четвер, 16 березня 2017 р.

Методи бойової журналістики та спецпропаганди

Давно гуляє по Інтернету текст рос. мовою. То переклав солов'їною з огляду на важливість теми.

-----------------

Я навчався на журфаку МГУ, у нас була військова кафедра. В обстановці секретності нас вчили бойовій спецпропаганді - мистецтву сіяти розбрат в лавах противника за допомогою дезінформації і маніпуляції свідомістю. Страшна, повинен вам сказати, справа. Без жартів!

Бойова, або «чорна», пропаганда допускає будь-яке спотворення реальних фактів задля вирішення пропагандистських завдань. Це ефективна зброя, котра використовується з єдиною метою - вибивання мізків противнику.
Метод «гнилого оселедця». Метод «перевернутої піраміди». Метод «великої брехні». Принцип «40 на 60». Метод «абсолютної очевидності». Всі ці методи і техніки ви теж знаєте. Просто не усвідомлюєте цього. Як вам і належить.

Нас вчили використовувати техніки бойової спецпропаганди проти солдатів армії супротивника. Сьогодні вони використовуються проти мирного населення нашої країни. Уже два роки, читаючи російські газети або переглядаючи телевізійні шоу, я з професійною цікавістю відзначаю, що люди, які координують в Росії вкидання і інтерпретацію новин, явно навчалися за тим самим підручником у того ж бадьорого полковника, чи його колег.
Ось для прикладу метод «гнилого оселедця». Працює наступним чином. Підбирається неправдиве звинувачення. Важливо, щоби воно було максимально брудним і скандальним. Добре працює, наприклад, звинувачення у дрібному злодійстві, або, скажімо, розтлінні малолітніх, або вбивстві (бажано з мотивів жадоби наживи).
Мета «гнилого оселедця» полягає зовсім не в тому, щоб звинувачення обґрунтувати і довести. А в тому, щоб викликати широке та публічне обговорення його (увага!) НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ ТА ІДІОТИЗМУ.
Людська психіка влаштована так, що, як лишень звинувачення стає предметом публічного обговорення, неминуче виникають його «прихильники» і «супротивники», «знавці» і «експерти», шалені «обвинувачі» і затяті «захисники» обвинуваченого.
Але незалежно від своїх поглядів всі учасники дискусії знову і знову підтримують на вустах ім'я “обвинуваченого” в контексті брудного та скандального звинувачення, втираючи таким чином все більше смороду «гнилого оселедця» в його «одяг», аж допоки цей “запах" не починає переслідувати жертву всюди . А питання «вбив-вкрав-спокусив чи все ж ні?» стає головним при кожній згадці його імені.
Або, наприклад, метод «40 на 60», придуманий Геббельсом. Він полягає в створенні ЗМІ, які 60 відсотків своєї інформації дають в інтересах противника. Зате, заслуживши таким чином його довіру, решту 40 відсотків використовують для надзвичайно ефективної (завдяки набутій довірі) дезінформації. Під час Другої світової війни існувала радіостанція, яку слухав чи не увесь антифашистський світ. Вважалося, що вона британська. І тільки після війни з'ясувалося, що насправді це була радіостанція Геббельса, яка працювала за розробленим ним принципом «40 на 60».

Дуже ефективний метод «великої брехні», який трохи схожий на «гнилий оселедець», але працює інакше. Його суть полягає в тому, щоби з максимальним ступенем впевненості запропонувати аудиторії настільки глобальну і жахливу брехню, що людям практично неможливо повірити, що про таке взагалі можна брехати. Трюк тут в тому, що правильно скомпонована і добре продумана «велика брехня» викликає у слухача чи глядача глибоку емоційну травму, яка потім надовго визначає його погляди всупереч будь-яким доводам логіки і розуму.
Особливо добре працюють в цьому сенсі вигадані описи жорстоких знущань над дітьми або вагітними жінками (згадайте розіп’ятого хлопчика “в трусіках” від LifeNews).
Повідомлення про розіп'яту дитину за рахунок глибокої емоційної травми, яку воно викликає, надовго визначить погляди реципієнта цієї інформації, скільки б його потім не намагалися переконати в абсурдності даної інформації, використовуючи звичайні логічні доводи.
Але особливо подобався нашому бадьорому полковнику метод «абсолютної очевидності», котрий дає хоч і не швидкий, проте надійний результат.
Замість того щоби щось доводити, ви подаєте те, в чому хочете переконати аудиторію, як щось очевидне, само собою зрозуміле і тому безумовно підтримуване переважною більшістю населення.
Незважаючи на свою зовнішню простоту, цей метод неймовірно ефективний, оскільки людська психіка автоматично реагує на думку більшості, прагнучи приєднатися до неї.
Важливо тільки пам'ятати, що більшість обов'язково повинно бути переважаючою, а підтримка нею поданої лже-інформації абсолютною і безумовною - в іншому випадку ефекту приєднання не виникає. Однак якщо ці умови витримуються, то кількість прихильників «позиції більшості» починає поступово, проте неухильно зростати (з плином часу - в геометричній прогресії) в основному за рахунок представників нижніх соціальних верств населення, котрі найбільш схильні до «ефекту приєднання». Одним з класичних способів підтримки методу «абсолютної очевидності» є, наприклад, публікація результатів різного роду соціологічних опитувань, котрі демонструють абсолютну суспільну єдність з того чи іншого питання. Методики «чорної» пропаганди, природно, не вимагають, щоби ці звіти мали хоч якесь відношення до реальності.
Я можу довго говорити. Вчили нас цілий рік, і список методів “бойової пропаганди” є досить широким. Важливо, однак, не це, а ось що. Методи «чорної» пропаганди впливають на аудиторію на рівні глибоких психологічних механізмів таким чином, що наслідки цього впливу неможливо зняти звичайними логічними доводами. «Велика брехня» досягає цього ефекту за допомогою емоційної травми. Метод очевидності - через «ефект приєднання». «Гнилий оселедець» - за рахунок впровадження в свідомість аудиторії прямої асоціації між об'єктом атаки і брудним скандальним звинуваченням.
Простіше кажучи, бойова спецпропаганда перетворює людину на зомбі, котрий не лише активно підтримує впроваджені в його свідомість установки, але і агресивно протистоїть тим, хто дотримується інших поглядів, або намагаються його переконати, користуючись логічними доводами. Інакше, власне, і бути не може. Всі методи бойової спецпропаганди об'єднує єдина мета. Вона полягає в тому, щоб послабити армію супротивника за рахунок внесення в її ряди внутрішньої ворожнечі, взаємної ненависті і недовіри один одному.
І сьогодні ці методи застосовуються проти нас самих. А результат, до якого вони призводять, є в точності тим, для досягнення якого вони і були створені. З однією відмінністю - взаємна ненависть і внутрішня ворожнеча виникають не в армії супротивника, а в наших будинках і сім'ях. Просто вийдіть на вулицю і подивіться, як змінилася країна за останні роки. Мені здається, проти власного населення бойова спецпропаганда працює навіть ефективніше, аніж проти солдатів противника. Напевно, тому, що на відміну від солдатів противника мирне населення не може себе захистити.

Немає коментарів:

Дописати коментар