Полювання на пізню дику качку (продовження). Спорядження та амуніція мисливця (ч. 1)

Попередню частину статті див. тут. Мабуть, це найбільший розділ. Тому він в свою чергу розбитий на підрозділи.

Спорядження та амуніція мисливця

Що ж такого незвичайного вимагає спорядження мисливця, котрий вирушає на качине полювання пізньої осені? Та нічого особливого. Хіба що в цей період досить серйозно зростає роль усяких “дрібниць”, котрими можна було до деякої міри нехтувати в період серпня-вересня, коли качва ще майже ручна, а надворі “тепло, сухо і комфортно”.
Як вище вже було зазначено, мисливського пса я не маю, отже нічого не можу сказати про особливості полювання із ним. Нехай досвідом діляться ті, хто має пса і з ним полює. Тому усе, що написано до цього моменту і надалі, стосується виключно полювання на дику качку “з підходу” та “із засідки”.

Отже, про роль “дрібниць”.

Одяг та взуття

Тут особливо нічого сказати окрім того, що одяг повинен бути багатошаровим,

а) термобілизна для відведення вологи безпосередньо від тіла; б) потім щось натуральне для вбирання відведеної вологи; в) і верхній шар в залежності від сезону та погодних умов.Таке вбрання реально вбереже вас від переохолодження і застудних захворювань. А коли все-таки застудилися на полюванні (наприклад, активно ходили по загонках, пітніли, а потім довго стояли на номері і замерзли, і так кілька разів по кругу) - найкраще лікування це “150 з перцем” + гарячий малиновий чай + на усю ніч вмоститися спиною під добре напалену сільську грубку. І не лінуватися вночі міняти мокру від поту білизну стільки разів скільки потрібно!

а верхній шар найкраще мати в камуфляжних кольорах. Будь-яких більш-менш підходящих. Або “олива”. Не гавайські рубахи, не тільняшки навипуск, не чорний/білий/синій/червоний, не зелений в горошок, а камуфляж. Бажано не новий, прямо з магазину, а дещо вилинялий. Щоби не кидався в очі “свіжою новизною”.

Також категорично не рекомендую прати верхній одяг, в котрому будете полювати, сучасними пральними порошками. Бо в переважній більшості цих пральних порошків (якщо не у всіх) до хімічного складу входять сполуки фосфору. Котрий в сутінках пізня качка (та й, підозрюю, багато інших мисливських тварин) прекрасно бачить. Це я стверджую із власного досвіду.

Якось кілька років тому (пам’ятаю, що тоді вперше за останній час був незвично посушливий рік, коли попересихало ~80% місцевих калюж та болотець, облюбованих качками, чирками, бекасами та лисухами) я ще акурат перед сходом сонця, практично затемна, вийшов на полювання на місцеве болітце, де постійно вночі паслися на рясці цілі зграї диких качок. Була десь середина листопада. Листя на густих приболотних кущах вже майже все поопадало, бо того року досить рано почалися заморозки, хоча конкретно в той день температура на ґрунті була в районі +1º-+2ºС - стверджую так, бо інею на опалому листі не було. Підійшовши до болітця я зупинився і кілька хвилин непорушно стояв, прислуховуючись. І таки ледь-ледь вчув тихе крякання зграї качок метрів за 80-100 від того місця де я стояв (На моє глибоке переконання на будь-якому полюванні (особливо в лісі) “першу скрипку” відіграє інтуїція, слух, нюх мисливця та аналіз ним “вчуяного”, а вже аж потім “побачене”. І то - існує величезна, просто гігантська прірва між побаченим і розумінням того, що це “побачене” означає). Ну, я помалу оглянувся чи часом не стовбичу на фоні сходу сонця (небо якраз починало світлішати), і почав крок за кроком, наощуп, підкрадатися до качок на відстань пострілу. Хвилин 10 в мене пішло на те, щоби в темряві підкрастися на відстань приблизно 60-70 метрів. Для пострілу ще явно задалеко. Шуму я не створював, бо опале листя під ногами було мокре, а не вкрите інеєм. Сухе галуззя я нащупував ногою і благополучно оминав. Шурхоту не створював, бо йшов в такт верховим поривам вітру та, відповідно, шуму крон осик. Низового вітру практично не було, а той, що був, йшов в напрямку від качок НА мене (тобто, мого запаху качки також не могли внюхати). Проте через просвіти в галуззі кущів качки все-одно мене помітили, і з характерним зляканим кряканням уся зграя негайно злетіла! Незважаючи на те, що ще панувала практично суцільна темрява, і я ніяк не міг виділятися на фоні більш світлого неба на сході, бо підходив з відповідної сторони. Повторюсь - до качок було 60-70 метрів. Довго я аналізував той випадок чим же я міг себе проявити, аж допоки не вичитав десь в Інтернеті інформацію щодо хімічного складу сучасних пральних порошків - і згадав, що кілька днів перед полюванням моя дружина прала мій верхній одяг (штани та куртку) в пральній машинці. А остаточним підтвердженням даної гіпотези за кілька років (це був 2014-й, вже йшла війна з кацапами) стала інформація від наших розвідників, що одяг, випраний за допомогою сучасних пральних порошків, прекрасно видно в прилади нічного бачення.

