середа, 30 листопада 2016 р.

Мнемонічні правила стрільби


  1. 7,62х39: вітер кулю так відносить, як від прицілу два відкинути. Тобто, дальність до цілі 400м, 4-2 = 2. Випередження - 2 фігури;
  2. 7,62х54 і 5,45х39: вітер кулю так відносить, як від прицілу 2 відкинути і розділити на 2. Тобто,  дальність до цілі 400м, (4-2):2 = 1. Випередження - 1 фігура.

Всі поправки для помірного вітру. При слабкому ділимо ще на 2, при сильному множимо на 2.

Для всіх калібрів: випередження на всі дальності дорівнює прицілу. Тобто, дистанція 300 м. Рух цілі - фронтальний, швидкість близько 5 км/год. Випередження - 3 фігури. При косому русі цілі поправку зменшуємо вдвічі. Звичайно, все це - усереднені значення.

Професіоналу необхідно знати всі таблиці стрільби, включно зі складними (наприклад, кут місця цілі).

понеділок, 10 жовтня 2016 р.

Найпростіша методика вибору випередження при стрільбі по літаючих качках

«Мастер Ружьё» № 63/64 2002
Какое взять упреждение – спроси у ружья.
Коробков С.

Выбрано место, произведена надлежащая маскировка, начался лёт. Первые дальние, а потом и ближние выстрелы настораживают, заставляют пристальнее вглядываться в небо, чаще вертеть головой. Всё говорит о том, что дальняя дорога к облюбованным угодьям проделана не зря. Стайка чирков со свистом рассекает крыльями воздух. Красиво летят, но высоко. Медленно провожаешь их глазами, просчитывая необходимое упреждение, будь бы они метров на 30 ближе. Твоя утка появляется неожиданно и летит низко над плесом, если будет бита, то упадет прямо на воду. Расстояние превосходное и кажется, что промахнуться невозможно. В мыслях она уже весит на тороке, а друзья поздравляют с удачей. Выстрел, второй, утка резко меняет направление полета и, набирая скорость, уходит ввысь. Недоумение и разочарование перемешиваются с досадой на себя, на свою излишнюю поспешность и самоуверенность. И только в результате последующего «разбора полетов» понимаешь, что причиной промаха была банальная, но всегда актуальная причина – неверно взятое упреждение.
У каждого охотника со стажем есть свои критерии и навыки определения величины упреждения. Часто это происходит интуитивно, поскольку дичь появляется на мгновения и времени для расчетов упреждения нет. Особенно интуиция, а точнее твердо выработанный навык проявляется у стендовиков. Постоянные тренировки, тысячи выстрелов и разбитых мишеней делают свое дело. А как быть вечно занятому городскому охотнику, если за сезон удается стрелять по 10-15 птицам? А иногда и об этом количестве остается мечтать. Про молодых охотников и говорить не приходится. Советы бывалых: «накрой цель стволами», «возьми три корпуса перед птицей» мало чем помогут начинающему стрелку. Где они, эти три корпуса, как их увидеть в быстром полете птицы? Вряд ли кто-то возьмется определить на глаз с достаточной точностью скорость цели и расстояние до нее. Редкий энтузиаст перед охотой будет с карандашом на бумаге просчитывать время полета дроби до цели и расстояние, на которое цель переместиться за это время. Что же остается делать? Гадать и идти к истине методом проб и ошибок, «палить» патроны и смотреть вслед улетающим (убегающим) трофеям? Нет. Потому что есть основанные на простых геометрических расчетах рекомендации, которые станут для начинающего охотника хорошим базисом для совершенствования своего стрелкового мастерства. Они позволяют выбирать упреждение, не просчитывая количество корпусов дичи. Охотничье ружье может быть и дальномером, и прибором, определяющим величину упреждения.
Итак, мы видим мушку и налетающую на нее птицу. Как увидеть необходимое упреждение? Средний размер кряковой утки от клюва до хвоста около 50 см. Примерно тот же размер и у тетерева, и у лысухи, и у большинства крупных уток. Но через прицельную планку мы видим «на мушке» силуэт птицы намного меньших размеров. И он меньше настоящих размеров дичи во столько раз, во сколько раз расстояние от глаза охотника до среза ствола меньше расстояния от глаза до цели (Рис. 1).

