понеділок, 17 грудня 2018 р.

Калібри та дульна енергія

При виборі оптики обов'язково слід враховувати її стійкість до енергії віддачі після пострілу. Іншими словами, щоби ваш приціл не посипався.
То дана таблиця допоможе правильно оцінити цей вибір.

четвер, 26 квітня 2018 р.

понеділок, 16 квітня 2018 р.

Полювання на пізню дику качку (закінчення). Підстрелили качку? - Цього мало!


Попередню частину див. тут.

Підстрелили качку? - Цього мало!

Її ще слід дістати до рук :)
Кожен мисливець може пригадати масу прикрих випадків, коли, підстреливши качку, її не вдалося знайти в густій траві/чагарнику, або вона попливла за водою по річці, або впала в таке болото, що й собака туди не добереться, або її схопила шустра видра, або… є чимало таких “або”.
Отже, поділюся своїм досвідом по даному питанню.
  1. Я ніколи не стріляю по качці, котру завідомо не зможу дістати. Точно так само ніколи не стріляю по качці на відстанях від 45 і більше метрів. Бо геть неприємно через 1-2 тижні після відкриття сезону полювання бачити у воді під берегом, чи в траві роздутих качок, котрі на відкритті були поранені, чи підстрелені, втекли від мисливців, чи не були ними знайдені. Ви ж не браконьєри і не заготівельники м’яса. Ви - мисливці! Тому майте до себе повагу - не стріляйте того, чого не зможете потім забрати. Це перше.
  2. Якщо ви першим же пострілом по групі качок, котрі злетіли над густою травою, чи кущами, влучили одну - не намагайтеся відразу стріляти по другій! Бо з великою імовірністю ви не знайдете в траві/кущах першу. Краще відразу зосередьтеся і візуально добре запам’ятайте місце, де впала ота перша підстрелена качка (назначте собі орієнтири - високе стебло трави, окремий кущ тощо) і відразу йдіть її добирати.
  3. Підстрелена качка впала посеред води/болота, а ви не маєте мисливського пса? - Не біда. Є інша “собака” (так дійсно називають цей нехитрий пристрій :)). Візьміть довгу мотузку (особисто я використовую звичайну мотузку для розвішування білизни. Котушка її завжди лежить в мене в машині). Довжина її має бути трохи більша, аніж відстань від берега до качки. Знайдіть на березі якусь суху поліняку (чи обламайте сучки у гілляки) і прив’яжіть “трикутником” (як ото повітряного змія прив’язують) до мотузки. “Трикутник” потрібен, щоби поліняка не перекошувалася, коли тягтимете її по воді. Закидайте поліняку в напрямку качки так, щоби вона зачепила качку, коли будете підтягувати до себе мотузку. Мені, як правило, це вдавалося десь за 4-5 разом :). Але ця метода не працює в захаращених місцях, де з води стирчать сухі корчі, а також присутні густі зарослі осоки та очерету. Вона працює добре лише по відносно відкритій воді. І набагато краще, аніж спінінг, котрого, як я бачив, часто із собою для таких випадків зазвичай носять мисливці
  4. Ніколи не лізьте за качкою в болото наодинці! Ніколи! Якщо ви невірно оцінили глибину мулу, то болото може вас засмоктати навіть за метр від берега. Особливо коли ви у вейдерсах. Ніколи також не лізьте голяком вплав в болотисту водойму, якщо води над мулистим дном менше 50 см. Це дуже небезпечно. І зовсім не тому, що п’явки можуть присмоктатися до… 8-)
  5. Хорошим правилом на полюванні восени (і не лише на качку) є наявність заткнутого за спиною за пояс маленького туристичного топірця. Бо інколи виникає потреба швидко вирубати прямо на березі якусь довгу жердину (наприклад, дістати із течії, чи з-під берега підстрелену качку). Ножем ви цього швидко не зробите. І качка може дале-е-еко поплисти за течією.
  6. Обережність, обережність і ще раз обережність. Бо це досить травмонебезпечні ситуації. Ви на адреналіні і хочете якомога швидше витягнути свій трофей - і часто буває, що в цей момент ваш інстинкт самозбереження відходить на задній план. Але ваше життя та здоров’я не зрівняється із жодною качкою, жодним трофеєм. Пам’ятайте про це.