Який звідси висновок? - Використовуйте для прання мисливського одягу звичайне господарське мило. Чи періть одяг просто у звичайній воді, без мила. Або з додаванням деревного попелу (лужне середовище) та наступним скрупульозним полосканням, як колись робили наші прабабусі.

Ще трохи зупинюся на головних уборах, рукавицях, наколінниках та на взутті.

(далі буде)

Полювання на пізню дику качку (продовження). Техніка безпеки

Попередню частину статті див. тут.

Техніка безпеки

Виходячи із власного досвіду не можу не почати саме із цього пункту. Оскільки вдумливе
та постійне дотримання усіма мисливцями правил техніки безпеки без сумніву є наріжним
каменем та основною вимогою будь-якого полювання.
Головне правило полювання: скільки мисливців вийшло на полювання - стільки ж
повинно повернутися додому в повному здоров’ї.

На що слід звертати увагу (банальщини розжовувати не буду. Приведу конкретні корисні факти зі
свого достатньо розмаїтого досвіду не лише полювання, але й мілітарних вишколів.
Також в подальших розділах епізодично повертатимусь до теми техніки безпеки, коли це буде
доречно, з огляду на надзвичайну її важливість).

Чотири “залізних” правила практичної стрільби, котрі доречні й на полюванні:

1. Завжди поводьтеся зі зброєю так, буцімто вона заряджена.
2. Ніколи, при жодних обставинах не направляйте зброю на людину.
3. Палець на спусковий гачок кладіть лише після зняття зброї із запобіжника безпосередньо перед самим пострілом. (Примітка: Цей пункт багато хто або ігнорує, або просто не розуміє. Гадає, що це якимось чином забирає лишні долі секунди для здійснення пострілу. Мій власний досвід говорить наступне: це не так. При виробленій звичці жодні долі секунди не втрачаються. І я настирливо раджу усім без винятку виробити у себе звичку знімати зброю із запобіжника і класти палець на спусковий гачок виключно перед самим пострілом. Навіть коли ви переживете кілька неприємних випадків, коли, забувши зняти зброю із запобіжника, ви у стані афекту не зрозумієте чому вона не стріляє. А коли до вас дійде - то потенційна здобич вже буде далеко за горизонтом :). Проте ця звичка здатна одного разу врятувати чиєсь життя чи здоров’я. Може й ваше власне. Особливо коли ви, підкрадаючись до дичини, напоролися на випадковий сучок чи гілляку, втратили рівновагу, підковзнулися, похитнулися і хапаєтеся за що попало).
4. Перед пострілом завжди чітко усвідомлюйте що знаходиться перед і за ціллю. Щоби випадково не підстрелити те, чого стріляти ви явно не збираєтесь (колегу-мисливця, випадкового грибника/рибалку, чиюсь корову, козу, чи мисливського пса).

Наступне правило: коли ви втомлені, чи “на адреналіні”, то потроюйте обережність і уважність
Слідкуйте за собою і за друзями поруч!