Определить упреждение и величину цели, находящейся на расстоянии, трудно. Для этого ее надо «привязать» к какому-то предмету, размеры которого известны.
Когда перед охотником дичь, а в руках только ружье, то это ружье и является тем предметом, к которому зрительно привязывается цель. Ружье служит простейшим дальномером. Вкладывая ружье в плечо, мы зрительно проектируем силуэт дичи на мушку, сравнивая ее видимые размеры с размерами ружья. В таблице 1 указаны размеры силуэта дичи, видимого на срезе ствола (видимый размер дичи на мушке).
У вертикалки 12 калибра диаметр ствола на срезе 21 мм. Если стволом летящую крякву или тетерева не удается полностью закрыть, то расстояние до них менее 20 метров. Если силуэт занимает примерно половину ствола, то расстояние до дичи 45-50 метров. Из треугольников на Рис. 1 можно подсчитать видимое упреждение (то, что видится на мушке) по формуле bс = ВС*Аb/АВ. Расстояние от глаза до мушки (отрезок А при длине ствола 710 мм у охотника с нормальной фигурой в среднем составляет 95 см. Фактическое упреждение (отрезок ВС) определяется по формуле ВС = V*t (V – скорость дичи, t – время полета дроби до цели). Наблюдения за птицами дают такие скорости: 8 - 10 м/с – медленный полет, 15 м/с – средняя скорость, 20 - 22 м/с – быстрый полет. Определить расстояние до птицы бывает трудно, а вот решить быстро или медленно она летит гораздо проще. Для этого надо почаще наблюдать за птицами и мысленно относить их полет либо к быстрому, либо к медленному. Разумеется, такое деление носит субъективный характер, и каждый конкретный случай может вызывать споры. Но общая тенденция будет у всех одна. Вальдшнеп, облетающий в тихую погоду вырубки, явно летит медленно. Глухарь даже при всем желании не полетит очень быстро. А скорости «взбодренной» ружейной пальбой утки могут позавидовать многие автомобилисты. Несложные расчеты показывают, что для определения надежного упреждения достаточно разбить скорость дичи на медленную (10-15 м/с) и быструю (15-20 м/с). При таком подходе различия в перемещении дичи, двигающейся с разной скоростью в пределах данного деления, перекрываются диаметром осыпи дробового заряда. При современных технологиях снаряжения патронов начальные скорости дробового заряда достигают 380 - 400 м/с (иногда и больше). В таблице 2 приведены средние значения времени полета дроби на различные дистанции, указано на какое расстояние переместится за это время цель, двигающаяся с различной скоростью, подсчитано упреждение.
По данным таблицы построены изображения (Рис.2а, Рис. 3а). На них в масштабе воспроизведены картинки, которые видит охотник при прицеливании. Обратите внимание на то, что силуэты, а значит и упреждения, можно «привязывать» к вашему ружью (красные пунктирные линии и точки a, b, c). Посадите цель на одну из этих точек, не остановите ружье в момент выстрела, и попадание гарантировано (если не вмешаются потусторонние силы). Чем дальше дичь, тем меньше ее видимый размер и тем больше видимое упреждение. Но если ружье и патроны обеспечивают хорошую и равномерную осыпь (на 35 метрах круг не менее 75 см), то можно брать «универсальное» упреждение (Рис 2б, Рис. 3б). При таком упреждении и хорошей осыпи дичь «накроется» дробью на дистанции от 20 до 50 метров, несмотря на то, что упреждения заметно изменены. Для быстрого полета это упреждение равно 4,3 см, для медленного – 2,7 см.

Для того, чтобы выработать навык выбора упреждения, придется изучить свое ружье и научиться «сажать» дичь на отведенное для нее на ружье место. Для этого на Рис. 4 изображены силуэты дичи и обозначены видимые упреждения.
Закрепите страницу журнала (или ее ксерокопию в масштабе 1:1) на стене немного повыше уровня глаз, вскиньте ружье к плечу, как делается это на охоте, и совместите мушку с ее изображением на картинке (до упора в стену). Вы увидите силуэты уток, в реальном масштабе. Запомните места пересечения красных линий с вашим ружьем, это и будут точки, определяющие упреждения, необходимые при стрельбе. После нескольких таких упражнений видимое упреждение и место, на которое надлежит «посадить» цель отпечатается в вашем сознании навсегда.
Итак, этот метод основан только на скорости цели. Вам не надо определять расстояние до цели и ее размеры, не надо отсчитывать три- четыре корпуса перед дичью и пытаться выдерживать эти корпуса при проводке ружья.