Ну а нині дякую, що дочитали :)

Пишіть зауваження, критикуйте, діліться своїм досвідом та випадками на полюванні. Підказуйте інші цікаві теми для обговорення.
Бажаю усім прекрасного полювання і щасливого повернення додому в повному здоров’ї!!!
Ні пуху, ні пера!

А на завершення подаруночок :) - фотки до статті

Полювання на пізню дику качку (продовження). Нюанси полювання на пізню качку


Попередню частину див. тут.

Нюанси полювання на пізню качку

Полювання на качку проводиться як наодинці так і в складі групи 2-х і більше мисливців. Кожна така ситуація має свої особливості, але в групі у вас більше шансів повернутися додому із здобиччю. Проте при цьому ви маєте бути чітко “зіграні” з партнерами, і кожен з вас має дотримуватися “залізних” правил полювання (мається наувазі дотримання правил техніки безпеки, синхронний підхід до зграйки качок з урахуванням топології та нюансів місцевості, попередні домовленості щодо групових сигналів, індивідуальні навички мисливця, розуміння коли, що й навіщо робити та ін.). Інакше можливі взаємні образи (наприклад, хтось може не втриматися і зробить постріл по групі качок занадто рано, не залишивши шансів іншим. Або й ще гірше - хтось може піддати небезпеці життя та здоров’я своїх колег, відкривши в запалі вогонь по качках в межах небезпечного сектора стрільби).Також при полюванні в складі групи вкрай бажано кожному мати радіостанцію, налаштовану на одну й ту ж частоту (див. в попередніх частинах статті).Все, щойно сказане, в принципі стосується полювання як на “пізню”, так і на “ранню” дику качку. От лише, враховуючи підвищену обережність “пізньої” качки, групове полювання підвищує також ймовірність кожного мисливця “напартачити” і стати об’єктом глузування, чи “підначок” зі сторони колег. Тому вельми зростає роль індивідуальних мисливських навичок та підготовки кожного мисливця. Наведу приклад.
Якось на 2-му році свого мисливського стажу, пізно восени, йшов я понад річкою високим берегом, досить густо порослому деревами та кущами. На той час качки вже перебралися на відкриту воду, бо чи не кожен день були заморозки. І ось периферійним зором в одному із просвітів поміж деревами я помітив групу качок, котрі сиділи на воді і також пильно спостерігали за мною. Але як тільки я повернув голову, щоби розглянути їх краще - вони відразу злетіли. Т. ч. мені навіть рушницю не вдалося зняти з плеча.
Практичне зауваження - ніколи не намагайтесь підкрастися на максимально зручну для пострілу позицію. Вам не вдасться стріляти по “пізній” качці, зручно вмостившись на дивані й запаливши сигару :). То ж вибирайте позицію для першого ж можливого пострілу, а не для максимально зручного. Не бійтеся стріляти також через негусте листя та дрібні гілки. Сніп шроту легко їх долає.
Мисливці виходять на природу далеко не лише із рушницею. Особисто я виходжу з рушницею десь у 20-25% випадків моїх походів на природу. В інших випадках я йду спостерігати. При будь-якій погоді, в будь-який час доби, в будь-яку пору року. Намагаюся розібратися у звірячих стежках та слідах, місцях їх ночівлі, підгледіти сталі маршрути тварин та птахів, побачити де хто зробив гнізда, що змінилося за час моєї відсутності, як змінилася поведінка тварин, куди пішла вода після паводку та ін.. Спостерігайте й ви. І тоді таємниць Матінки Природи для вас поменшає.


