вівторок, 26 листопада 2013 р.

Чудова стаття про УПА в «Мilitаrу Review». Читати a must!

Товариш звернув увагу на сабдж. Я щиро вдячний йому за посилання на цю надзвичайно цікаву та важливу статтю. Прошу відзначити, що журнал «Мilitаrу Review» — це офіційний орган Коледжу Командування та Генерального Штабу Армії США. А отже неперевірену інформацію він не дає.
Дві знакові цитати із статті:

  1. "Украинский народ никогда не поддерживал советских партизан. По традиции — украинцы не только антикоммунисты, но и антироссияне. Они воевали в той же мере против немецкой оккупационной армии, как и против советских партизан, которые пытались действовать в их стране".
  2. "В июле 1944 года повстанцы отбили атаку двух немецких дивизий у горы Лопата. Десятидневный бой, с 6-го по 16-е июля, что состоялся в окрестностях Скольщины, завершил эту серию боев и закончился большими потерями для немецко-венгерской дивизии. С этого момента, с учетом разрушения немецкого фронта в России, немцы изменили свою политическую тактику и уже хотели координировать свои антисоветские акции с УПА. Но УПА отвергла переговоры с немцами. Немецкий план провалился, а антигерманский период украинской повстанческой борьбы закончился. Здесь следует отметить, что во время этого периода (1941-44 гг) активность красных партизан в Украине была мала, потому что немецкие войска и УПА прогнали их с подконтрольных территорий".

четвер, 21 листопада 2013 р.

Карта мисливських угідь фірми "Барс"

Звернув на сабдж мою увагу брат Тарас, коли ми позавчора їздили на рибалку зі спінінгами в околицях санаторію "Червона Калина".
Власне, гадаю, що на тій карті зображена лишень частина угідь "Барсу". Та, котра стосується місцевого населення ще Рівненського району (Клевань, Новостав, Руда Красна etc). Бо кум Толік, наприклад, сказав, що точно знає, що угіддя "Барсу" простягаються аж до села Постійне. Але це вже в значній мірі Костопільський район.

вівторок, 19 листопада 2013 р.

Вихід на полювання 16-17.11.2013 aka "перша кров" :)

Щось не маю натхнення багато писати. Але не можу й не написати, бо... 8-)
Тому я в хронологічній послідовності, але вельми коротко згадаю про найсуттєвіше щодо сабджу.
Браконьєрська стежка
Отож, в суботу 16.11.2013 із самого ранку я пройшовся з рушницею по прибережних кущах (радше хащах) правого берега (бо на лівому березі користувачем мисливських угідь полювання не дозволене) річки Горинь за селом Суськ. Насолоджувався чудовою осінньою природою, дихав чистим повітрям і повністю віддавався мисливському азарту, безшумно крадучись браконьєрськими та звіриними стежками в надії надибати диких качок. І все-одно ще здалеку сполохав їх табун (штук 10-12), котрий сидів за поваленим у воду стовбуром (якщо дивитися в напрямку від мене) товстого дерева. Тому я й не побачив їх. Натомість вони мене - запросто :). Качки полетіли собі ген-ген, а я лише провів їх очима...
Пройшовши ще кілометрів з 1,5-2 і нічого не побачивши, я сплюнув, виліз із яру (див. фото), по якому в тій місцині протікає річка, пішов собі по дорозі понад цілиною...
Яруга із крейдяним зсувом
... і через метрів 100-150 сполохав зайця :). Зателефонував куму (кум на роботі тоді був), повідомив про зайця і висловив сподівання, що завтра ми цього зайця знайдемо. І поки говорив, то метрів за 70-80 від мене вигулькнула косуля. Уважно дивилася на мене доки я говорив із кумом, а потім елегантним стрибком зникла в зарослях бур'яну в напрямку лісу. Більше в суботу жодних подій не було. Отже, в сухому залишку маємо:
- нуль здобутих трофеїв,
- зустріч із табуном диких качок, зайцем та косулею.

А ось в неділю... В неділю вранці я приїхав до Суська біля 6-50 ранку. Кум відразу вийшов з хати вже повністю зібраний та готовий до полювання. Ми сіли в "танк" і поїхали туди, де я вчора бачив зайця та косулю.
Вилізши із "танка" в 07-05 (ще було навіть трохи темнувато), помалу побрели "розстрільною лавою" (ага, із двох осіб :)) по зарослій бур'янами цілині на відстані ~60-70 метрів між собою. І тут... і тут я "підняв" (сполохав) зайця. Зовсім не там, де бачив його вчора. Можливо, це був інший заєць. А можливо й той самий, бо площа "персональної" території кожного окремого дорослого зайця складає від одиниць до десятків гектарів залежно від "густини" зайців та "поживності" території. Що добре узгоджувалося із вчорашнім "косим".
Оскільки я увесь час перебував в підвищеній готовності і на цей раз чітко "зазомбував" себе відносно точки прицілювання (в біжучого зайця цілитись слід по вухах, а не по корпусу), то "зняти" першого в житті косоокого мені чітко та швидко (від моменту, коли я побачив здобич і до моменту пострілу пройшло не більше 1-ї секунди) вдалося з першого ж пострілу. Стріляв "нулем". Відстань була метрів 30, не більше...
Перший в житті трофейний заєць
"Косий" виявився нівроку - кілограмів на 5 запросто тягнув (див. клікабельну фотку).
"Ого!", - подумали ми з кумом. "Ще й не розвиднілось, а вже перший заєць є. Ну, мабуть незабаром і другого вполюємо". Але не так сталося, як гадалося. Потім скільки ми не ходили і де не бували - не бачили навіть мухи! А ходили аж до 14-30. Причому увесь час я максимально старався, щоби не самому йти по перспективних місцях, а наганяти потенційну здобич на кума. Нехай, мовляв, і кум здобуде зайця. Але ефекту від всіх наших потуг було нуль. Вся звірина невідомо куди подівалась. Причому свіжих слідів звірини було безліч. Але практично всі вони вели до лісу (а в лісі полювання заборонене).
Прийшли ми додому здорово притомившись. Кум ще допоміг мені (а радше це я йому допомагав - ножа подавав та притримував зайця) обдерти шкіру та випотрошити здобич. При цьому я добре приглядався до кумової роботи, щоби й самому надалі вміти виконати цю роботу. Ну і обидва пожалкували, що не можемо "замочити" перший мій трофей під свіжозготовлену зайчатину, оскільки мені потрібно було повертатися "танком" на Рівне. Домовились, що обов'язково "замочимо" наступного разу :). То ж з нетерпінням чекаю наступних вихідних.

середа, 13 листопада 2013 р.

Вихід на полювання 10.11.2013

Власне, в неділю 10.11.2013 відкрилося в нашій місцевості полювання на зайця, лиса та ін. дрібну звірину. Відстрілочна ліцензія на увесь сезон (до кінця січня 2014 р.) для "місцевих" мисливців (із сіл, котрі попадають в угіддя фірми "Барс") коштує 350 грн.. Для "немісцевих" - значно дорожче. Скільки конкретно я вже не запитував.
Отже, вибралися ми із кумом Толіком в неділю раненько моїм "танком" на "Радом'янку" (колись окреме село, котре згодом злилося із селом Дюксин в рамках совєцької програми "безперспективних сіл"). Поставили там на горбочку машину, а самі вирушили "на мисливську трасу" - обходити місця, де міг би заховатися заєць, чи лисиця (густа трава, лісові узбіччя, розори понад свіжою ріллею та озиминою). Ще маю додати, що ввечері та вночі йшов дощ середньої інтенсивності, котрий вранці переродився у дрібну мжичку. Чим це "загрожувало" нам? - По-перше, в таку погоду заєць лежить на лісових узбіччях, в траві, в розорах, в інших місцях, придатних для сховку. Але в жодному випадку не в лісі, не в кущах і не під окремими деревами, з яких спадають важкі краплі - заєць терпіти не може падаючих крапель! По-друге, густа суха трава та бур'ян, котрі часто-густо сягали вище людського зросту, вельми швидко промочили нас від пояса та нижче просто до нитки. Забігаючи наперед, скажу, що мої розтоптані та зручні німецькі берці в даних умовах втримали мої ноги в сухості протягом десь половини полювання, тобто, приблизно протягом 3-х годин. Далі й вони промокли наскрізь. Але холодно нам не було зовсім! Більше того, в окремі відрізки часу (коли то мені, то куму Толіку слід було швидко забігати наперед, чи напереріз і "вставати на номер") нам було навіть гаряче - лоби та майки були конкретно мокрі від поту. Та й температура повітря з часом піднялася...
Десь після півгодинної ходи через поле, густо поросле високою травою та жорстким бур'яном (переважно стебла звіробою, череди та ін.) я завважив трьох інших мисливців (поміж ними був також дільничий мєнт, котрий ще навіть посмів поцікавитися "хто я такий і звідки прибув такий красівий" :)), котрі підійшли, привіталися і попередили, що іззаду йде загонка, тому нам з кумом слід швидко стати де-небудь на номери. Я для себе вибрав найвіддаленіший кут (стара "пасіка", як називають місцеві жителі це місце) встав поміж деревами так, щоби добре проглядати дорогу на обидві сторони і завмер. І через хвилин 15-20 десь за 20-25 метрів від мене із кущів на дорогу вийшов справжній красень - великий самець косулі. Постояв секунд 8-10, уважно подивився на мене, прядучи вухами і елегантним стрибком зник в зарослях трави та бур'янів. Більше жодної звірини не бачив ніхто, і тамошній народ - мисливці та загонщики - сіли тупо бухати :).
Чому загонка не дала жодних результатів? - Гадаю тому, що вона йшла неправильно. Проводити її слід було не по кущах, а по траві (див. вище). Зрозумівши це, ми з кумом помалу пішли полем з бур'янами назад в напрямку "танка". І через хвилин 10-15 кум сполохав ще одну косулю, котра побігла в сторону бухаючого народу :). Що там піднялося.... Сам не бачив, але здогадуюсь - самогонка відразу була закоркована, стопки сховані по кишенях, сало з хлібом спішно завернуте в газету і народ з улюлюканням побіг за серною :))) Звісно, фіг що вони знайшли. Принаймі, пострілів не було жодного.
По дорозі до "танка" я реально милувався Божою красою навколишньої природи (див. нижче кілька клікабельних фоток). До речі, під ногами досить часто зустрічалися прекрасні, чистенькі маслючки. Назбирати їх можна було не менше відра, але в нас були інші задачі...