Решите для себя быстро или медленно летит дичь, посадите ее на нужную точку на ружье и стреляйте. Удержать цель на нужной точке на ружье намного проще, чем мушку где-то перед целью. Если цель движется не перпендикулярно выстрелу, а под углом на стрелка или от него, то упреждение надо уменьшать. При угле 45 градусов упреждение надо уменьшать в два раза. Чем ближе цель, тем заметнее ошибки прицеливания, поскольку диаметр дробовой осыпи еще мал. На больших дистанциях осыпь покрывает большую площадь, и это может исправить незначительные ошибки выбора упреждения. Приведенные расчеты сделаны для усредненных данных. На практике все будет немного по-другому: и длинна стволов меньше, и фигура охотника не стандартная, и скорость дроби меньшая, и дичь маловата. Но хорошая осыпь дроби эти различия перекроет и даст гарантированное попадание. Поэтому не надо стремиться к излишней кучности при снаряжении патронов. Ну, а дальше все определит ваша смекалка и удачливость. Используйте на охоте девиз: «не уверен - не стреляй». Чаще ходите на стенд. И ни пуха, ни пера!

понеділок, 5 вересня 2016 р.

Полювання на качку 03-04.09.2016

Реалізував нарешті свій задум відносно виїзду на полювання З НОЧІВЛЕЮ на природі.
На позаминулі вихідні (27-28.08.2016) не вдалося, оскільки під час приїзду на місце накрилася ступиця мого авта. То я більше думав про евакуатор, а не про полювання. Але на цей раз все вдалося.
Зранку суботи 03.09.2016 виїхав я ще затемна. І приїхав на місце десь о 5:40. 5-7 хв. пішло на збори (скласти рушницю, одягнути патронташ, гумові чоботи, взяти бінокль...). І помалу почав скрадатися до першої стариці. Ну і, звісно, качки чи то почули, чи побачили мене перші і зі зляканим криком піднялися на крило так що я й не мав куди стріляти :).
Гадаю, що вони почули ще під'їзд мого авта (я його десь за 100 метрів покинув від стариці, причому їхав з вимкненими фарами, але цього для качок було досить щоби загострити увагу), а потім прислухалися до кожного найменшого шурхоту та приглядалися до кожної тіні. І видав мене (я так думаю) шурхіт одягу та амуніції. Бо побачити вони мене не могли - по-перше, ще були сутінки (а качка не досить добре бачить в сутінках, хоча й куди краще, аніж кури), а по-друге, вважаю, що я правильно скрадався повз кущі (паралельно берегу стариці), не маячив силуетом на фоні відкритого неба і не відкидав тіні, котру могли побачити качки. А ось тихенький шурхіт одягу та скрип шкіри патронташу таки був присутній. І цього качкам вистачило.
Ну, що поробиш... пішов далі ходити. По інших старицях.
На одній з них здалека в бінокль завважив 2 качки, котрі мирно собі красувалися на сонечку (вже піднялося над горизонтом). Почав до них підкрадатися, і таки підкрався на віддаль такого-сякого пострілу. Метрів 40-42 мабуть було. Ближче ніяк не міг підійти без 100%-го ризику злякати качок.
Зачекав коли качки вилаштуються на одній лінії прицілювання і вистрелив. Качки собі полетіли :).
Але тут з різних сторін почали здійматися різні групи інших качок, котрих я взагалі не бачив :). Одна група із штук 5-6 качок, друга 3-4 качки, третя (невеличка - 2-3 качки)... і наостанок вилетіла біла чапля. Я лише роззявив рота і проводжав їх очима :) Офігєть, да? - із отого всього розміїття птаства я бачив лише 2 качки :). Все інше сиділо в осоці, очереті та за вигином берега.
Плюнув я тоді на свою "удачу", та й поїхав в село рубати дрова.
Там добре попрацював )десь із 10-ї і до 16:30 години. Потім кемарнув години 2, сходив в магазин, вчергове викупався в Горині і чекав на кума Толіка з роботи.
Кум приїхав з роботи десь о 20:00, заскочив додому за ружжом, амуніцією та шматком сала з пляшкою чудового самогону, вскочили в мою машину і за 40 хв. вже були на березі стариці. Припаркували авто, і тут до нас підійшов знайомий із нашого села - їх було двоє, вони приїхали раніше, вже налаштували 5 підсадних качок і порадили нам ставати поруч.
Ну ми стали - кум Толік з однієї сторони, а я з іншої (на перший погляд малоперспективної, бо на геть відкритому місці і там зовсім ряски не було). Темніло все більше... скоро вже й мушки на стволі було не видно. Один із наших знайомих все дудів в манок. Спочатку дійсно подібно до голосу качки, але потім геть розслабився, і видавалося, що він більше розлякував усе, аніж принаджував :)).
І тут на середині плеса сідає качка. Приблизно на однаковій відстані від "дударика" і мене. Секунд 10 чекаємо обидва. Але тут я починаю розуміти, що "дударику" перешкоджає прицілитися ствол сухого дерева. Приймаю рішення стріляти сам. По силуету. І прицілююся "по стволах", а не по мушці (її вже не видно). Гахнув разок і бачу що з другого ствола стріляти не потрібно, бо чорний силует на воді ледь скинувся і відразу опав, залишившись на воді. "Дударик" півголосом підтвердив, що качка вбита наповал.
Стоїмо далі.
За хвилин 10 прилітає друга качка! Метрів за 15 від мене, але трохи закрита гілочками іншого впалого сухого дерева. Окрім мене її ніхто із колег не міг бачити. Здивувало мене те (раніше такого не бачив), що перед посадкою на воду качка, махаючи крилами, на секунду затрималася в повітрі, наче колібрі. Ну але потім сіла і я, сяк-так навівши на ціль стволи, гахнув з правого. І знову бінго! Навіть не рипнулась. Наповал. (Потім виявилося, що цій качці я попав в шию, а попередня була побита досить неслабо - і в шию, і по тулубу і перебито ліве крило. В обох випадках стріляв 5-м номером шроту із контейнером, навіска "Сокола" - 2 г).
Колеги по полюванню стиха запитали чи попав. "Попав!" - відказую...
Стоїмо ще хвилин 20 - льоту немає.
Знайомі хлопці із села збираються додому, пропонують залишити нам підсадних качок, але ми із кумом дякуємо та відмовляємося.
Лишаємося із кумом ночувати.
Розвели багаття, подіставали харчі... Ех... оце романтика!
Ніч, зоряне небо, поруч таємниче болото та звуки його мешканців...
Десь біля 23:30 вирішуємо йти спати: кум заліз в машину, а я розклав на землі каремат, втиснувся у спальний мішок, під голову поклав невеличку надувну подушку, натягнув на обличчя бейса і горілиць заснув..