А слід було вчинити інакше (потім в мене ще кілька разів виникали подібні ситуації, і я вже знав як діяти). Треба було продовжувати йти як йшов, не повертаючи голови і мало-помалу, поступово, пригинаючись на зігнутих ногах, аж доки геть не щезнеш з поля зору качок. Тоді витримати паузу 2-3 хвилини і почати підкрадатися навкарачки (а при потребі й по-пластунськи, якщо того вимагає місцевість) назад. Мета - наблизитися на постріл.
Ніколи також не підкрадайтесь до зграї качок, витягнувшись на повен зріст, як на параді. Лише максимально пригнувшись, з використанням складок місцевості та навколишнього ландшафту! А якщо потрібно - то й по-пластунськи, в густій траві. Із швидкістю навіть 0,5-1 метри за хвилину.
Якось мій хороший друг, сотник ДБ ОУН з великим досвідом диверсійної діяльності, зазначив, що якби його воля, то залік по індивідуальній програмі для новобранців-розвідників він би влаштовував якраз у вигляді індивідуального полювання на “пізню” осінню качку. Якщо вдасться розвіднику підібратися на постріл до неї - значить програму вишколу він добре засвоїв практично, і до ворога він також здатен підібратися.
Запам’ятайте, що при полюванні на пізню осінню качку (неважливо, індивідуальному чи в складі групи) нема дрібниць. Все важливо! Наприклад, велику увагу слід приділяти погоднім умовам. Якщо під ногами все тріщить, шелестить і стоїть безвітряна погода (не шумлять крони дерев) - вам не вдасться підкрастися до обережної качки. Тоді успішне полювання можливе лише із засідки.
Качки мають звичку через деякий час повертатися практично на те ж місце, звідки їх сполохали.І взагалі, пізня качка має свої облюбовані місця на відкритій воді. І цей факт досвідчені мисливці намагаються використовувати.
Я нерідко успішно добував пізніх осінніх качок із засідки, прийшовши ще затемно на місце, облюбоване качками, і непорушно стоячи за деревами, чи серед кущів по годині і більше в очікуванні качок. Проте потім таке очікування вельми часто приносило свої результати.
Ну і останнє щодо даного пункту.

(Далі буде)

Полювання на пізню дику качку (продовження). Місця полювання та поведінка качки

Попередню частину див. тут.

Місця полювання

Де шукати пізню (осінню) дику качку?
Як правило не там, де була рання (літня). Бо там її вже давно “зашугали”. І це, мабуть, чи не єдине правило, котре залишається незмінним протягом довгого часу.
Тут ми підійшли до іще однієї пов’язаної теми, котру ніяк не можна оминути. Особливо з огляду на надзвичайну її актуальність та важливість протягом останніх 3-4 років. І тема ця - глобальні кліматичні зміни, свідками та учасниками котрих ми нині є.
Простий приклад: ще 5-6 років тому я полював на дику качку там, де вже кілька років росте буйна трава. З того часу зникли майже усі рукави стариць чарівної краси, повністю пересохли глибоченькі калюжі, котрі навесні поповнювалися розливами річок, цілком заросли осокою меліоративні канави, котрих в нашій місцевості було безліч, значно понизився рівень води в сільських колодязях, а подекуди вода в них пропала зовсім. Разом з тим сильно зсунулися пори року. Нерідко в листопаді можна було спостерігати +20ºС, в березні-квітні -20ºС. Чи навпаки. Зима ж могла бути або зовсім без снігу, або завалити ним хати аж попід дах. Влітку маємо або засуху, або чисто тобі мусонний період дощів… Усе це має величезний вплив на кормову базу тваринного світу, а значить і розмноження, поширення та поведінку представників нашої  фауни.
Отже, шукайте пізню качку:
  • на “транзитних” болітцях (там де в серпні-вересні її ще не було).
  • вдалині від шуму та людських поселень
  • на водоймах, де нема значної кількості бобрів та видр - перші своїм шумом відлякують дику качку, другі не проти вполювати її. Обох качка остерігається
  • коли температура постійно стане мінусовою качка з боліт та очеретів переселяється на відкриту воду (річкові заплави, затоки) вдалині від людей
Добрим свідченням того, що качка буває на тому, чи іншому місці, є наявність пір’я на воді, “доріжок” в рясці та качиних слідів на прибережному мулі. Пильнуйте також хвильки на воді. Особливо під берегом - ви можете качку не бачити, але вона часто видає себе хвильками. Слухайте також, чи не доноситься специфічне тихе качине крякання та “жебріння”.

Осіння поведінка качки

Як вже було сказано, до пізньої осені дика качка стає вкрай обережною та підозріливою. Для дикої качки не є характерною підсліпуватість в сутінках, як для курей. Навпаки, у качки прекрасний зір! Від одного місцевого досвідченого мисливця-”качатника” (чимало наших місцевих мисливців знають його - Сергій, відомий тим, що професійно виготовляє опудала качок в різних позах і на різний смак. І не лише качок, а й голубів, хижих птахів тощо) я чув, що качка в польоті здатна бачити за кілометр, а то й півтора! Нічого не можу сказати щодо цих відстаней, але те, що сидячі на воді качки в темноті мене побачили серед кущів за 60-70 метрів (вже писав, що скоріш за все виною всьому був мій камуфляж, випраний в сучасному пральному порошку) - це факт.
У качки також прекрасний слух. Вона запросто чує шурхіт кроків по траві, сухому, чи морозному впалому листю, потріскування сухих галузок під ногами, брязкіт металу і навіть тихе клацання запобіжника. Майте це наувазі.
Рівень чутливості качки до запахів мені особисто поки-що дослідити не вдалося, оскільки я ще ні разу не ходив на полювання наодеколоненим, напомадженим, чи з конкретним перегаром 8-)