Потім "танком" ми проїхали "перемичку", котра сполучала "радем'янське" поле та місцевість під назвою "пасіка", і знову вирішили пройтися там, де два тижні тому ми з Андрійком сполохали зайця.
І через хвилин 10 я піднімаю зайця, котрий лежав метрів 5 від дороги в сторону поля. Встигаю жахнути по ньому з правого та лівого стволів, але заєць щасливо перескочив дорогу і помчав в сторону річки в хащі. Ну а там вже шукай вітра в полі...
Я аж ввечері зрозумів свою помилку, читаючи в Інтернеті мисливські історії. В зайця слід цілитись по вухах! І тоді заряд шроту попаде в тіло. Я ж цілився по тілу, навіть трішки нижче, майже "під обріз". І в результаті весь шрот пішов нижче цілі, в землю.
Ну, Бог із ним. Йду далі при дорозі, через сухі бур'ян та траву. І через метрів 200 піднімаю косулю, знову ж таки метрів за 5 від дороги, в траві. :). Косуля спочатку сполохано ломанулася під прямим кутом через дорогу в хащі, але в хащах, метрів за 2-3 від дороги, зупинилася, продерлася в мене на очах (і мимо мене, паралельно дорозі!) через кущі та ожинник, вийшла (вже ззаду за мною) на дорогу, секунд 5-7 уважно подивилася на мене і потім граціозно знову заплигнула в бур'яни і побігла через поле, зникнувши із поля зору. Увесь цей час я запросто міг "валити" цю кізоньку :). Вона постійно була на видноті та в досяжності пострілу. Проте ми ж не браконьєри якісь...
Пройшовши до кінця ділянки (до "старої пасіки", як кажуть місцеві люде), ми із кумом повернулися до машини і поїхали додому.
Нехай і не здобули жодного звіра, проте приємних емоцій та насолоди від спілкування з Природою було хоч відбавляй. А трофеї ще прийдуть - я в цьому не сумніваюсь.

середа, 30 жовтня 2013 р.

понеділок, 28 жовтня 2013 р.

Вихід на полювання 27.10.2013

"Оце ми сьогодні находилися...!"
/(С) А. Гринчук/

Вчора з кумом Толіком та синочком Андрійком здійснили черговий вихід на полювання. Відразу скажу, що жодної здобичі додому не принесли, але в активі мали:
  1. усвідомлення Божої краси. Природа настільки радувала око, що просто не вистачає слів для того, щоби описати цю красу. Увесь Божий день, сонячний та теплий (+19-20 градусів тепла, а на сонечку ще більше), різнобарвні метелики, волохата гусінь на дорозі та осіннє щебетання птахів немовби символізували прощальний акорд на завершення теплої пори.
  2. побачили вісім прекрасних гордих лебедів: двійко сніжно-білих, а шестеро - такого окрасу я ще не бачив у лебедів! Віддалено нагадує перепелів. Зробили кілька фоток з них - трохи пізніше вставлю в цей допис.
  3. застрелену кумом Толіком качку, яка каменем впала у річку і пливла собі за течією, доки не прибилася до протилежного берега, де її "із особливим цинізмом" привласнив якийсь рибалка. Сказавши на прощання куму: "спасібо Вам. Гарна качка! Я сьогодні уху смачну з неї зварю. Ото повезло так повезло!" З тим і пішов разом із качкою, залишивши нас стояти на протилежному березі із роззявленими ротами :)
  4. бачили у двох різних місцинах качок. В одному місці - поодиноку качку, в іншому дві зграї: в одній штук 10-12, в другій 2. Але в обох випадках для пострілу було або задалеко, або заважали дерева/кущі.
  5. бачили косулю. Гарну та полохливу.
  6. сполохали в зарослях ожинника величезного зайця. Заєць мав дивний (о цій порі року) окрас - ну точно тобі кріль, увесь сірий з білою підшерсткою, а вуха ізсередини білі. Стріляти я міг, але ще не сезон - полювання на зайців заборонене (до речі, сезон полювання на "пушнину" цього року в нашій місцевості відкривається 3-го листопада. Полювання буде дозволено лише по неділях. Ціна - 300 грн. за сезон, тобто до кінця січня 2014 р.). Та й синочок вельми просить "не стріляти зайчиків. Вони й так, бідні, від вовка ховаються" :)
Але про все по-порядку...
В суботу біля 11-00 я виїхав в Суськ. Сам виїхав, бо в Андрійка о 13-00 ще мали бути заняття в хореографічній школі. То я мав по нього з мамою виїхати в Оржів десь біля 16-30, а до Оржева вони мали добратися маршруткою.
Отож, десь в районі 12-00, відразу після прибуття в Суськ, я швиденько зібрався, взяв ствол і пішов за село на старицю, де колись здобув качку. Проте там місця сильно "не нагрів", бо всюди бродили спінінгісти. Не знаю, чи упімали вони щось на блешню, але геть усіх качок розполохали надійно. Тому я сплюнув і повернувся до тещиної хати. Ну і теща зблатувала мене перескочити "по бистрячку" в ліс за опеньками.
Опеньків ми десь години за дві набрали не менше двох відер. А я ще й встиг трохи подрімати в машині при відкритому вікні, гріючись під теплим сонечком (погода була просто шикарна!). З чим і повернулися додому. Потім зустрів Андрійка та Олю в Оржеві, ну і так далі... А! Ще в той вечір я відвіз Олю та Андрія на місцевий став, де за день перед цим приземлилося (вірніше, приводнилося) вісім прекрасних лебедів! То якийсь час помилувалися ними, а потім зробили кілька фоток як самих лебедів, так і себе на їхньому фоні :).
В неділю вранці Андрійко упросив мене взяти його із собою на полювання. Сіли ми втрьох (третім був кум Толік) в "танк" і поїхали в сторону стариць Горині навпроти Оржева. Там відразу розподілили сектори та ділянки, вирішили хто куди йде та й розійшлися.
Ми із сином пішли в сторону широченького плеса. Обережно підкралися до берега і почали виглядати, чи не видно там качок. Качок там не було видно, лише риба періодично скидалася (щука, чи ще якийсь хижак ганяв мальок). Осмілівши, ми підвелися на повен зріст і... за шумом та колами на воді від риби ми й не зауважили поодиноку качку, котра плавала собі попід самим берегом, а зараз блискавично зірвалася і стрімко полетіла в сторону кума на бриючому польоті. Стріляти мені було нІяк, бо заважали дерева.
Я гадав, що кум не упустить цю качку, але таки упустив :). І також навіть не стріляв, бо за його словами: "побачив лише тінь на воді, а коли підвів голову, то качка вже полетіла далі" :)
Після цього випадку скільки ми там не ходили - жодна качка нам вже не трапилася. Тому за деякий час сіли ми в "танк" та й поїхали в протилежний бік, плануючи пройтися вздовж нового русла Горині.
Прибувши на місце, кум прочитав мені черговий інструктаж з прив'язкою до місцевості (куди йти, де ставати, на які сектори звертати особливу увагу, чого очікувати, часові віхи і т.д.), і ми знову розбрелися в різні сторони: кум Толік пішов по низу горба, понад самою річкою, а ми з Андрійком - по верху, понад самим верхнім краєм чагарника. Метрів за 200 вийшли на верхівку горба і там - о, диво! - я побачив прекрасну косулю, котра стояла метрів за 120-150 від нас і уважно дивилася в нашу сторону. Я лише встиг сказати Андрію: "Андрійку, глянь, косуля!", як косуля відразу побігла в зарослі високих бур'янів і щезла з виду. Андрійко навіть не встиг її "зацинкувати".
Ну, поговоривши про косуль та їхню поведінку, ми пішли далі, на точку планованої засідки у випадку, якби кум сполохав і нагнав на нас качок. Йшли і милувалися осінніми пагорбами. Тепло світило сонечко, осінні барви вигравали золотом та багрянцем... Божа краса!
І тут зі сторони кума несподівано пролунало два гучних постріли, і відразу понад річкою знялося дві групи качок: одна - із двох особин, а друга більша - мабуть качок 10-12. Обидві групи розлетілися в різних напрямках і щезли за горизонтом.
Зателефонувавши куму (радіостанції ми із собою не брали, але, бачу, що, зважаючи на характер полювання, наступного разу і аж до кінця сезону полювання вже треба буде їх брати), я довідався, що кум сполохав це стадо качок, шмальнув йому услід, одна качка таки впала в воду і мертва пливе за течією. А кум йде за нею, не випускаючи її з виду і чекаючи, доки течія приб'є здобич до берега...
Після цього ми з Андрійком пройшли ще, мабуть, із кілометр і врешті дійшли до місця, де вже потрібно було сходити з горба/дороги і заглиблюватися в хащі ближче до річки. Ми почали обережно пробиратися через зарослі ожинника і тут несподівано відразу за нашими спинами і трохи правіше (метри за три від нас) щось голосно зашелестіло, затріщало сухе гілля і двома-трьома величезними стрибками  вверх на дорогу практично по наших зворотніх слідах вискочив гігантський зайчисько! Він був сірим, ну геть як кріль, а вуха ізсередини та куций хвіст були абсолютно білі, що відразу кидалося у вічі.
Ми обоє із сином вирячили очі і секунди 2-3 тупо спостерігали, як заєць високими стрибками через ожинник вибіг на дорогу, а потім зник у високих сухих польових травах. Синочок нарешті прийшов до тями, розміявся і сказав: "Тату, в мене мало серце зі страху не зупинилося! Так я злякався від несподіванки і від того шуму". Покепкувавши із себе навзаєм ще із хвилину (мовляв, невідомо хто кого більше злякався: заєць нас, чи ми зайця), ми потиху підійшли до річки, вибрали місце для засади і завмерли. Так нерухомо та беззвучно ми простояли (правда, Андрійко сидів на стовбурі поваленого дерева, а я стояв за кущем ліщини) хвилин із 15. Доки не почули далекий голос кума Толіка, котрий помалу наближався до нас.
Кум із кимось перегукувався, ведучи якусь розмову (слів ще не можна було розрізнити). Потім, вже з близька покликав нас і ми з Андрієм, зрозумівши, що в засаді вже робити нІчого, пішли йому назустріч. Зблизившись із кумом, ми й самі побачили качку, котра вверх лапами пливла собі посередині ріки. А ще якогось рибалку, котрий, як і кум, йшов за качкою, але по протилежному березі. Ну і мені чомусь видалося (як потім виявилося - помилково), що кум та той рибалка добре знають один одного.
На повороті ріки качка наблизилася до протилежного берега, звідки той рибалка її підтягнув довгою ліщиновою палкою і витягнув з води. Ну і тут наступив фінал :). Рибалка помилувався застреленою кумом качкою, показав її нам здалеку і сказав: "Прекрасна качка! Спасібо вам. Я з неї чудову уху зварю. От повезло так повезло...". І зник в чагарнику на протилежному березі.
Кілька секунд ми з кумом, немов ті риби, лише роззявляли роти і нерівно дихали. Потім я, першим прийшовши до тями, кілька разів матюкнувся і запитав кума шозахня і хто взагалі цей пінгвін. Кум відповів, що вперше його бачить, і що Бог йому суддя :). Тут, звісно, важко було щось заперечити... і справді - не почнеш же ж шмаляти картеччю, чи кулею вслід тому грабіжнику?!
....
Вибравшись із хащів вверх по горбі на дорогу, ми помалу пішли собі назад, у напрямку до села (вірніше, до "танка", там де ми його покинули). Полювання в той день фактично закінчилося. Всю дорогу нас переслідував когнитивний дисонанс, проте враження від Божої краси, побаченої звірини та спілкування з природою були, звісно, набагато сильніші від легкого жалю за бездарно прос.аною (вже б, здавалося, здобутою!) качкою :)))
P. S.  Last minute інформація: відкриття полювання на зайця/лиса/etc в наших угіддях (власник угідь - фірма "Барс") переноситься на один тиждень, і замість неділі 03.11.2013 починається в неділю 10.11.2013. А угіддя УТМР відкриваються для цього виду полювання як і планувалося - 03.11.2013.