Я прокидався вночі кілька разів, але піднявся та розбудив кума десь біля 5:00 (ще темно було). Десь біля 04:40 двічі чув над собою проліт качок із характерним свистом крил. Але полетіли вони кудись геть високо над нами.
Помалу зібралися і пішли обходити інші стариці та болітця.
На одному із них розійшлися із кумом по різних сторонах. Я завважив дві качки і потихеньку сказав куму по радіостанції, що спробую до них підійти, а він нехай буде насторожі. Відверто кажучи, підійти до тих двох качок на постріл було малореально, бо довелось би долати широку смугу високого очерету. І зрозуміло. що безшумно це зробити просто неможливо. Розрахунок був загнати цих качок на кума.
Так, в принципі, й вийшло, але разом із тими двома качками злетіла зграя десь із 10-ти качок і полетіла не прямо на кума, а трохи в сторону. Кум двічі вистрелив, але не попав.
Ще пройшлися по 3-м старицям, але нічого не бачили.
Тому повернулися до авто, я "собакою" (палка, прикріплена особливим чином до довгої мотузки. Дає змогу збирати качок із боліт та стариць із відстані 25-30 метрів. Якщо, звісно, качка не попала в різні хащі посеред плеса) постягував вбитих звечора качок. Виявилося, що добре зробив, що не витягував їх відразу. Бо тоді довелося би відразу їх патрати, оскільки перша качка мала побиті бебехи і могла запросто засмердітися на березі до того як довіз би її додому. А так у відносно холодній воді вона добре збереглася.
На тому наше полювання скінчилося. Я відвіз кума Толіка назад в село, а сам вирушив на Рівне додому.





Як зробити тканину водонепроникною в домашніх умовах

Корисна інформація про те, як в домашніх умовах зробити тканину водонепроникною.
Хочу спробувати собі зробити водонепроникними бахіли із відрізаних штанин старого камуфляжу "флектарн". Бо часто рано-вранці на полюванні доводиться ходити по високій росистій траві. І гумові чоботи виявляються надто короткими - як правило за 2 хвилини стаєш мокрим мало не до самого пояса. І разом із тим у вейдерсах, чи "елці" також не вельми комфортно бродити по траві.

неділя, 27 березня 2016 р.

З минулорічного колективного полювання

Не вполювали тоді нічого, і навіть не бачили жодної звірини (грибників в лісі було море, і вони розшугали навіть мишей), але задоволення отримали - далеко вище середнього :)