Також мною було помічено, що качка боїться собак. Коли зграя качок побачить собаку, котра прямує в її напрямку, то вона швидко злітає. А от коней та корів качка не боїться. Багато разів спостерігав, як на березі можуть пастися корови чи коні, а поряд спокійно собі плавають дикі качки.

(Далі буде)

неділю, 15 квітня 2018 р.

Полювання на пізню дику качку (продовження). Спорядження та амуніція мисливця (ч. 3)

Попередню частину див. тут.

Рушниця та набої

Нічого не скажу за будь-які інші калібри, окрім 12К та 7,62x39, бо маю лише такі. Також нічого не скажу за напівавтомати, оскільки полюю з вінтажною двохстволкою-горизонталкою МР-43Е. І поки-що якось не тягне мене на напівавтомати-автомати. Не тому, що грошей нема, а просто.. ну, не тягне і все. Як і до вертикалок, до речі :). Хоча й маю “штучний” ІЖ-27Е. Проте повернемося до теми полювання на “пізню осінню качку”...


Так ось, щодо рушниці.
Найперше - це не забудьте свої дозволи на володіння зброєю (ну і, звісно, усі дозвільні документи на полювання загалом). Бо в мене якось вже була ситуація, що під’їхавши на відкритті полювання до водойми, доводилося повертатися за 80 км додому, бо товариш забув взяти дозвіл на зброю. Було не смішно.
Далі, настирливо рекомендую переконатися, що нічого ніде у вас не брязкає, не стукає і не дзвенить. Бо з ударними інструментами ви до качки (та й до кого завгодно) гарантовано на постріл не підберетесь. Особлива увага антабкам, а також металевим застібкам наплічника, ягдташа, патронташа, бінокля та стволам рушниці, котрі мають гидючу особливість грюкати одна об одну. Якщо всякі-різні “брязкальця” брязкають - перемотайте їх акуратно звичайною ізострічкою. Скотчем не бажано, бо скотч має здатність потріскувати. Особливо на морозі. Але після сезону полювання обов’язково розмотайте все назад, гарненько вичистіть антабки і змастіть їх збройним мастилом! Якщо цього не зробите - за 2-3 роки ваша антабка просто зіржавіє і розсиплеться.
До речі, взимку, під час полювання на зайця, коли навкруги сніг, я часто замість ізострічки використовую бинт, котрим перемотую антабки, фіксуючи їх разом із застібками ременя рушниці.


Мушка
Я собі замінив штатну мушку на “світлодіодну”. В сутінках на фоні хоча би трішки світлішого неба здорово допомагає. Застерігали мене, що в загонці по кущах може відлетіти, зачепившись за гілляку, але я з-поміж довшої та коротшої мушки вибрав коротший “світлодіод”, і поки-що Бог милував. Нічого не відірвалося, хоча доводилося лазити по серйозних корчах.

Ну і останнє по рушниці - перед виходом на полювання проженіть по стволах чисті патчі (або просто шматки лляної, чи бавовняної тканини), знімаючи надлишок мастила. Після пострілу не буде стільки нагару, як у добре змащених стволах і буде легше їх чистити. Також не лінуйтеся регулярно чистити та змащувати свою рушницю. І “всередині” (стволи, замки, гачки, екстрактори) і зовні. Візьміть за правило завжди після полювання чистити та змащувати  рушницю. Наскільки втомлені би ви не були. Це прекрасна мисливська, козацька та військова традиція, котра не одному воїну рятувала життя, а мисливцю приносила трофеї.