понеділок, 21 жовтня 2013 р.

Вихід на полювання 19-20.10.2013 aka "вік живи, вік учись...

... а все-одно дурнем помреш" /(С)/ :)
На вихідні (серед дня в суботу та зранку в неділю) ходили із синочком на полювання. Вельми раді були, що разом вирвалися на природу і стали свідками справжньої Божої краси (див. кілька клікабельних фоток нижче).
В суботу навіть побачили качку, але про все по-порядку...
Отже, в суботу приїхали до бабусі (кому бабуся, а кому теща :)) в село. Там трохи попрацювали на обійсті і під вечір, близько 16:30-17:00, вискочили "танком" за село в те місце, де я 2 тижні тому "добув" качку.
Поставивши "танк" за кущами, ми із сином почали "на чотирьох точках" підкрадатися до старого русла Горині (при цьому я Андрійка вчив техніці як безшумно підкрадатися: як правильно ставити ногу, які місця вибирати для її постановки на землю, як відхиляти руками гілля, на що звертати увагу і т.п.. Може, знадобиться йому колись :). Власне, пишучи ці рядки мені пригадалися армійські роки, зокрема колишній комендант гарнізону м. Термез, котрий любив жартувати із свого підлеглого, начальника гарнізонної гауптвахти, наступним чином: всім розповідав, що, мовляв "у мєня єсть начгуб, старший лєйтєнант Борзілло. Так он, когда єму за целий дєнь нє удайотся нічєго сп.здіть, бросаєт свою фуражку і к нєй подкрадиваєцца!").
Отож, ми підкралися майже до самої води, обережно виглянули з-за листя та гілок і.. і жодної живності на поверхні води не побачили. Натомість, як і тиждень тому, там стояла браконьєрська сітка :(. Плюнувши зпересердя, ми повернулися і почимчикували в напрямку нового русла Горині - я запропонував синочку подивитися там на боброву стежину та сліди діяльності бобрів (погризені стовбури вільхи та осики). Андрійко з ентузіазмом погодився...
Вийшли на берег нового русла Горині, показав я ту стежину, боброві сліди, а далі ми стояли та милувалися природою. Попутньо розмовляли про всяку всячину. І через, мабуть, хвилин 10 нашої неголосної розмови, напевне, ввірвався терпець у здоровенної жирної дикої качки, котра сиділа в хащах осоки та верболозу, абсолютно невидима в горизонтальній площині, а тепер зірвалася метрів за 15 від нас і, стрімко заклавши віраж, відлетіла в невідомому напрямку (невідомому - бо нам всю видимість закривав високий прибережний чагарник). Ми лише очима встигли її провести та помилуватися нею в польоті :).
Ще одна мені наука - ніколи на полюванні не клацати клювом розслаблятися! Завжди бути уважним і готовим до негайного пострілу! Бо дичина може вискочити, чи вилетіти звідки завгодно. Хоча б навіть із під самих ніг. Кум Толік мене неодноразово про це попереджав, але, як кажуть, доки смажений півень не клюне в одне місце - доти наука не дійде до голови. Тепер знатиму :)

четвер, 10 жовтня 2013 р.

Останній бій УПА. 1960 рік

Українські самураї. Навіть, не самураї - незламні українські роніни! Вічна та світла їм пам'ять.
"Вони передруковували ОУНівські агітки, датуючи їх різними датами, щоб створити враження масовості. Вони грабували магазини і вбили офіцера КДБ. Ці люди були останніми, хто свідомо чинив спротив радянській владі зі зброєю в руках. І не відступився від своїх переконань до останнього.
В 1960 році в СРСР була успішно випробувана перша міжконтинентальна балістична ракета. Країна виграла чемпіонат Європи з футболу і оголосила про підтримку соціалістичної Куби. Хрущов, подавивши антирадянські заворушення в Угорщині, стукав черевиком по трибуні ООН.
В Казахстані готувалися до запуску Гагаріна, в Москві - до останньої в СРСР грошової реформи, в Києві відкривали першу лінію метро. У молдавському селі Драгонешти народився ще нікому не відомий Сергій Тігіпко. У Кремлі готувався взяти в руки владу вже досить відомий Леонід Брєжнєв. 
Пройшло 10 років від смерті командира УПА Романа Шухевича і шість років від арешту останнього головнокомандуючого Армії Василя Кука. Похідні групи відійшли на Захід, а хто не загинув - легалізувався в УРСР. "Воюючої України" фактично вже не було.
Закінчувалася нетривала хрущовська "відлига". Світовий авторитет і державна потуга Радянського Союзу здавалися такими непохитними, що виступити проти них зі зброєю в руках міг хіба що той, хто не боявся за життя.
Такі люди знайшлися. Повстанська боївка кілька років переховувалася на кордоні Івано-Франківщини і Тернопільщини, дбайливо зберігаючи вже непрацюючу рацію, справну зброю і друкарську машинку, на якій вони передруковували повстанські агітки, підписуючи їх різними датами, щоб створити враження масовості. І все заради короткочасної вогневої сутички і самогубства. Так само як 10 років тому Шухевич".

середа, 9 жовтня 2013 р.

Цікаві малюнки-схеми мисливських набоїв

Нарешті побачив як скомпоновані набої "Комбі" та "Тріо". А то маю по пачці того, та іншого, і не знав до цих пір як вони всередині укладені. Тепер побачив.

понеділок, 7 жовтня 2013 р.