(Примітка: У 2014-му я був свідком, коли наші хлопці-добровольці із ДБ “Донбас” повернулися вельми збуджені пізно вночі із бойових, на адреналіні, і в “казармі” (тоді ДБ “Донбас” займав гуртожиток музичного училища у щойно звільненому від сєпарастів Артемівська, нині Бахмута) при розряджанні зброї висаджували по півмагазина АК в стелю, забувши спочатку від’єднати магазин, а вже аж після цього пересмикнути затвор і зробити контрольний спуск. То ще добре, що всадили чергу в стелю, а не один в одного.) Не спішіть самі і не соромтеся робити зауваження, якщо бачите, що товариш легковажить технікою безпеки. Пам’ятайте прекрасне японське прислів’я: “Швидко - це так само як і повільно, але без зупинок”. Особливу увагу звертайте на тримання зброї при посадці та висадці із транспортних засобів, а також в салоні під час руху. Ніколи не сідайте в транспортні засоби із зарядженою зброєю! Ніколи! Далі. Ніколи не стріляйте набоями невідомого походження та терміну придатності. Я можу довго розповідати про власний досвід, і про те як перевірити чи придатним до використання (і як саме) є бездимний порох 15-20-річної давності, але це тема окремої розмови. Для тих, хто такого досвіду не має, найкраще перестрахуватися. Повірте, що 300-350 гривень (ціна банки пороху) не варта роздутих, чи розірваних стволів (в кращому випадку), або, не доведи Боже, вибитих очей чи спотвореного обличчя. В жодному випадку не стріляйте, якщо помітили що елементи зброї “трішечки перекосилися”. Наприклад, побачили, що з одного боку трохи відпаялася планка у вашої двохстволки, або “саму дрібку, геть трішечки, на півміліметра, розійшлися стволи”. Бо з великою імовірністю наступний постріл вам цю планку вигне під прямим кутом, або виверне стволи на 30-60 градусів, ще й поранивши вас. Тепер щодо алкоголю. Я не буду говорити, що вживання алкоголю на полюванні недопустиме, бо це, вважаю, маразм. Є певні традиції, є якісь моменти мисливського братства, котрі нарівні з іншими створюють отой наш неповторний дух полювання... Врешті-решт справжні мисливці ніколи не перетворять полювання в банальну п’янку. І з неадекватами ніхто на полювання не ходить. Але я хочу всіх застерегти в іншому: вживання всього одного літра пива (звичайного “Чернігівського світлого”) знижує результативність стрільби приблизно в 2,5-3 рази. Так що майте це наувазі. Перевірено мною особисто. Стріляв по мішені до і після вживання пива (правда, стріляв із пневматичного пістолета).

Ну і останнє (в даному розділі). Банальщина, звісно, але краще ще раз повторю, бо на адреналіні новачки про це часто забувають - не добивайте підранка прикладом! Це вам не іхтамнєт, чи сєпараст! :) Дострельте підранка, доріжте ножем, чи (якщо це невелика тварина - качка, заєць і т.п.) покладіть підранка на бік і  наступіть ногою з притиском, проте “без фанатизму”, на передню лопатку (область серця). І так потримайте ногу під тиском 1-2 хвилини, доки серце тварини не зупиниться. (Примітка: Зараз, можливо, на мене накинуться розлючені екологи та “грінпіси”, але так мене вчив мій кум, перший мій вчитель мисливського ремесла, а його вчителем був мій покійний тесть, потомственний мисливець. До речі, скручувати качці-підранку голову також не варто пробувати. Ви здивуєтесь наскільки непросто це зробити).

(далі буде)

Полювання на пізню дику качку. Вступ

Дана стаття була написана мною як перша спроба десь опублікуватися.
Але потім все було нІколи займатися організаційними питаннями (пошук відповідного спеціалізованого видання, переговори і т.д.). Тому плюнув на усе це (все-рівно "для душі" писав) і вирішив ознайомити широке коло друзів та однодумців із прикладом свого графоманства :)
Буде кілька частин, бо стаття реально велика. Ось її зміст:
Вступ
Техніка безпеки
Спорядження та амуніція мисливця (ч. 1, ч. 2, ч. 3)
Місця полювання та осіння поведінка качки
Нюанси полювання на пізню качку
Підстрелили качку? - Цього мало!