Набої
Споряджаю набої собі я сам на супервідомому в мисливському колі станку Lee-II (це шротові набої. Картечні та кульові виготовляю вручну за допомогою звичайної закрутки. Бункери станка (пороховий та шротовий) при цьому не використовую - відмірюю порох та шрот вручну на електронних вагах, бо мені не потрібно крутити по 400-500 набоїв за вечір). Проте ніхто, звісно, вам не заважає купувати набої в магазині. Я споряджаю їх сам з 3-х причин: додатковий кайф :), все-таки я краще знаю який набій більше підходить саме до моєї рушниці, штучний набій виходить дешевше, аніж в магазині. Нехай ненабагато, проте дешевше.
Це перше.
Друге. Ваша рушниця має бути пристріляна. Це окрема велика тема, на котрій якось зупинюся окремо. Скажу одне - ви вже повинні знати яку навіску пороху та відповідного номера шроту (чи які конкретно “магазинні” набої, якого виробника) “любить” ваша рушниця залежно від температури навколишнього середовища.
Третє. Вважаю за корисне “підсвітити” питання “які набої восени на качку кращі - з контейнером чи без?”
Щодо цього можу сказати наступне: з відкриттям сезону полювання на пернатих, приймаючи до уваги те, що найчастіше стріляти доводиться порівняно з коротких відстаней (10-25 метрів), я як правило виготовляю і застосовую на полюванні набої без контейнера. І виготовляю десяток-другий набоїв "підвищеного розсіювання" за допомогою вставляння в гільзу перехресних картонок, розділяючи т.ч. заряд шроту на 4 частини. Ці набої призначені спеціально для стрільби на надмалі відстані - до 10 м (коли качки на вечірньому льоті літають як мухи над головою :)).
Десь на 3-й рік мого мисливського стажу ми з кумом попали на один неймовірний вечірній літ качки. Ні до того, ні після того я більше такого льоту не бачив. А кум каже, що лише раз, років 8-10 перед тим, бачив щось подібне. Це було на наступний тиждень після відкриття полювання на пернатих. Протягом світлового дня ми не бачили жодної качки. А коли майже стемніло, то качки почали літали у нас над головами на висоті 3-5 метрів, наче мухи: зграями по 2-3, по 4-5, і навіть по 8-10. Кум тоді застрелив дві, а я - одну (при нормі, здається, тоді було 5). Не могли попасти! При цьому розстріляли десь по 40-50 наявних набоїв, а потім в гарячці телефонували кумовому сину і просили підвезти ще :). Всі наші набої були з контейнерами. З того часу я зрозумів безперспективність стрільби на надмалі відстані набоями з контейнерами.

Вага шротового заряду - “класика”. Тобто 1/100 від ваги вашої рушниці. Номери шроту - особисто я починаю сезон полювання на пернатих із №№6-7 в “напівчоку” і №5 в “чоку”. З “дорослішанням” качки (ущільненням пір’їного покриву) та зниженням температури повітря плавно переходжу на "контейнер", №5 в “напівчоку” та №4 в “чоку”. Завершувати сезон можу з №4 в “напівчоку” та №3 в “чоку”. Але це вже коли реально холодно (мінус).
Навіска пороху - залежить від вашої рушниці, навіски шроту та температури повітря. Влітку (серпень-вересень) я використовую 1,9-2,0г “Сокола”. Цього виявляється цілком достатньо. Під кінець сезону полювання на качку можу насипати 2,1 і навіть 2,2г (для мінусових температур) “Сокола”. “Крука” ще не використовував. Лише першу банку недавно купив, але маю ще чималі запаси “Сокола”. Перевіряти ефективність набою знаєте як? За допомогою тестової стрільби по сухій сосновій дошці, ага. Якщо не знаєте - Гугл вам в допомогу 8-).
Про старі набої та набої невідомого походження я вже говорив вище. Не ризикуйте своєю рушницею, а тим паче своїм здоров’ям та життям. Та сумнівна економія не вартує вашого здоров’я та здоров’я оточуючих. Якщо вже сильно хочеться (багато десь дістали "нашару") і не знаєте чи варто - запитайте спочатку в мене. Я підкажу 8-)

Бінокль

Дуже допомагає. Завдяки біноклю я вполював мінімум 25% “пізніх” качок. В мене звичайний совєцький БПП-8х30 (8-кратний). Залишився в спадок від покійного тестя.
Бінокль потрібний, щоби розгледіти навіть не стільки самих качок (часто ви їх просто не побачите під самим берегом), скільки хвилі від них. Ну або й самих качок, в просвіті кущів. Але вважайте, щоби той бінокль не видав вас самих блиском скельць на сонці! В мене таке раз було - качки сполохались і полетіли собі… Після того випадку я вже був навчений і попередньо добре думав коли і де витягувати бінокль і зиркати в нього.