Вельми цікавий та показовий факт про "моральність" москалів на війні

Цитата звідси:
"За историю гражданских войн на Балканах, в Карабахе, Приднестровье, солдатам-иностранцам не смогли предъявить ни одного случая мародерства или этнических чисток. Вражда, ненависть — это эмоции тех, на чьей стороне они воюют. Есть правила поведения, прописанные еще французским наемником Бобом Динаром. Эти правила стали законом для всех, кто сделал войну своей работой, способом жизни или развлечением. Среди них: не насиловать женщин, не брать из разоренного дома, не убивать тех, кто не пытается убить тебя. До октября 1993 года, в войнах на территории бывшего СССР этот закон будет незыблем. После абхазской войны, по настоянию России, абхазы проведут тщательное расследование. Они не найдут ни одного случая насилия или мародерства украинских добровольческих частей. Однако, результаты работы следователей будут крайне неприятными и неожиданными для Москвы — абхазы разоружат союзные казачьи части. Многие из казаков будут арестованы и переданы правоохранительным органам России! Об этом факте будет упомянуто дважды в российских новостях, но грузины не воспользуются столь уникальным информационным поводом. «Во имя дружбы», об этом прискорбном факте Грузия, Абхазия и Россия предпочтут политически-забыть. Позже, расстрел российского парламента российскими танками, окончательно сотрет из памяти обывателей все странности абхазской войны."
Поряд із інформацією про війну москалів із трунами загиблих солдатів протилежної сторони все встає на свої місця - москалям жоден закон не писаний. Цитата:
«Інакше склалася доля Цвяха, — розповідає Бобрович. — Його батько, ройовий Обух, захотів, щоби сина поховали в Сухумі, адже він загинув, захищаючи цю землю. Цвяха урочисто, з військовими почестями, поховали в місцевому парку. Незважаючи на постійну загрозу артобстрілу, вшанувати пам’ять унсовця прийшли сотні мешканців. Згодом Сухумі впав. Росіяни вже наступного дня, дізнавшись, що в парку поховано українського воїна, викопали труну й викинули її в море. Хвилі прибивали її назад до берега, і тоді нелюди під крики та кривляння п’яної козачні розстріляли домовину із гранатомета...»

Вихід на полювання 05.10.2013

Мій трофей (фотка клікабельна)
Після виїзду всім сімейством на гриби в суботу 28.09.2013 вирішив наступну суботу (05.10.2013) присвятити полюванню. Бо гриби вже набридли. Вірніше, не стільки набридли гриби, як тягнуло на полювання :).
Отож, провівши свого синочка Андрійка в хореографічну школу на заняття, я взяв заздалегідь спаковані речі (наплічник, амуніцію, рушницю), вплигнув в камуфляж і виїхав "танком" (моя Нива-21213 "Тайга") в село Суськ. Там ще мав на хвильку заскочити до тещі дещо їй залишити і дещо забрати, проте в той день так і не довелося зустрітися з тещею - розминулися з нею.
Одним словом, після короткої розмови із кумом Толіком я знову плигнув в "танк" і заїхав за село. Там відразу за сільським кладовищем є досить цікавий та перспективний (в мисливському плані) шматок стариці річки Горинь у вигляді підкови (див. google-карту).
Google-карта стариці (клікабельна)
Ми колись школярами там зупинялись на ночівлю і досить успішно рибалили (в основному брав лящ та сом, але зустрічалися також сазан та щука), але з того часу ця мальовнича ділянка заросла, обміліла та вкрилася ряскою. Отой більш світлий колір на карті - це і є стариця, вкрита ряскою. Зокрема береги заросли чагарником суцільною смугою, мабуть, метрів із 10-12 завширшки. Пролізти крізь той чагарник, в супроводі шаленого шуму (зарослі чагарнику вперемішку з ожиною та, головно, сухе осикове листя та хмиз під ногами), можливо лише в 2-х - 3-х місцях, де він трохи рідший. Мисливці мене зрозуміють - ця частина стариці перетворилася в ідеальне місце для відгодівлі диких качок.
Я достеменно знав, що в цей час (2 місяці після відкриття полювання, при даній погоді та при даній "густині місцевих мисливців на одиницю площі") там будуть качки. І місцевий житель, котрий неподалік вибирав на своєму полі кукурудзу, лише підтвердив мою впевненість, сказавши, що бачить їх там кожен день, коли йде рибалити. Питання було лише в тому як підібратися до качок на відстань влучного пострілу. І похвалюся тим, що цю проблему після довгих роздумів та двох невдалих спроб мені таки вдалося вирішити :-Р.
Поставивши "танк" біля кущів, метрів за 70 від стариці (точка A на карті), я помалу побрів наліво, в сторону "нового" русла Горині. Тобто, я намагався спершу обережно зайти з нижнього торця "підкови", щоби проглянути на масимальну відстань вздовж "підкови" що там робиться . На карті це нижній край стариці (точка В на карті), там де води практично не видно. (Відразу зазначу, що надалі буду опускати епітети на зразок "вкрай обережно", "намагаючись не здіймати найменшого шуму", "просування на 3 метри зайняло в мене 5-6 хвилин" і т.д.. Це "і коню понятно" /(С)/). І почув шум та звуки качок, котрі паслися собі на рясці далі, за зарослями осоки та лепеха. Але самих качок з цього місця видно не було.
Обережно я повернувся по своїх слідах назад на луг до машини і став думати-гадати як би то правильно вчинити. Як же ж добратися до тих качок на постріл! В процесі думання з'їв смачного пирога з вишнями та запив компотом з яблук :).
Так і не придумавши нічого оригінальнішого за "спробувати обережно продертися крізь чагарник" я почав реалізовувати задумане приблизно в тому місці, де на нижній частині "підкови" починається основне плесо (поміж точками B та D на карті). Там чагарник ніби-то був трохи рідший. Але не встиг заглибитися ще й до середини чагарника, як качки з шумом та кряканням почали сполохано здійматися та летіти на бриючому польоті поздовж підкови на дальній (на карті верхній) її кінець. Псякрев, вони мене побачили та/чи почули першими, ніж я їх!
На той момент, в гарячці полювання, прийшла думка, що слід негайно потиху обійти старицю і підкрастися до качок з дальнього кінця, сподіваючись на те, що там ландшафт більш сприятиме підкраданню.
В принципі, так і було. Верхній кінець "підкови" передбачав трохи розрідженіший чагарник, оскільки там проходить здавна відома стара вузька стежина, протоптана браконьєрами-рибалками, котрі в тому місці ставлять сіті на новому руслі Горині. Мене ж цікавило не нове русло, а стариця.
Обійшовши "підкову" по периметру і обережно розсуваючи руками гілля, я хвилин за 5-7 дійшов до місця (точка C на карті), з якого було досить нормально видно відповідну частину "підкови". І... побачив лише хвіст останнього селезня, котрий помалу відпливав за поворот :). Звісно, селезень вже перебував за межами допустимого пострілу. Тобто, качки знову вчуяли мене, але на цей раз не сполохано відлетіли, а просто відпливли приблизно в центр "підкови", під самий її правий берег.
Оцініть різницю: "в паніці зі сполоханим кряканням відлітати" vs "помалу відпливати" - саме в цій різниці й криється основна "таємниця" мисливця. До її розгадки мені ще залишалося близько півгодини... Повертаючись ретроспективно назад, можу сказати, що саме розуміння даного факту послужило мені головним ключем до розв'язання проблеми "яким чином перехитрити качку".
Я помалу покинув нинішнє місце і знову повернувся на луг до стоянки свого "танка". І знову задумався.
Фактично виходило так, що качки в любому випадку:
  • або бачили мою постать крізь просвіти в гіллі (хоча камуфляж і допомагав, але маю підозру, що недостатньо. Можливо демаскували мене чорний ствол рушниці, чорні високі халяви берців та порівняно біле обличчя. Цього дня в мене не було ні часу, ні можливості емпіричним шляхом перевіряти ці припущення. Просто наступного разу я таки виключу ці фактори шляхом більш ретельного маскування - бахіли із старих камуфляжних штанів на халяви берців + якась камуфляжна шматина на ствол рушниці + коричнево-брудно-зелена гуаш/акварель на обличчя)
  • або чули як я рухаюся, бо сухий хмиз та листя створювали шалену тріскотню. І на це нема жодної ради - левітувати над землею я не вмію. Хіба засідка. Тобто, завчасу пробратися на зручне місце, нехай і сполохавши в той момент качок. І сидіти тихо, немов миша, чекаючи коли качки знову повернуться. Але до цього слід готуватися завчасу, а не спонтанно. І я обов'язково ще перевірю такий варіант. Можливо, навіть в наступну суботу-неділю