Отже,

Вступ

Починав писати цю статтю під впливом бажання поділитися власним досвідом та роздумами щодо полювання на “пізню” дику качку. Але по ходу написання побачив, що неможливо зосередитися виключно на цій одній темі. Бо в полюванні, як і в будь-якій іншій справі, котру хочеться зробити добре та якісно, надто багато різних тем та питань є пов’язаними між собою. А “дрібниці” вельми часто відіграють вирішальну роль. Тож спробую в даній статті питання полювання на “пізню” (осінню) дику качку висвітлити настільки комплексно, наскільки зможу. Очевидно, що за рахунок цієї “комплексності” стаття вийде досить об’ємною. Проте, сподіваюся, не надто нудною :)

Перш за все повинен зауважити (безвідносно до виду полювання): майте і повсякчас проявляйте повагу навіть до найдрібнішої тварини та рослини, до лісу, річки, болітця, поля, до сонця, неба, дощу, вітру… до трухлявого пенька, до каменя при дорозі, мурашника в траві, до усієї Матінки-Природи. Любіть її усім серцем. Прагніть вивчити її мову, зрозуміти її бажання, її підказки і прохання. І Вона завжди із вдячністю поверне вам свою любов. Поверне сторицею.

Отже, в статті мені хотілося би зупинитися на нюансах полювання на пізню (осінню) дику качку (підкреслю - дику качку, а не будь-яку, котра плаває в річці, чи болоті край села :))
“Пізня качка” - це мається наувазі качка приблизно від середини жовтня і аж до завершення сезону полювання на пернатих (кінець листопада), коли в наших краях нерідко вже й морози по -10ºС - -15ºС встановлюються.

Примітка: Щодо "пізньої качки": відповідно, “рання” дика качка - це дика качка від відкриття сезону полювання на пернатих (середина серпня) і до початку/середини жовтня.

Кожному мисливцю, навіть початківцю, стосовно даної теми добре відомі як мінімум два факти:

1. качка в цей період - м-м-м-м… пальчики оближеш :). Велика, вгодована, жирна, смачна. “Качка як чемодан!”, - каже мій кум :). Прекрасний трофей! А досвідчені мисливці також знають, що при скубанні впольованої в цей період качки так звані “палки” вже практично відсутні. Що не може не радувати наше жіноцтво.
   Примітка: “Палки” - це стовбури нових пір’їн, котрі ще не розвинулися в повноцінні пір’їни, стирчать із качиної шкіри, наче справжні палки і вельми дратують того, хто при скубанні мусить їх видаляти по одній. А щодо "радування жіноцтва" я вам скажу так: знайомі мені потомственні мисливці, деякі з котрих вже відійшли в краї вічного полювання, вчили молодих, що скубти качку повинні самі мисливці. А от смалити та патрати її після скубання - це вже жіноча справа. Звісно, з цим можна сперечатися і навіть не погоджуватися - це справа кожного, але вчили мене саме так. І особисто я до цього часу дотримуюся цієї традиції.
2. але її ще треба вміти вполювати! І от із цим якраз виникають проблеми, котрих не було протягом серпня-вересня. Особливо ці проблеми являють складнощі для початківців. Справа в тому, що від початку сезону полювання ту нещасну бідну качку і чесні мисливці, і “браки” (браконьєри - сленг) стріляють і ганяють по водно-болотних угіддях настільки інтенсивно, що ті екземпляри, котрим пощастило дожити до глибокої осені, стають вкрай обережними та досвідченими. І здобути їх - неабияка задача навіть для досвідчених мисливців.

Абстрагуючись від питання щодо смакових властивостей качки, техніки її скубання та рецептів приготування, я, власне, хочу зупинитися на власних спостереженнях щодо пункту №2. Тобто, в даній статті прагнутиму висвітлити певні теми, прийоми та методики, котрі допомагають особисто мені, кгхм.., підвищити результативність полювання на пізню дику качку без використання мисливського пса (бо не маю я його поки-що. Ніде тримати і ніколи за ним доглядати :-/ ). І буду радий, коли шановні колеги-читачі доповнять мої  спостереження своїм власним досвідом.

