субота, 23 квітня 2011 р.

Вилученням зброї у населення займалися не лише більшовицькі та німецько-фашистські загарбники, але й армія ЗУНР

Таки так. Ось першоджерело (Наказ команданта Першого Галицького корпусу полковника Микітки про здачу насенням вогнепальної та січової зброї, а також усілякого роду амуніції на теренах, звільнених від поляків (24 червня 1919 р.)).
Можна лише здогадуватися, що даний наказ був спрямований на проактивне упередження   можливих збройних виступів польського населення областей, зайнятих Українським Галицьким корпусом.
Це все підтверджує лише одне: всі території, на якій державною адміністрацією проводиться вилучення зброї у місцевого люду, мають вважатися окупованими.

неділя, 17 квітня 2011 р.

Спеціалізований сайт на тему військової топографії

Сабдж. На додаток до раніше вказаних в даному блозі ресурсів по даній темі. Найбагатший зміст серед всіх джерел, котрі мені зустрічались.

Книга "Українська Військова Організація" - досвід боротьби в умовах зовнішньої окупації

Дякуючи сайту "Бандерівець" (офіційному сайту ВО "Тризуб" ім. С.Бандери), маємо змогу ознайомитися із чудовим матеріалом.
Із передмови: "...кожна нація, проти якої застосовується тактика знищення, має право і зобов'язана перед „мертвими, живими і ненародженими” захищатися всіма доступними для неї методами, а не тільки тими, які подобаються окупантові. Не ставте народ на край могили, не позбавляйте його можливості законного захисту свої прав і свобод, то й не матимете виявів боротьби за межами правового поля. По-друге, для нас ніколи не будуть прийнятними акти тероризму в його нинішньому бездумно-звірячому вияві. За Україну ми йдемо із піднятим забралом, бо наші помисли чисті, а цілі святі."
Багато положень даної книги (посилання на розділи книги - див. у правому фреймі) актуальні до цих пір. Помимо пропагандистського характеру вона містить ще й концентрований досвід обставин та методів боротьби українських націоналістів за свободу та незалежність України в часи зовнішньої окупації аж до кінця 20-х років XX століття.
Структура книги наступна:
Передмова
ЧАСТИНА І
  • Український бойовик іде!
  • Одна з відозв УВО
  • Дещо про діяльність і плани УВО
  • УВО і орієнтації на Польщу й Москву
  • Наші вороги
  • Терор як засіб самооборони
  • Терор як засіб агітації
  • Забагато жертв
ЧАСТИНА ІІ
  • Вступ
  • Саботажі
  • Партизанка
  • Війна імпровізованими військами
  • Легіони
  • Армія і революція
  • Пропаганда
  • Війна майбутнього

неділя, 3 квітня 2011 р.

Інструкції для єгипетських демонстрантів. Вельми повчально.

Сабдж.

Документальна книга про жахливо відомий маньчжурський "Загін 731"

Сабдж "Кухня диявола" японського письменника Морімура Сейєті.
В порівнянні із медичними експериментами над людьми, котрі проводилися цим загоном, відомий доктор Менгеле нервово курить бамбук в кутку.
Я ще маю в себе фільм "Philosophy of Knife" ("Філософія ножа"), заснований на документальних матеріалах про цей спецпідрозділ японської мілітарної потуги часів II-ї Світової війни. Закачав його десь років зо два тому, здається, із thepiratebay.org. І скажу, що хоча є симпатиком жанру horror movie, проте додивився фільм до кінця лише десь за 5-м разом. Бо, наприклад, споглядати документальні кадри виривання кліщами у живої людини послідовно, по одному всіх зубів, а в кінці і язика (один із багатьох видів медичних досліджень людської реакції на больовий шок, котрі проводилися "Загоном 731") задоволення, прямо скажемо, мало. Я вже мовчу про відпилювання ніг, рук і т.д..
І практично всі експерти кажуть, що на той час у цілому світі найдалі у сфері бактеріологічної зброї просунулися саме японці. Завдяки "Загону 731" та його близнюків-сателітів ("Загону 100" та "Загону (забув номер)"), да. Недарма американці забрали до себе (працювати у своїх лабораторіях) очільників та основних "спеціалістів" "Загону 731", приховавши їх від суду за злочини проти людства.