. Если не приводить таблицы стрельбы под угами (да я их и не помню уже), то общее ощущение при стрельбе
 "сверху вниз": попасть легче. Кроме того, на это влияет и поправка на давление. Увеличивается дистанция прямого выстрела. Вообще, что касается таблиц стрельбы, то в первые же дни нами было отстреляно безумное количество боеприпасов для составления практических таблиц, потому как со сменой калибра, высоты, влажности, появлению фактора угла цели весь наш (мои и 1-го номера, который тоже имел дело с 7.62х54, да и многих других стрелков) предыдущий опыт прицеливания полетел к чертям.
5. Насколько я понимаю, в предыдущем "залпе" я ответил на этот вопрос.

1. How sniper paires were protected?
2. How stationary spotters were protected? (Any losses?)
3. How many shots opposite sniper had to shoot before being found out?(exact location?)
4. Approximate time from being found out to being dead?
5. USE of camouflage?

1. О защите АСнП. Не было защиты. Не практиковали мы ни БЖ, ни сферы. Защите предпочитали свободу движений.
2. Огневые точки защищались бронелистами, вываренными из подбитой бронетехники (своей и противника), мешки с грунтом, песком, навалы камней, иногда в качестве защиты выступал рельеф местности либо лопата (закапывали в грунт, короче). О потерях - в предыдущем постинге.
3. Обычно обнаружение происходило первого-второго выстрела противника, дальнейшие перемещения в большинстве случаев контролировались с НП.
4. О промежутке времени между обнаружением и уничтожением, я где-то писал раньше. Для нашей пары среднее время 15-20 минут. Было четыре исключения: 8 ч., 2 ч., 1.5 ч и 1 ч. Сложные, так сказать, случаи.
5. Камуфляж - ранней осенью - желто-зелено-серый, поздней осенью и зимой - серо-черный, в снегах - белые маскхалаты, слегка заляпаные грязью. Обычный, без лохмашек. Для той местности и наших задач - нормально.
1. In my second question I was asking about stationary spotter, not number 2. I was asking about the guys who were controlling anti-snipers and checking other Sn positions. Logically they would be major target to attack.
2.Also, about the opposite Sn. Did they practice night method of getting into position: Go in at night, lay during the day, shoot in evening,and go home at night?
3.Also how the anti-sniper pair were getting into position, if they were not close enough to Sn. position and they are closest? Did they move or wait for next day?

Так я же и говорю - среди стационарных НП потерь не было. Поскольку с них, во-первых, не велось активных действий, во-вторых, они находились относительно далеко от позиций Сн противника.
Ночные выходы Сн противника на позиции однозначно практиковались. Однако, как я уже говорил раньше, работа в вечернее время, как и в утреннее и ночное была довольно редка и практиковалась на ограниченном участке местности.
Выход на позиции АСнП осуществлялся по контролируемому участку местности, где мы старались подняться как можно выше, и поверху - в сектор патрулирования. Таким образом мы заведомо оказывались выше Сн противника, если Сн уже занял свою огневую позицию.
Случаи столкновения АСнП с Сн в момент выхода последних на позиции происходил трижды, причем две из этих встречи закончились потерями среди АСнП. Я говорил об этом, когда описывал потери среди АСнП.
Насколько я мог обобщить практику нашей работы,
наиболее эффективным способом противодействия ОПР было бы использование следующих схем:
1. Выход на позиции в составе СнП+ААСнП (надеюсь, аббревиатура понятна?). В этом случае была бы обеспечена наиболее высокая степень сохранности Сн. При этом ААСнП должна быть вооружена малошумным и не дающим существенной вспышки оружием (например, калибр LR либо использование ПБС) и занимать позиции с таким расчетом, чтобы АСнП попадала в поле их видимости раньше, чем СнП окажется в поле видимости АСнП. В принципе, достижение этих условий в тех условиях было вполне реальным.
2. Выход специализированных ААСнП накануне предполагаемой работы Сн противника в данном районе - для уничтожения патрульной пары в секторе.
3. Постоянное ведение разведки маршрутов АСнП, выявление точек их наиболее вероятного появления с организацией в этих точках засады.