Радіостанції

Якщо полюєте сам-один, то радіостанція вам не потрібна :)
Якщо полюєте мінімум вдвох, то забезпеченість вашого колективу радіостанціями буде великим плюсом. Але відразу завчасу відрегулюйте гучність (найкраще, звісно, мати гарнітури), щоби не порозганяли один одному усю здобич.
Одного разу взимку гнали на кума зайця. А кум забув відрегулювати гучність у своєї радєйки. І от коли той заєць вже набігав на кума (кум вів його на мушці і зібрався стріляти, а загоничі при цьому втратили його з очей), хтось гукнув в ефір “де той &^%$# заєць?! Хто бачив ту суку??!!!” В кума на номері це прозвучало особливо гучно :). Заєць як ото біг, так і розвернувся мало не на 180 градусів і щез в кущах. Кум потім довго матюкав того загонича.. :) Але сам винен - треба було вимкнути на номері радєйку, або стишити її до мінімуму.
За деталями використання радіостанцій (в яких випадках застосовувати субтони, які моделі радіостанцій “найкращі”, яка різниця між частотами, коли і які частоти використовувати та ін.) звертайтеся до мене. Підкажу. Або самовдосконалюйтесь :)


(Далі буде)

Полювання на пізню дику качку (продовження). Спорядження та амуніція мисливця (ч. 2)

Попередню частину див. тут.

Не носіть на полюванні шапок-ушанок! Взагалі не носіть нічого, що прикриває вуха (наприклад, шапочки-”презервативи”, десантні чи танкістські шоломи), шарудить при повороті голови і заважає вам слухати і чути. На полюванні першу скрипку відіграють інтуїція та слух! Аж потім очі та нюх. Особисто я емпіричним шляхом дійшов до оптимального головного убору в холодну пору року: сітчатий шарф на голову (на зразок отакого), а поверх шарфа - звичайний бейс. Сітчатий шарф захищає вуха від обмороження навіть при -15-20ºС і вітряній погоді (неодноразово перевірено особисто), а бейс поверх шарфа не дає замерзнути тім’ячку. І головне - через сітку шарфа ви все будете чути навіть коли крутитимете головою в різні боки. Бо такий шарф не шарудить. Свого часу я придбав собі (здається на “Мілітаристі”) два шарфи - в DPM та “флектарні” - під різні свої камуфляжі. Ну а якщо погода дозволяє - бейс, або панама “ваше усьо”. В сонячну погоду вельми доречними будуть також сонцезахисні окуляри. Не для “понтів”, а реально задля користі. Бо цілитися проти сонця без сонцезахисних окулярів - задоволення малоприємне.
(Примітка: Особисто я колись придбав собі тактичні ESS Crossbow з двома змінними лінзами (чорна та жовта). Білу, дурний, не взяв, зажлобився на 50 лишніх гривень і порахував, що біла лінза мені непотрібна. Як виявилося у вітряну зимову погоду ще й як потрібна! Щоби не сльозилися очі і сніг не летів у них)

Рукавиці
Без них в мороз дуже погано. Будете думати не про полювання, а про те, як зігріти руки. Особливо коли вітер. Тоді й морозу не потрібно. +1ºС - +2ºС з вітром - і руки вам задубіють, особливо та, котрою постійно торкаєтесь до заліза зброї.
Основна вимога до рукавиць (окрім того, щоби гріли в достатній мірі) - щоби вказівний палець легко пролазив у спускову скобу і комфортно лягав на спусковий гачок. І щоби ви той гачок тактильно добре відчували.
Із власного досвіду - я довгий час користувався звичайними тонкими шкіряними лайковими рукавицями з якоюсь матерчатою тонкою підкладкою. Жодного стосунку до полювання, чи рибальства вони не мали. Звичайні собі “перчатки”. Періодично просушував їх на теплій батареї після полювання, а потім, сухі, змащував лляною олією. Проте з часом виявилося, що кінчики пальців в холодну погоду починають мерзнути більше, бо чомусь олія стікалася до тих місць, робила їх вогкуватими і притягувала холод. Ну і такі лайкові рукавички мало допомагали коли мороз був нижче -1ºС - -3ºС. Тому цього року замовив собі на китайському сайті спец. рукавички для зимової рибалки з комбінованого матеріалу (внутрішня сторона долонь - якась прогумована рифлена тканина, верхня - гортекс) із манжетами на липучці та відкидними пальчиками (при відкиданні фіксуються на маленьких липучках). Ціна - 13 USD. Побачу цієї зими як вони себе покажуть. Сподіваюся на комфорт при температурах до -15ºС. (Примітка: побачив за минулий сезон. Не виправдовують себе. Слизька внутрішня поверхня, гріють лише до -3 - -5
ºС. Краще вже мати на зимовий сезон дві-три пари звичайних робочих перчаток машинної в'язки, по ~40 грн/пара, з нанесеними на долоні гумовими крапками, щоби в руках не сковзалися предмети)