А наразі маю конкретну патову ситуацію. Гратися із качками в цюцю-бабу мені зовсім не хотілося. Вони мене "зачепили за живе"...
Перша реально перспективна думка прийшла мені в голову досить несподівано. Гадаю, щов тій, чи іншій мірі сформували її три фактори:
  1. чітке розуміння того, що різна поведінка качки ("в паніці відлетіла" vs "відпливла від гріха подалі") викликана різним сприйняттям нею рівня загрози,
  2. захоплення в юнацькі роки повістю "Віннету" Карола Мея. В ній дуже класно описана психологія пластуна-розвідника (на прикладі Old ShutterHand'a та його друга Winnetou), котрий незліченну кількість разів кудись підкрадається, та його реакція на різноманітні небезпеки :)
  3. минулорічні розповіді кума Толіка, мисливця із 30-річним стажем, про те, як йому неодноразово доводилося до качок підкрадатися повзком (проте тоді ці його розповіді я сприймав зовсім в іншому ракурсі: гадав, що це стосується лише відкритої води та чистих берегів, коли навіть піднята голова могла сполохати качок).
А ключем до розв'язку було наступне "наводяще" запитання: а як себе поводить качка, коли до води через оті чагарники пробираються, скажімо, собаки, лисиці, бобри, чи будь-яка інша звірина? Я ніколи не чув розповіді про те, щоби качка їх полохалася. І сам не бачив. При цьому знаю від кума Толіка та місцевого населення, що і качка, і заєць ніколи не перебуватимуть там, де випасається худоба (корови та/чи коні). А чим відрізняється одна звірина від іншої та від людини? В першу чергу силуетом!!! Людина, корова та кінь набагато крупніші від собаки! Людина крупніша за лисицю, чи собаку навіть коли підкрадається сильно пригинаючись!
Еврика? - то ж перевіримо!
Я зняв із себе наплічник і розгрузку, повикидав із кишень геть усе, що могло заважати. Залишив в кишені парки лише 2 набої: з 2-м номером шроту та "нулівку". Ну і, само собою, взяв із собою ще рушницю та камуфляжну кепку.
Десь метрів за 5 від чагарника (в тому місці де його лінія утворює "зуб" - точка D на карті - якраз за цим "зубом" чагарник також трохи рідший, бо там колись було популярне рибальське місце) насунув камуфляжну кепку мало не на очі, встав на коліна та лікті і почав помалу просуватися до берегової лінії. Коліна та лікті негайно стали мокрі та брудні, за що подумки я матюкнув себе, бо ж маю вдома наколінники та налокітники спеціально для таких випадків! Але чомусь не взяв їх із собою. Не розраховував, що попаду в таку ситуацію. Ну, але менше з тим...
Сухе листя та галуззя несамовито тріщало під ліктями та колінами. Чагарник та ожина з голосним характерним звуком дряпали камуфляжну парку. Здавалося, що не лише качки, але навіть хробаки на метр під землею і в околі 100 метрів негайно повтікають від цих звуків. Але - о дивина! - качки продовжували пастися собі на рясці, видаючи звичайний характерний шум  качиного обіду (плюскотіння та мирного крякання). Правда, інколи затихаючи, немов періодично контролюючи свій периметр безпеки (напевно так воно і було). В такі моменти я завмирав на місці, немов кіт, що підкрадається до горобців - я часто спостерігаю за поведінкою на вулиці свого кота Пляма :).
Панове, хвилин за 10-12, постійно підтягуючи за собою рушницю, я де навкарачки, а де й по-пластунськи (повзком) подолав десь метрів 8 чагарника і опинився приблизно за 2 метри від берегової лінії (точка D на карті), звідки, нехай і через гілляки, але вже добре бачив зграйку качок метрів за 50-60 від мене. В принципі, теоретично, стріляти вже було можна, враховуючи те, що правий ствол (напівчок) в мене був заряджений шротом №2, а лівий (чок) - №0. Похвалив ще себе за передбачливість, що навіть і не планував використовувати №5, з котрим ходив на полювання три тижні підряд, починаючи із моменту його відкриття. Враховуючи те, наскільки качка "зміцніла на перо" та відгодувалась, а ще її набуту сторожкість та полохливість (через 2 місяці після відкриття полювання вона вже не підпустить мисливця на відстань, де №5 може бути ефективним), гадаю, можна стверджувати, що №2 при цих умовах є найбільш ефективним номером шроту.
Отож, помалу я почав готуватися до пострілу. І через дві секунди мало все не зіпсував :)
Із лежачого положення стріляти було неможливо, оскільки лінія вогню була перекрита гіллям чагарника. Слід було підвестися для проведення пострілу з коліна. І ось, помалу встаючи на одне коліно та одночасно підводячи ствол рушниці, я таки сполохав качок - вони почали злітати!
Ремарка: до цих пір думаю "чому?". Варіантів відповідей маю аж три:
  1. хоча піднімався на коліно та зводив рушницю я повільно, проте, мабуть, все ж недостатньо повільно - качки завважили занадто нехарактерний для природнього середовища рух, котрий був занадто "дисонансним" відносно натуральних, "природніх" рухів флори та дикої фауни,
  2. качки таки завважили чорний ствол рушниці,
  3. і перше, і друге в комплексі.
І лише одна з качок, остання в зграї, на півсекунди затрималась - в неї я і встиг прицілитися та вистрілити. Відстань по прямій до цілі була ніяк не менше 50-60 метрів. (Іще одне - ніколи не прицілюйтесь та не стріляйте в "середину зграї". Ви завідомо нікуди не попадете - я особисто це вже двічі перевірив. Хіба геть випадково. Натомість прицілюйтесь та стріляйте виключно в конкретну одиничну ціль, хоч би перед вами був табун качок розміром із слона!).
Качка, майже встигнувши піднятися на крило (проте ще не відірвавшись ногами від води), важко впала назад у воду і почала шалено борсатися, переміщуючись в напрямку близького топляка. Добре знаючи про виняткову здатність пораненої качки сховатися від мисливця, я, ні секунди не гаючись, добре вицілив і гахнув "нулем" з лівого ствола (при цьому добре пам'ятав вельми важливу річ - якщо качка сидить на воді, то цілитися слід обов'язково по "ватерлінії", інакше шрот піде вище цілі. Це досить відомий серед досвідчених мисливців оптичний обман). Качка майже відразу припинила борсання і почала поволі обертатися навколо своєї осі. Проте невелика течія стала відносити її до середини стариці. Я притьмом кинувся в те місце (по дорозі прихилив рушницю до якогось дерева, добре запам'ятавши до якого саме :)), пробіг із півсотні метрів і почав із надзусиллями продиратися крізь дикий чагарник. По дорозі в зарослях чагарника на щастя натрапив на кимось давно покинуту суху ліщинову палку довжиною метрів 4 і прихопив її із собою...
Біля самого берега побачив, що качка плаває догори ногами, і повільна течія вже віднесла її мало не на середину русла! Довжини ломаки вже явно не вистачало (а без неї я взагалі не знаю як би діставав цю качку - хіба треба було би роздягатися і лізти голяка в болото, ризикуючи загрузнути в муляці). Але тут мені допомогло старе сухе дерево, нахилене над водою, по стовбуру котрого я й пробрався метрів на 2-3 в напрямку качки, доки воно не вломилося і не впало разом зі мною у воду :). А далі було вже все-одно... Води було по, кгхм..., трішки нижче пояса, і вона була холодна 8-). Проте по стовбуру гнилого дерева можна було пройти ще метр-півтора-два, не вгрузаючи в мул. І нарешті довжини палки вистачило, щоби підтягнути качку до берега і вибратися на сухе... Побув, одним словом, ще й мисливським псом :)
Руки тряслися, а душа співала :))). Полювати враз перехотілося. Основна причина - я не хотів більше вбивати качок. Мені вистачило цієї однієї, котру я чесно перехитрив.
Біля "танка" я роздягнувся, вилив воду із берців, наскільки міг викрутив штани та шкарпетки, одягнув все назад (тепер буду із собою обов'язково возити змінний одяг та взуття!), виклав трофей на капоті та сфоткав його на камеру мобільного телефону, розібрав рушницю, упакував все в салон і поїхав додому на Рівне.
По дорозі вирішив завезти качку в батьківський дім рідним тату та брату. Нехай поласують дичиною, котру вони, мабуть, ще й не куштували в житті.
Панове, цей сонячний та по-справжньому осінній день був одним із найчудовіших моментів спілкування з природою в моєму житті! Вельми шкода, що забув взяти із собою фотоапарат. Можна було би зробити море прекрасних фоток... Сподіваюся, на наступні вихідні погода не підведе, і ще вдасться їх наробити.