Повторюсь, однако, что данные мероприятия реальны лишь в случае четкого представления противника о самом факте существования ОПР и примерной схеме его работы. О нескольких возможных причинах того, почему такого представления у противника, судя по всему, не было, я уже говорил.
Еще одно - довольно ограниченная, на мой взляд, разведдеятельность противника во фронтовом районе. За все время не было выявлено ни одной разведгруппы противника, осуществлявшей пассивное наблюдение с относительно дальней дистанции. Перехваты РДГ случались (точнее, их блокировка и последующее уничтожение прибывшей зондеркомандой).
Далее. Противодействие комплексным антиснайперским мероприятиям предполагает наличие собственной доктрины снайперской активности и как следствие, возможности комплексного противодействия такой активности со стороны противника.
Как я уже говорил, противная сторона использовала в основном советскую военную доктрину, поэтому у нее не могло быть заранее подготовленных вариантов противодействия нашим действиям.
Отсюда, как мне кажется, можно сделать немаловажный вывод: для успешного противодействия комплексным антиснайперским мерам прежде всего необходима разработка собственной доктрины снайпинга. Чего, кстати, в наших ВС, насколько я знаю, не сделано до сих пор.
По плану:
1.Активная разведка: агентурная, визуальная, радио (РЭБ-радио электронная борьба) и т.д. с целью выявления замыслов противника.
2.Разведка тактического уровня. Выявление НП, ОгнТ., наршрутов патрулей, местности.
3.За несколько месяцев осады артиллерия могла бы престреляться.
4.Минирование в ночное время мест выхода патрулей в горы, установление ложных позиций, стекляшек, пиропатронов или электродетонаторов.
5.Занятие позиций в ночное время.
6.Колективные действия. Ложный выстрел. Заманивание. Уничтожение с разных позиций приемами "Теневой сн." и "Карусель", а также заманивание АСн пар на раненного товарища.
7.Подавление выявленных НП, ОгнТ. силами артиллерии и авиации в момент!!! выхода АСн пар на след. Заблаговременное воздействие позволяет противнику сменить позицию и подготовиться.

Блокнот Снайпера” ©2000,2001 HPBT Inc.
Редакция 30 сентября 2000г.
This site is non-commercial.
All information published on this site is for educational purposes only.
При перепечатке ссылка на “Блокнот снайпера“ обязательна

понеділок, 23 січня 2017 р.

Закриття сезону полювання 2016/17 р.

Вчора закрили сезон полюванням на кабанчика (мали 2 незакриті ліцензії - так їх і не закрили. Бачили 2-х свинів 120-150 кг, навіть могли стріляти, але не ризикнули нарватися на свиноматку - тому пропустили) + одночасно на зайчика.
Наш вихід не назвеш, звісно, надто успішним (3 зайчики + 1 лис), але задоволення + приємну втому + промоклу від поту одіж + купу соснових голочок за пазухою + дружню мисливську вечірку "на базі" отримали усі.
А я для себе остаточно укріпився в одному переконанні з яким треба буде щось робити...
Справа в тому, що вже 3-й раз підряд на полюванні в мене виникає ситуація, коли я точно знаю де мені ставати (+/- в межах номера), але не можу цього робити, бо виникає загроза безпеці. І якраз на тому місці, куди би я хотів переміститися (не точно в тому самому місці, але з того місця можна було би робити влучний постріл), відбувався прорив лінії номерів зі сторони звіра так, що сусідний номер не міг вчасно зреагувати.
Прямо містика якась..
Отак і вчора - контролював край номерів (власне, цілий кут). Чуйка підказувала переміститися трохи далі (в напрямку "скользящого", котрий був надто далеко - метрів за 300), але не міг цього зробити, бо піддавався небезпеці з боку сусіднього номера (якби він хотів вистрелити у своєму секторі в моєму напрямку). І, холєра ясна, саме там, де хотів стати (під ялинкою) вискочив зайчисько і успішно втік із загонки :)

пʼятницю, 13 січня 2017 р.