Наколінники (тактичні)
Перші два роки свого мисливського стажу ("салагою" :)) носив. Бо реально допомагали при
підкраданні до пізньої качки по розкислому грунті, чи мокрому листі. Потім перестав носити.
Вирішив, що незручність постійного їх носіння переважила користь від них. Я ж не на бойовому
виході, що треба бути постійно готовим понизити профіль і впасти на коліна наче підкошений…
А з брудними та мокрими коліньми на полюванні можна змиритися.

Взуття
Якщо температура на ґрунті не нижче 0ºС - -1ºС, то гумові чоботи без варіантів. Кросовки ношу
лише перед/після полювання (їду машиною в кросах, а на полюванні їх скидаю і залишаю в машині,
перевзуваючись в гумові чоботи), або в серпні-вересні в жарку погоду. Але гумові чоботи також
мають свої нюанси.

Устілки: в теплу пору кладу лише китайські солом’яні. Ну і шкарпетки - бажано синтетичні з
високими “халявами”. В холодну пору - на низ чобіт кладу товсту повстяну устілку, а поверх неї
китайську. Шкарпетки - відразу на ногу синтетичні, поверх них - вовняні.

Вейдерси: “по бідності” зрідка використовую звичайний комбез Л-1 (“елку”). Лише тоді, коли
точно знаю, що бродитиму вранці по густій росистій траві, або що вони допоможуть на
конкретній водоймі. А так… здебільшого вони просто валяються в мене в машині.

Ще один “лайфхак”: часом, коли вейдерсів/”елки” забагато для конкретної місцевості
(росиста трава не надто висока), використовую харчову плівку, котрою замотую ноги від
середини халяв гумових чобіт і майже до паху. Зверху треба дати більше витків і пропустити
плівку через поясний ремінь. Без цього плівка вам за 3-5 хвилин сповзе до самих чобіт.
Деякі приколісти кажуть, що "по бідності" добре показує себе наступний лайфхак: перед початком мисливського сезону сухі чисті ноги занурити вище колін у бочку з клеєм ПВА і дати добре висохнути. Вистачає ніби надовго. А чо... - теж варіант 8-)

При “добре мінусових” температурах на ґрунті: звичайні шкіряні берці. Щедро (кілька разів
підряд, особливо шви) промащені чистим непідсоленим свинячим смальцем. Не пересмаженим!
Правда, коли бродите по густій траві, то вся ця змазка стирається з носків та передньої
частини берців через півгодини. Ну але що поробиш… таке життя. Ага, мало не забув - не
використовуйте по можливості нічого чорного. Ну і блискучого. Краще матове коричневе,
“пісочка”, темно-зелене.. на крайній випадок вимастіть чорні берці глиною/багном. Коли воно
підсохне, то буде сіро-жовтуватим. Чорне занадто добре кидається у вічі в просвіті кущів. Я
так одного разу “провтикав” качок, котрі помітили мої чорні берці й відразу відлетіли.

Коли відлига і слякоть (розталий сніг + багно): гумові чоботи із стьобаними (шматяними)
валянками всередині. Причому спочатку купуєте на свій розмір дві пари таких валянків, а вже
потім з ними підбираєте собі гумові чоботи (щоби ноги у валянках влізли в чобіт і вам було
комфортно ходити). Дві пари валянок - на зміну. Бо коли цілий день ходите, то конденсат вам
ізсередини за кілька годин гарантовано промочить першу пару валянок. Тому на привалах
першу пару сушите біля багаття, а в другій ходите.