четвер, 3 жовтня 2013 р.

Військові молитви. Вельми важливо!!!

Навіть не буду нічого говорити про виняткову важливість даного питання. Слова тут просто недоречні.
--------------
Військові молитви подані церковно-слов'янською мовою, оскільки їх походження - із "Молитвослова православного воїна", виданого у Києво-Печерській лаврі. Текст взятий із сторінки сайту львівської єпархії московської церкви в Україні (ага, є й така у Львові). Підкаже хтось ці молитви українською мовою - буду вельми вдячний і з превеликим "ентузіазізмом" виправлю.
Проти супостатів
Господи Боже наш, послушавий Моісея, простерша к Тебі руці, і люди ізраілеви укріпивий на Амалика, ополчивий Ісуса Навина на брань і повелівий солнцу стати: Ти і нині, Владико Господи, услиши нас, молящихся Тебі. Посли, Господи, невидимо десницу Твою, раби Твоя заступающую во всіх, а імже судил єси положити на брані душі своя за віру і Отечество, тім прости согрішенія їх, і в день праведнаго воздаянія Твоєго воздай вінци нетлінія: яко Твоя держава, Царство і сила, от Тебе помощь всі приємлем, на Тя уповаєм, і Тебі славу возсилаєм, Отцу і Сину і Святому Духу, нині і присно і во віки віков. Амінь.
1-ша Молитва перед битвою (боєм)
Боже кріпкий, в руці Своїй содержай судьби человіков! Не помяни гріхов моїх, і укріпи мя свише силою Твоєю на супротивния нам. Даруй ми бодр ум і сердце безтрепетно, да страха їх не убоюся, ніже смушуся, но в сіни священних хоругвей воїнства нашего пребуду вірен воїнській клятві моєй до конца. Во імя Твоє, Господи, гряду, і да будет воля Твоя.
Пресвятая Богородице, спаси нас!
Святий Архістратиже Михаїле, споборствуй нам!
Святий Ангеле хранителю, не отступи от мене!
Всі святії, моліть Бога о нас!
2-га Молитва перед битвою (боєм)
Спасителю мій! Ти положил за нас душу Свою, даби спасти нас; Ти заповідал і нам полагати душі своя за други наша і за ближніх наших. Радостно іду я ісполнити святую волю Твою і положити жизнь свою за Отечество. Вооружи мя кріпостію і мужеством на одоленіє врагов наших, і аще належить мні умрети, даруй мні в сім мужество, віру і надежду вічної жизни во Царствії Твоєм. Мати Божая! Сохрани мя под покровом Твоїм. Да будет воля Твоя, Господи! Амінь.
3-тя Молитва перед битвою (боєм) св. мученика Феодора Стратилата
Господи Боже всесильний, всіх уповающих на милість Твою не оставляяй, но защищай їх! Буди мні милостив і соблюди мя от прелесті вражия Твоїм защищенієм, да не паду пред сопротивниками моїми, і да не порадується враг мой о мні. Предстани мні, Спасителю мой, в подвизі сем за імя Твоє святоє. Ти мя укріпи і утверди і подаждь силу стати мужественно за Тя до крови і положити душу мою по любви к Тебі, якоже і Ти, возлюбив нас, положил єси на Кресті душу Свою за нас. Амінь.
4-та Молитва перед битвою (боєм) св. Архістратигу Божому Архангелу Михаїлу
Святий і великий Архістратиже Божий Михаїле, ниспровергни з небесе діавола і воїнство єго! К тебі з вірою прибігаєм і тебі з любовію молимся, буди щит несокрушим і забрало твердо Святій Церкві і православному Отечеству нашему, ограждая їх молнієносним мечем твоїм от всіх враг видимих і невидимих. Буди Ангел хранитель, наставник премудр і споспішник предводителем нашим. Буди вождь і соратай непобідим христолюбивому воїнству нашему, вінчая єго славою і побідами над супостати, да познают всі противляющіїся нам, яко с нами Бог і святії Ангели Єго. Амінь.
Молитва чесному і животворящому Хресту Господню
Да воскреснет Бог і расточатся врази Єго і да біжат от лица Єго всі ненавидящії Єго. Яко ісчезаєт дим, да ісчезнут, яко таєт воск от лица огня, тако да погибнут біси от лица любящих Бога і знаменующихся крестним знаменем і в веселії глаголющих: радуйся, Пречестний і Жи-вотворящий Кресте Господень, проганяяй біси силою на тебі пропятаго Господа нашего Іісуса Христа, во ад сшедшаго і поправшего силу діаволю і даровавшего нам Тебі Крест Свой Чесний, на прогнаніє всякаго супостата.
О, пречестний і Животворящий Кресте Господень! Помогай ми со Святою Госпожею Дівою Богородицею і со всіми святими во віки. Амінь.
Молитва болящого воїна до Господа Спасителя
Врачу душ і тілес! Во умиленії сердца моєго к Тебі припадаю, просяще ісціленія. Вім, Господи, яко достойная приємлю по ділом моїм, зане преступих повелінія Твоя. Обаче рекл єси: яко хотінієм не хощу смерті грішника, но єже обратитися і живу бити єму. Сего ради молю непамятозлобноє человіколюбіє Твоє: не помя-ни гріхов і беззаконій моїх, о нихже сокрушаюся всім сердцем моїм, і милостивно сотвори мя причастника Пречистаго Тіла і Крові Твоєя, да тако приуготован о надежді пребуду жизні вічния. В сей же привременній жизні подаждь ми, Господи, ісціленіє от обдержащия мя немощи, уврачуй рани моя, укроти болізнь, угаси огневицу і всяку страсть і немощь, во мні таящуюся, і скоро воздвигни от одра болізненнаго. Утіши скорбящія о мні родителі і ближняя моя, пекущимся о мні воздаждь сторицею, купно со мною болящим зді посли ослабу і ісціленіє. Всім нам Врач і Утішитель буди, да в терпінії стяжавше души наша, станем усерднеє служити Отечеству і народу нашему на пользу і Тебі, Спасителю нашему, во славу. Амінь.
Молитва св. мученика Євтропія - воїна, в ранах і стражданнях
Боже Вседержителю, благий і милостивий, Помощниче во узах і Податель мужественнаго терпінія в муках! Даждь нам терпініє в ранах сих і приіди на помощь к нам, якоже к рабу Твоєму мученику Феодору пришел єси і помогл єму, і всесильною Твоєю помощію яви всім, яко ми воістину Тя єдинаго імами Господа Спаса і Тебі Єдиному покланяємся, славяще Тя со Отцем і Святим Духом во віки. Амінь.
Молитви в часі біди і нападу ворогів
Тропар
Скоро предвари, прежде даже не поработая врагом хулящим Тя, і претящим нам, Христе Боже наш: погуби Крестом Твоїм борющия нас, да уразуміют, како может православних віра, молитвами Богородици, Єдине Чоловіколюбче.
Кондак
Возбранний Воєводо і Господи, ада Побі-дителю! Яко ізбавлься от вічния смерті, похвальная восписую Ти, созданіє і раб Твой; но яко іміяй милосердіє неізреченноє, от всяких мя бід свободи, зовуща: Іісусе, Сине Божий, помилуй мя.
Псалом 90
Живий в помощі Вишняго, в крові Бога Небеснаго водворится. Речет Господеві: Заступник мой єси, і Прибіжище моє, Бог мой і уповаю на Него. Яко Той ізбавит тя от сіти ловчі, і от словеси мятежна. Плещма своїма осінит тя, і под крилі Єго надієшися: оружиєм обидет тя істина Єго. Не убоішися от страха нощнаго, от стріли летящія во дни, от вещи во тьмі преходящия, от сряща і біса полуденнаго. Падет от страни твоєя тисяща і тьма одесную тебе, к тебі же не приближится. Обаче очима твоїма смотриши і воздаяніє грішников узриши. Яко Ти, Господи, упованіє моє: Вишняго положил єси прибіжище Твоє. Не приідет к тебі зло і рана не приближится тілесі твоєму: яко ангелом Своїм заповість о тебі, сохранити тя во всіх путех твоїх. На руках возьмут тя, да не когда преткнеши о камінь ногу твою. На аспіда і василіска наступиши, і попереши льва і змія. Яко на Мя упова, і ізбавлю і, покрию і, яко позна імя Моє. Воззовет ко Мні, і услишу єго; с ним єсмь в скорбі, ізму єго і прославлю єго. Долготою дній ісполню сто і явлю єму спасеніє Моє.
Молитва в біді, печалі і скорботі
О, святий мучениче Христов Трифоне, скорий помощниче всім к тебі прибігающим, і молящимся, скоропослушний предстателю! Услиши нині і на всякий час моленія нас, почитающих святую память твою, і предстательствуй о нас пред Господем на всяком місті, ти бо, угодниче Христов, святий мучениче і чудотворче Трифоне, в великих чудесіх возсіявий, прежде ісхода твоєго от житія сего тліннаго молился єси за ни ко Господу і іспросил єси у Него дар сей: аще кто в коєй нужді, біді, печалі і болізні душевній ілі тілесній призивати начнет святоє імя твоє, той ізбавлен будет от всякаго прилога злаго, і якоже ти некогда дщерь цареву, во граді Римі от діавола мучиму, ісцілил єси: сице і нас от лютих єго козней сохрани во вся дні житія нашого, наіпаче же в день послід няго нашого іздиханія предстательствуй о нас, буди нам тогда помощник, і скорий прогонитель лукавих духов, і к Царствію Небесному предводитель, ідіже ти нині предстоіши с лики святих у престола Божія, моли Господа, да сподобит і нас причастники бити присносущнаго веселія і радості, да с тобою купно удостоімся славити Отца і Сина і Святаго Утішителя Духа во віки віков. Амінь.
Молитва у відчаї
О, всехвальний святителю і угодниче Христов, отче Тихоне! Ангельски пожив на землі, ти яко Ангел благий явился єси і в дивнім твоїм прославленії. Віруєм от всія души і помиш-ленія, яко ти, благосердий наш помощниче і молитвенниче, твоїми неложними ходатайстви і благодатію, обільно дарованною тебі от Господа, присно способствуєши нашему спасенію. Прийми убо, ублажаемий угодниче Христов, і в час сей наша недостойная моленія: свободи ни твоїм заступлениєм от облегающаго нас суєсловія і суємудрія, неправовірія і зловірія человіческаго. Потщися, скорий о нас предстателю, богоприятним твоїм ходатайством умолити Господа, да пробавит Своя великия і богатия милости на нас, грішних і недостойних рабіх Своїх, да уврачуєт Своєю благодатію неісцельния язви і струни растлінних душ і тілес наших, да растворит окаменілая серца наша слезами умиленія і сокрушенія о премногих согрішеніїх наших, і да ізбавит ни вічних мук і огня гієнскаго: всім же вірним людем Своїм да даруєт в нинішнім віці мир і тишину, здравіє і спасеніє і во всім благоє поспішеніє, да тако, тихоє і безмолвноє житіє поживши во всяком благочестії і чистоті, сподобимся со Ангели і со всіми святими славити і воспівати всесвятоє імя Отца і Сина і Святаго Духа. Амінь.
Молитва про дарування терпіння
О, Дивний Создателю Человіколюбивий Владико, многомилостивий Господи! С сердцем сокрушенним і смиренним сице молю Тя: не возгнушайся грішнаго моленія моєго, не отрини сліз моїх і воздиханія, услиши мене, якоже Хананею, не презри мене, якоже блудницу, яви і на мні, грішнім, великую милость человіколюбія Твоєго, ризою Твоєю чесною защити, помилуй і подкріпи мя, да вся посилаємия от Тебе біди і напасті со благодаренієм в надежді вічних благ протерплю: ізряднеє же печаль мою на радость претвори, да не в отчаяніє впаду і погибну аз, окаянний. Ти бо єси істочник милости і непостидная спасенія нашего надіжда, Христе Боже наш, і Тебі славу возсилаєм со Безначальним Твоїм Отцем і с Пресвятим і Благим і Животворящим Твоїм Духом, нині і присно і во віки віков. Амінь.
Молитва за померлих
Со духи праведних скончавшихся, душу раба Твоєго, Спасе, упокой, сохраняя ю во блаженной жизні, яже у Тебе, Человіколюбче.
В покоїщі Твоїм, Господи, ідіже вси святії Твої упокоєваються, упокой і душу раба Твоєго, яко єдин єси Человіколюбець.
Слава Отцу і Сину і Святому Духу: Ти єси Бог, сошедий во ад і узи окованних разрішивий, Сам і душу раба Твоєго упокой.
І нині і присно і во віки віков. Амінь: Єдина чистая і непорочная Діво, Бога без сімені рождшая, моли спастися душі єго.
Со святими упокой, Христе, душу раба Твоєго, ідіже ність болезнь, ні печаль, ні воздиханіє, но жизнь безконечная.
Переможна подячна пісня Богородиці
Взбранной Воєводі побідительная, яко ізбавльшеся от злих, благодарственная восписуєм Ти раби Твої, Богородице. Но яко імущая державу непобідимую, от всяких нас бід свободи, да зовем Ти: Радуйся, Невісто Неневістная.