Історія одного полювання, на котре не попав

Позавчора терміново мої друзі-мисливці виїхали на полювання на вовка - вхідний слід є, вихідного нема. А я не зміг Робота (звіти річні), будь вона неладна... :(
Ну так ось.
Аж дотемна не могли побачити цих вовків.
Хоча відразу знайшли сліди 4-х вовків. Як потім виявилося їх було більше. Думки розділилися - 5 чи 6. Причому один вовк - реально гігантський, інші - однотипно малі. Виглядало на вовчицю з виводком. Про них вже якийсь час говорять в навколишніх селах.
Коли вже в передвечір'ї змотували прапорці (двічі обкладували різні квартали - безуспішно), то на позосталий ряд прапорців вийшов той величезний вовк і один менший. Суб'єктивно їздовий та ще один мисливець (котрий стріляв по "вовкулаці") сказали: "мля... був як коза!"
Пройшлися назад і глянули по слідах - побачили, що перед прапорцями вовки розсипалися "вєєром". Той, хто ходив далі, сказав, що так було не один раз: розсипАлися, верталися вздовж периметру назад, а потім збивалися в зграю знову. Як їх не побачили - ніхто не розуміє.
Стріляно "вовкулаку" картеччю (от не пам'ятаю розмір - бо з чужих слів чув). І ніби й гарно обсипала, але крові не знайшли, проте чітко було видно, що звір волочив задню ногу. Крові не було взагалі. По сліду дойшли до вельми густих та обширних зарослів верболозу. І там з огляду на темряву покинули полювання.
Звір вийшов з облоги.

Ось така була пригода, в котрій мені не вдалося взяти участі :(

Як працює "ІТ-розвідка"

Як зібрати інформацію про людину, котра цікавить - вельми непогана стаття.

пʼятницю, 6 січня 2017 р.

Про полювання на кабана

Позавчора із товаришем (мисливцезнавцем) відбулася розмова:
- Я: 22-го йду на полювання в Х. Ще 2 ліцензії не закриті
- Він: збирай гроші!

- Я: навіщо?
- Він: на свиню!
- Я: на яку свиню?
- Він: ну, на свиноматку, яку застрелите!
- Я: а-а-а... 

вівторок, 3 січня 2017 р.

Перший здобутий заєць в новому 2017 році

Власне, 1-го січня мав місце сабдж :) Але про все по-порядку.

Отже, домовилися з кумом, що 1-го січня вийдемо на полювання. А оскільки машина в мене зараз на приколі, то їхати до місця зустрічі (Оржів) я мав маршруткою.
Вийшовши з дому о 8:00 ранку, о 8:35 я вже був на вокзалі. І там сталася найбільша проблема - маршрутки на Оржів я чекав 1 годину і 10 хвилин! Стоячи на ногах на платформі я замерз як цуцик, хоча було й не дуже холодно. І сівши в маршрутку (нас було десь 6 чоловік) мені довелося сьорбнути "з горла", аби зігрітися 😁

Приїхавши в Оржів я почовгав до заливного лугу, де сподівався пройтися по правій його стороні, зарослій травою та чагарниками. Цього сезону кум там бачив і зайця і лиса. А лиса навіть вполював.
Проте тільки-но склав рушницю як почув за спиною свист. Повернувшись, угледів трьох знайомих мисливців: двоє з рушницями, один - без. І усі троє - із своїми собачками :).
Хлопці запропонували пройтися разом, на що я радо погодився.

Пройшовши десь із кілометр, нам треба було перейти дамбу і "взяти" досить густі зарослі верболозу. Я запропонував комусь (вийшло так, що цей "хтось" виявився мною :)) завчасу забігти наперед і причаїтися на "номері", у сподіванні, що на те місце щось вибіжить.

Замаскувавшись серед високого бадилля і постоявши хвилин 12-15 я почув несамовите скавчання собаки, як ніби його хтось вдарив ногою :). І відразу за тим два постріли. Після пострілів злетіло трійко диких качок (річка була поруч), за ними - ще одна. І полетіли собі геть.
Я вже гадав, що це були постріли по цих качках, але на всяк випадок вирішив зачекати. І через кілька секунд побачив цього зайця, котрий не вельми-то й поспішаючи біг мимо мене. Але задалеко. Метрів 50 як мінімум. Ну, але що робити.. прицілився, взявши випередження, і вистрілив (шріт номер "нуль"). Не попав :-/. Заєць ніби трохи й пришвидшився, але було видно, що він не зрозумів звідки стріляють, і не змінив напрямку руху. Прицілився вдруге, взявши трішки більше випередження, Постріл з лівого ствола (двома "нулями") - результат той самий. Але внутрішній голос підказав, що на цей раз не міг промахнутися. І так і сталося :) Пробігши метрів 20 заєць завалився на бік, двічі дригнув лапами і відійшов у вічні поля озимини...

Підійшли хлопці, привітали мене із здобиччю, я подякував їм, відразу розклалися і випили "по крові" :)
Потім, патраючи зайця "по канадськи", побачив, що заєць був застрілений єдиною шротовиною, котра пронизала його наскрізь через обидві легені.

Полювання вдалося :)