Отож, розглянемо питання полювання на пізню дику качку з кількох ракурсів, котрі: а) мають безпосередній вплив на результат; і б) відрізняють полювання на “пізню” качку від полювання на качку “ранню”. А саме:
  Техніка безпеки
  Спорядження, амуніція мисливця
  Місця полювання
  Осіння поведінка качки
  Нюанси полювання на пізню осінню качку
  Підстрелили качку? - Цього мало!

(Далі буде)

Зранку ходив та виглядав зайчика, але вгледів ось що...

Як бачите, перед світанком (вночі йшов невеликий сніг, котрий припинився десь біля 5:00 ранку) на даному місці розігралася драма життя.
На фотці бачимо як був реалізований один із етапів харчового ланцюжка :).
Треба було, звісно, поруч із силуетом помістити якийсь загальновідомий предмет, щоби можна було з фотки мати уяву про розміри сови - але тоді не здогадався :-/
Скажу, що совка, котра вполювала мишку, була невеличка. Розмах крил, котрий тут спостерігаємо, був не більше 40-45 см.

Полювання на дику качку (07.10.2017)

Вже всі події та азарт вляглися в голові і в серці, тому нині можна й описати.
Одним словом, якщо коротко, то такого полювання в мене ще не було 8-)
Але про все по порядку...

В суботу рано-вранці вийшов я на полювання в околицях села Суськ. Обійшов практично усі доступні мені угіддя з нульовим результатом (стосовно здобичі). Бачив лише кілька місць нічних лежань косулі, а під кінець "обходу" на краю болітця сполохав дикого козлика, котрий зірвався приблизно за 40-50 метрів від мене і злякано гавкаючи втік до лісу, блискаючи білою дупою :).
Так і повернувся додому...

Дома півдня рубав дрова і займався всякою сільською всячиною, котру давно (з легкої подачі мого знайомого) називаю одним словом "агрофітнес". А ближче до вечора стало свербіти в одному місці. Мисливському. Просто не до терпіння!
Тому плюнув на все, одним оком поглянув на прогноз погоди на вечір-ніч-ранок, схопив зброю, амуніцію, мішок сухих дров (вже в той час прикидАв можливі "розкладИ" 8-)), скочив в машину і погнав на с. Новостав. Приїхав туди десь біля 17:00. Відразу оцінив та вибрав місце ночівлі,

скинув там мішок з дровами, підготував усе до багаття (лише запалити сірника - і все) і подався на знайому канаву. Вона чи то була колись вирита в рамках совєцьких меліоративних робіт, чи, скоріше це є залишки старого русла річки Стубла.. а може те й друге одночасно - тобто, меліоратори колись поглибили старе русло. Але не суть важливо.

Покинувши "танк" метрів за 300 від орієнтовного місцезнаходження потенційних качок, я, як той злодій, почав підкрадатися до канави. І не до самого очікуваного місця, а трохи лівіше - там де можна було би, обережно і непомітно висунувшись з густих прибережних зарослів осоки, оглянути в бінокль водну поверхню. І це принесло результат. Метрів за 100 я побачив в бінокль гарнющого зеленоголового крижня та коричневу качку, котрі спокійно собі паслися на рясці.
Ну що ж... обережно пригнувшись наполовину я почав до них підкрадатися з флангу, роблячи величеньке коло.

Підійшовши метрів, як мені видавалося, за 20 до цих качок, я відкрито підвівся в повен зріст, вже повністю налаштований до пострілу. І качки злетіли. Правда, метрів за 15 далі від того місця, де вони були коли я їх побачив (доки підкрадався, то вони відпливли), і не дві, а штук 8-10 :). Ну але все-одно в межах пострілу (метрів 35).
Першим пострілом (шрот №3, дуже старі, проте ще придатні "магазинні" набої фірми "mirage") я в жодну качку не попав :-/. Зате другий влучив гарно (потім виявилося, що одна шротина сковзнула по кістці хребта біля копчика, а друга попала точно в шию). Качка акуратно склеїла лас... тобто склала крила і впала в густі зарослі прибережної трави. Негайно засікши орієнтир падіння (1,5-2 м вправо від високого стебла трави), я ломанувся до здобичі. Вже по ходу заспокоївся - зрозумів що знайду качку по-любасу, оскільки вона ще била крилами і ворушила навколо себе кілька стеблин трави, котрі мені дуже добре було видно.
Підійшов, взяв, ще трохи "допоміг" крижню (це був саме крижень) швидко "відійти у вічні краї боліт та ряски" і поніс його до "танка" (метрів 200 від того місця).

