Вихід на полювання 16-17.11.2013 aka "перша кров" :)

Щось не маю натхнення багато писати. Але не можу й не написати, бо... 8-)

Тому я в хронологічній послідовності, але вельми коротко згадаю про найсуттєвіше щодо сабджу.

Браконьєрська стежка

Отож, в суботу 16.11.2013 із самого ранку я пройшовся з рушницею по прибережних кущах (радше хащах) правого берега (бо на лівому березі користувачем мисливських угідь полювання не дозволене) річки Горинь за селом Суськ. Насолоджувався чудовою осінньою природою, дихав чистим повітрям і повністю віддавався мисливському азарту, безшумно крадучись браконьєрськими та звіриними стежками в надії надибати диких качок. І все-одно ще здалеку сполохав їх табун (штук 10-12), котрий сидів за поваленим у воду стовбуром (якщо дивитися в напрямку від мене) товстого дерева. Тому я й не побачив їх. Натомість вони мене - запросто :). Качки полетіли собі ген-ген, а я лише провів їх очима...
Пройшовши ще кілометрів з 1,5-2 і нічого не побачивши, я сплюнув, виліз із яру (див. фото), по якому в тій місцині протікає річка, пішов собі по дорозі понад цілиною...

Яруга із крейдяним зсувом

... і через метрів 100-150 сполохав зайця :). Зателефонував куму (кум на роботі тоді був), повідомив про зайця і висловив сподівання, що завтра ми цього зайця знайдемо. І поки говорив, то метрів за 70-80 від мене вигулькнула косуля. Уважно дивилася на мене доки я говорив із кумом, а потім елегантним стрибком зникла в зарослях бур'яну в напрямку лісу. Більше в суботу жодних подій не було. Отже, в сухому залишку маємо:

- нуль здобутих трофеїв,
- зустріч із табуном диких качок, зайцем та косулею.

А ось в неділю... В неділю вранці я приїхав до Суська біля 6-50 ранку. Кум відразу вийшов з хати вже повністю зібраний та готовий до полювання. Ми сіли в "танк" і поїхали туди, де я вчора бачив зайця та косулю.

Вилізши із "танка" в 07-05 (ще було навіть трохи темнувато), помалу побрели "розстрільною лавою" (ага, із двох осіб :)) по зарослій бур'янами цілині на відстані ~60-70 метрів між собою. І тут... і тут я "підняв" (сполохав) зайця. Зовсім не там, де бачив його вчора. Можливо, це був інший заєць. А можливо й той самий, бо площа "персональної" території кожного окремого дорослого зайця складає від одиниць до десятків гектарів залежно від "густини" зайців та "поживності" території. Що добре узгоджувалося із вчорашнім "косим".
Оскільки я увесь час перебував в підвищеній готовності і на цей раз чітко "зазомбував" себе відносно точки прицілювання (в біжучого зайця цілитись слід по вухах, а не по корпусу), то "зняти" першого в житті косоокого мені чітко та швидко (від моменту, коли я побачив здобич і до моменту пострілу пройшло не більше 1-ї секунди) вдалося з першого ж пострілу. Стріляв "нулем". Відстань була метрів 30, не більше...

Перший в житті трофейний заєць

"Косий" виявився нівроку - кілограмів на 5 запросто тягнув (див. клікабельну фотку).

"Ого!", - подумали ми з кумом. "Ще й не розвиднілось, а вже перший заєць є. Ну, мабуть незабаром і другого вполюємо". Але не так сталося, як гадалося. Потім скільки ми не ходили і де не бували - не бачили навіть мухи! А ходили аж до 14-30. Причому увесь час я максимально старався, щоби не самому йти по перспективних місцях, а наганяти потенційну здобич на кума. Нехай, мовляв, і кум здобуде зайця. Але ефекту від всіх наших потуг було нуль. Вся звірина невідомо куди подівалась. Причому свіжих слідів звірини було безліч. Але практично всі вони вели до лісу (а в лісі полювання заборонене).

Прийшли ми додому здорово притомившись. Кум ще допоміг мені (а радше це я йому допомагав - ножа подавав та притримував зайця) обдерти шкіру та випотрошити здобич. При цьому я добре приглядався до кумової роботи, щоби й самому надалі вміти виконати цю роботу. Ну і обидва пожалкували, що не можемо "замочити" перший мій трофей під свіжозготовлену зайчатину, оскільки мені потрібно було повертатися "танком" на Рівне. Домовились, що обов'язково "замочимо" наступного разу :). То ж з нетерпінням чекаю наступних вихідних.