вівторок, 17 вересня 2013 р.

Нещодавно прикупив собі снігоступи

Наближається зима. А значицця і снігові замети, котрі під час полювання долати без додаткового спорядження (лижі, чи снігоступи) буває вельми нелегко, в чому я особисто переконався минулого року, про що писав тут і тут.
В принципі, між мисливськими лижами та снігоступами я довго не вибирав, бо добре знаю на яких теренах переважно використовуватиму цей інструментарій. Тому й відразу зупинився на снігоступах. Питання було "яких саме?", оскільки їх, ніби-то, й існує неміряна кількість моделей та цінових діапазонів, але не в Україні.
Після вельми довгих роздумів, читання різноманітних інтернет-джерел, зважування фінансових можливостей і т.д. зупинився спочатку на оцій моделі широко відомого у світі бренду MSR. Проте на груди мені всілася здоровенна ропуха, коли довідався, що доставка коштуватиме в районі 60 USD. І хоча старий друг по Теленору (він живе в Штатах давно, але досить часто відвідує Україну) обіцяв десь в листопаді-грудні привезти їх мені, проте не дуже хотілося його "напрягати" - це раз. І "два" - внутрішня сверблячка вимагала снігоступів негайно вже, ще ДО відкриття полювання на пушного звіра і ДО випадання снігу :). Тому я продовжив пошуки варіантів і на якомусь інтернет-форумі почув хороші відгуки про вітчизняні снігоступи ручної роботи. В тому числі серед них є й модель спеціально для мисливців (див. клікабельний малюнок на початку допису). Поспілкувавшись із виробником (Ілля його зовуть), я вирішив придбати саме ці снігоступи. Аргументація Іллі мене цілком задовольнила (внизу наводжу його лист без будь-яких купюр):
-----------------
Доброго дня, Олеже.
Наші снігоступи дійсно можуть виглядати не так красиво і акуратно, як MSR, бо збираються вони вручну, а не конвейером.
Але зроблені вони не з гірших матеріалів. Труба, яка використовується на каркас - дюралюміній Д16Т (він міцніший за алюміній). Ми здаємо свої снігоступи в прокат, і ще жодного разу труба не ламалася. Хоча бували такі індівідуми, які перлися в снігоступах не по снігу, а невідомо по чому і умудрялися трішки зігнути снігоступ, але навіть в таких екстремальних випадках він ніколи не ламався.
"Лапоть" зроблений примітивно на строповій затяжці та звичайному шнурку, і як показує досвід у морозних умовах - чим простіше система застьогування, тим краще. Сам матеріал не тріскається ні на морозі, ні від ультрафіолету.
"Дека" наших снігоступів - ПВХ. При бажанні її завжди можна замінити або заклеїти.
"Кігті" так само як і у MSR - із нержавіючою сталі.
Із недоліків:
  1. можливо, не такі красиві;
  2. MSR все ж таки відоміша торгова марка, ніж ПІК.
Із переваг:
  1. площа наших мисливських снігоступів однозначно більша, ніж у тої моделі, яку ви надаєте в приклад і відповідно у сніг ви будете провалюватися менше, якщо маєте велику вагу;
  2. Ремонтувати їх дійсно легше і дешевше, ніж MSR.
Обирати все ж Вам. Як пораду можу Вам сказати: "Спробуйте спочатку взяти у нас снігоступи на прокат, відтестуйте власноніж, а потім приймайте рішення - підходять вони Вам чи ні". Ціна прокату від 20 до 30 гривень за добу, в залежності від кількості днів прокату.
Усього найкращого.
З повагою, Ілля
-------------------
Нашвидку домовившись з Іллею за форми оплати та адресу/дату відправлення, через днів 3-4 я вже був щасливим власником даних снігоступів (забрав із найближчого відділення "Нової Пошти". Причому доставка входила у ціну товару).
Ще не знаю як вони покажуть себе "в ділі", проте на вигляд та ощуп - цілком пристойна якість. І основне - відразу кидається у вічі міцність та функціональність. Вдячний Іллі за професійне та доброзичливе відношення до клієнтів, і із задоволенням рекомендую його послуги всім своїм друзям та знайомим.

понеділок, 9 вересня 2013 р.

Вихід на полювання зранку 07.09.2013

Минулі вихідні знову провів із сім'єю у тещі в селі.
В суботу в 04-45 ранку виїхали із Рівного і десь о 05-30 вже були в Суську. Там я швиденько висадив своїх Андрійка та Олю, а сам гайнув на "прилизок" (так місцевий люд називає болітце, облюбоване дикими качками та іншою водоплаваючою птицею) та заболочене русло стариці річки Горинь. Ось дві фотки навколишнього пейзажу (фотки клікабельні):
Покинув свій "танк" метрів за 100 від передбачуваного місця полювання, вскочив в ОЗК і пішов по очеретах/осоці в пошуках пернатої дичини...
Бродив десь хвилин 40. За цей час вистрілив по птиці лише один раз - скоріше від несподіванки, ніж цілеспрямовано: вилетіла птаха десь метрів за 10 від мене і на бриючому польоті (метр над поверхнею болота) зникла в очереті. Стріляв я інстинктивно, а не зряче, видно тому й не попав. І добре, що не попав. Бо аж після пострілу зрозумів, що це була не качка, а чорна (у нашій місцевості набагато частіше зустрічаються бурі, чи світло-коричневі) болотна курочка - дрібнота, величиною приблизно з голуба. Потім трохи далі бачив ще одну болотну курочку, на цей раз вже буру, котра навіть полінувалася злетіти, а просто пішки від мене пішла прискореною ходою в густі зарослі високого очерету (мабуть метрів 2, а то й 2,10-2,20).
Далі пішов кілометри за 1,5 до пересохлого руслу (фактично, там утворилося кілька невеликих ізольованих болотець) стариці р. Горинь. Бродив по них ще з годину і в одному місці сполохав купу білих та сірих чапель. Мабуть штук із 30. Таке враження, що вони кучкувалися для відльоту у вирій.
Жодної качки так і не побачив :-/. Всі вони вже поховалися або в хащах, куди чесному мисливцю ніяк не дістатися ні човном (бо густі зарості), ні вбрід (бо глибоко), або в місця, де полювання заборонено (стариці на лівому березі р. Горинь поблизу с. Суськ).
Все. Чекаю на льодостав, коли мороз вигонить качок на відкриту воду. А до того часу їздитиму на гриби :)

вівторок, 3 вересня 2013 р.

Методика вишколу ОУН-УПА (першоджерело, 1949 рік)

Взагалі-то це стаття досить загального характеру, проте надзвичайно цікава та повчальна. Її практична вартість, вважаю, є актуальною і понині.
Кидається у вічі вельми грамотний підхід до самих принципів вишкільної роботи і "залізна" спрямованість на досягнення максимально можливого результату (освоєння кожним "курсантом" максимуму того, на що він надається інтелектуально). Окрім того велика увага приділяється різноплановим вишкільним підходам до різних "курсантів" в залежності від ступеня їхнього інтелектуального розвитку.

четвер, 29 серпня 2013 р.

Прекрасне джерело на тему військової топографії

Не пам'ятаю, чи згадував вже про це джерело. Якщо ні, то звертаю увагу. Чудовий ресурс. Вельми вдячний його автору!

четвер, 22 серпня 2013 р.