Ну і йшов собі.. розряджена рушниця (порожні гільзи я підібрав, а свіжі набої не заряджав - а навіщо? Йду ж до машини...) на правому плечі, в лівій руці - здобутий крижень.
І метрів за 100 від машини в мене з-під ніг вискакує здоровенний сіруватий заєць і втікає майже по прямій від мене, навіть не петляючи :)
На інстинкті я кидаю під ноги крижня, зриваю з плеча рушницю і... прокидаюсь (чи приходжу до тями) :))).
По-перше, на зайчиків ще не сезон. Ще ~3 тижні чекати на відкриття полювання по пухнастиках. По-друге - а як це я збирався стріляти? - рушниця ж розряджена!
З полегкістю видихнув, усвідомивши, що розряджена рушниця вберегла мене від акту браконьєрства 8-)

Ліричний відступ: але вчергове, знову і знову, вдовбав собі в мізки одне із ЗАЛІЗНИХ ПРАВИЛ ПОЛЮВАННЯ (а також і диверсійно-розвідувальних виходів): якщо вже вийшов на полювання - ніде й ніколи ні на секунду не втрачай концентрації. Навіть на привалах/відпочинку уважно спостерігай по усіх сторонах і добре прислухайся, що й де відбувається. Постійно аналізуй інформацію. Відпочити зможеш лише тоді, коли повернешся з полювання додому. Ми із кумом можемо пригадати чимало випадків, коли "на розслабоні" мисливці (і ми в тому числі) втрачали потенційну здобич. Приведу один приклад. Одного разу в районі села Жобрин, після чергової загонки, всі стояли при наїждженій польовій дорозі і запально, на підвищених тонах, обговорювали загонку. Деякі мисливці під час розмови засмалили цигарки, деякі відійшли на 3-5 метрів в сторону і трохи, гм.., "закидали собі за комір" із портативних фляжок... Усі стояли однією великою групою і гелготіли як ті гуси мабуть хвилин із 15. І тут, ні сіло ні впало, прямо навпроти цієї групи мисливців та загоничів вискочив зайчисько, котрий увесь цей час лежав метрах в 8-10-ти (не більше!) при дорозі в траві і щодуху почесав в напрямку від них. Усі були "розряджені" і "на розслабоні". І заєць успішно втік :).

Але повернемося до наших бара.. тобто качок.
Після цього крижня я пройшовся вздовж берега Стубли ще метрів 300 за "кемпою" (тобто, загалом десь біля 1-1,2 км). Гадав, що якщо не побачу качок на відкритій воді, то просто огляну місцевість. Бо давненько не був саме в тому кутку.
Пройшовся... завважив деякі сліди перебування лисиці (свіжий послід. Багато посліду). Зрозумів, що там для лиса рай - бо повно мишей.
Доки ходив і розглядався, то почало темніти. Отож, попивши кави із термоса, я помалу повернувся на канаву на те місце, де взяв крижня. І почав вибирати місце-сховок для чатування на вечірній льот качки.
А повинен ще сказати, що в різних місцях час вечірнього льоту качки кардинально відрізняється. Наприклад, поблизу с. Суськ цього року літ проходить коли вже абсолютно стемніло і мисливцю геть нічого не видно. Перевірено протягом останнього місяця і мною, і усіма місцевими мисливцями! А тут я на вечірній льот прибув вперше. І достеменно не знав коли ж місцева качка зволить прилетіти на цю канаву.

(далі буде. Ще цікавіше 8-) а поки-що ось іще дві фотки, щоби не забути про них.. потім прокоментую)