І знову про Українську філію МКПС (IPSC)

Епопея нарешті ся скінчила. Тепер забуду її, немов страшний сон.
В принципі, багато додати нІчого. Але нарешті вдалося із надзусиллями (відвертим шантажем) видерти з них хоча би 500 грн. (негайно потратив їх на балістичні окуляри ESS Crossbow :)). Хоча свого часу витратив на IPSC 1150 грн.. Ну, я вже не претендував на вартість оренди зброї, набоїв та семінару, хоча, якби знав що буде така содомія, то стопудово пішов би потренуватися в "Lex", а не в цю шарашку (хоча конкретно до інструктора Віктора Єфімовича, повторюсь, жодних претензій в мене нема. А зовсім навіть навпаки).
В сухому залишку негатив: "розчарування в людстві" /(С) О. Бендер/, втрачений час і, врешті-решт, посилання на "три веселі літери" структури під назвою "Українська філія МКПС".
Позитив: розуміння, що 99,99% офіційних організацій в Україні - це просто насос для викачування бабла їх керівництвом та "наближеними" до нього.

Ось чисті факти (свіжа переписка):
-----------------
20.08.2013 18:51 Oleh Hrynchuk написав:
Доброго вечора.
Бачу, що збрехати для Вас настільки ж легко, як і випити склянку води :)
Повідомляю, що збираюся найближчим часом надіслати скаргу на дії Українського відділку IPSC у кілька установ як в Україні, так і за її межами. Вчора попросив знайомого спеціаліста-правника правильно її сформулювати.
Мета моїх дій - винести на публічний рівень негаразди, котрі існують при Вашому керівництві та покриваються Вами особисто. Іншого виходу не бачу. Всі варіанти я вже перепробував (пишаюсь своїми міцними нервами), але, як бачите, безрезультатно.
Сподіватимусь (а що ще мені лишається?), що в результаті вивчення моїх скарг відношення зі сторони керівництва українського відділку IPSC до "звичайних" рядових його членів зміниться. Що їх будуть розглядати не як "дійних корів", а рівноправних членів організації, за кошти яких остання існує.
---
Без особливої поваги,
/олег
-----------------
20 серпня 2013 р. 19:29 Alexander Milyukov написав:
Добрый день Олег,
Я по моему вернул вам деньги за членство в организации, т.к. вы выразили об этом желание. 
Если у вас есть ко мне конкретные вопросы и пожелания, прошу их озвучить.
Буду рад ответить на дополнительные вопросы.
Александр
-----------------
20.08.2013 19:48 Oleh Hrynchuk написав:
Ви гадаєте, що вдало робите з мене дурня?
Насправді, це Ви давно себе показали у всій неприглядній красі.
По-вашому - Ви повернули гроші, а по-моєму - ні.
Не бачив і не бачу (регулярно дивився на банківські виписки в системі Приват24) жодних платежів по вказаному мною рахунку (див. мій лист від 09.07.2013).
Знову чекав півтора місяця виконання Ваших обіцянок. Потім все набридло і тому й вирішив написати офіційні скарги на Вас і на ввірену Вам організацію.
-----------------
2013/8/20 Alexander Milyukov:
Я просмотрю сегодня архив привата, если не отправил, то сегодня же отправлю.
Уточните пожалуйста членский+вступительный взнос. 500 грн? Об этом я спрашивал в одном из последних писем.
-----------------
20 серпня 2013 р. 23:28 Alexander Milyukov написав:
Деньги отправлены, подтвердите пожалуйста получение
Платеж № ХХХХХХХХХХХХХХХХХ
Спокойной ночи!
-----------------
21 серпня 2013 р. Oleh Hrynchuk:
Все отримав.
Дякую.

понеділок, 19 серпня 2013 р.

Відкриття сезону-2013 полювання на пернатих aka перша впольована качка


Але про все по-порядку :)
Отже, дочекалися ми з кумом Толіком нарешті відкриття полювання на пернатих.
Обох, починаючи десь із середини липня,  вже конкретна трясця брала. Вже обговорювали маршрути, спорядження, можливі варіанти із перенесенням початку відкриття полювання та ін..
В суботу (відкриття) до обіду ще обидва активно попрацювали по господарству на своїх обійстях (кум на своєму, а я - на тещиному) і домовились про вихід о 14-30 в напрямку ось цього місця. Ну і незважаючи на те, що готувалися до цього моменту майже цілий рік, змогли вийти з дому ажно о 15-11. Ага - збиралися як за море с.ати :)
Ну, дякуючи Богу, нарешті вийшли...
Кум був впевнений, що в тому місці ми будемо чи не єдині мисливці. Але вже на підході, побачивши дими від кількох багать, контури наметів та бусів/автомобілів, ми зрозуміли, що практично попали на мітинг :)
Серед розмаїття люду кум Толік впізнав одну Оржівську команду (вельми колоритні хлопці: батько і три дорослі сини. Потомственні мисливці. Легіні як на підбір. Справжні гренадери не нижче 183-185 см зросту, міцні, загорілі. Кум Толік потім мені сказав, що таких досвідчених мисливців ще пошукати!), і ми направилися прямо до їхніх наметів.
Привітались навзаєм (хлопці строго говорили "добридень, із святом!", маючи на увазі свято відкриття полювання), познайомилися хто кого не знав, сіли всі в коло, хлопці налили нам по чарці розведеного спирту... поспілкувалися десь із 20 хвилин і нарешті наступила ПОРА (16:00 ЕЕТ).
Приблизно узгодили між собою сектори та доріжки і вирушили на болота. За хвилин 15 залунали перші постріли і піднялися перші зграйки (штуки по 4-8) сполоханих качок.
Помісивши десь із годину болото, сполохавши лише одного бекаса, на котрого не встиг навіть звести рушницю, і з незвички вкінець замордувавшись (перші виходи на полювання завжди так. Це вже потім, по ходу сезону призвичаюєшся та можеш годинами ходити по пояс в болоті) помалу повернувся на "базу". Передихнув хвилин 10-15, попив кисленького фруктового компоту із фляги і пішов в другу сторону, на інше болотце. Там також нічого не побачив.
Знову повернувся на "базу", і через кілька хвилин з різних сторін підійшло все майже товариство.
У двох "синів" було по качці (я якраз з ними та собакою і є на одній з фоток. Тобто, ті качки не мої :)). Третій син і батько ще були на "виході", але через якийсь час підійшли також з результатом "ще одна синова качка". А батьку ще в той момент не везло, як і нам із кумом Толіком.
Походивши ще десь із годину-півтори, жодного разу не стрільнувши і потомившись, немов собаки (хоча якраз-то мисливські пси довкола і не виглядали втомленими, а зовсім навпаки), ми з кумом змирилися із локальною невдачею, плюнули і помалу потюпали додому. Там бахнули "по сто" і полягали спати.
 На другий день куму згідно його робочого графіку слід було йти на роботу на 9-00 годин ранку. То ми домовилися хоча би на 1,5-2 годинки ще раз вискочити в те саме місце.
Вискочили десь біля 04-45 ранку. Помісили знову болото... кум навіть стрільнув двічі по качці, але не попав, бо чомусь забарився із пострілами, а доки стрілив, то качка вже була задалеко. Я помилувався сходом сонця....
Інших качок ми не бачили. Тому знову "несолоно сьорбавши" пішли додому. Кум Толік відправився на роботу, а я в 6-30 розбудив синочка і запропонував йому з'їздити на полювання в іншу сторону - в район села Деражне.
Синок із величезним захватом погодився. Ми швидко зібралися та й поїхали.
А там було все не так :)
Звідусіль лунали постріли, але, власне, біля дороги Дюксин-Деражне мисливців видно не було. Як, до речі, й качок 8-).
Вдягнувши гумові чоботи (ОЗК я вирішив поки-що не одягати) і проінструктувавши синочка з біноклем, ми спочатку помалу пішли вздовж русла стариці. Знову ж таки жодної качки там не було. Раз-другий сполохали лише сіру чаплю та кілька бекасів.
Далі, зробивши коло, наблизилися до невеличких боліт, що розташувалися біля двох приватних ставів. І тут я побачив, як на одне з боліт спікірувала та сіла одна немаленька качка! Качка, видно, була сполохана далекими пострілами, і спочатку летіла в складі зграйки із 2-х інших качок. Потім відокремилася від них і на свою біду (як потім виявилося :)) сіла на це болітце.
Наказавши сину непорушно стояти на місці, я вельми обережно став обходити болітце так, щоби сонце було в мене за спиною і не заважало прицілюватися. Йшов-йшов-йшов і... і нічого не траплялося. Качка чомусь не полохалася, а десь заникалася. Я посмілішав і вже почав конкретно шуміти (перед цим зняв рушницю із запобіжника - немов відчував момент). І тут на протилежному кінці болітця нерви у качки не витримали, вона несподівано зірвалася і полетіла на бриючому польоті в протилежний від мене бік! Але далеко не встигла відлетіти. Перший же мій постріл (шрот №5) заставив її каменем впасти на землю.
Андрійко з радісним вереском "YESSSS!!!" кинувся до неї, я також почовгав через болото. Коли підійшов, то синочок вже тримав її за шию і передавав мені :). Качка була ще навіть трішки жива, але недовго. Рани її були "несумісні із життям": кілька шротин (скільки саме - я вже не рахував) в праве крило і в шию.
Збудженню нашому не було меж. Це ж була перша в житті здобута нами качка :)
Ми пішли до нашого "танка" і поїхали додому (мається наувазі в Суськ до бабусі). Дома нас похвалили :).

P.S. Дика качка була дуже смачна. Наша мама її вельми смачно приготувала! Андрійко із задоволенням ласував нею, а останніми шматками ми пригостили мене (так-так, лише аж через тиждень я скуштував впольовану качку :). Бо раніше не мав можливості, оскільки перебував у відрядженні), наших кумів та мого брата Тараса на День Незалежності, після того як повернулися із прогулянки святковим Рівним.