понеділок, 27 серпня 2012 р.

Перший в житті мій вихід на полювання на водоплаваючу птицю

Фоток не буде, бо реально не було коли робити. В сенсі, що не до них було. Натомість я спішив насолодитися процесом :)
Отже, в суботу ввечері (десь із 18-00 і аж дотемна) та неділю вранці (із 7-00 і до 12-00) в мене мав місце сабдж. Разом із кумом Толіком, досвідченим мисливцем (мисливського стажу, мабуть, років із 30, не менше).

Субота 25.08.2012.
Виїхали моїм "танком" до т.зв. "пасіки" (див. відмітку на карті. Це місце, де за селом Суськ і дійсно колись була пасіка. Але вже давним-давно її там нема. Проте назва серед місцевих жителів побутує й досі). Минули "пасіку" і проїхали ще кілометрів зо два (це якщо по прямій. А реально петляли на першій передачі мабуть всіх 4-5 км) в напрямку колишніх меліоративних каналів між Суськом, Жобрином та Дюксином (див. карту області). В цій області ми й ходили, вишуковуючи качок. Проте безуспішно. За весь вечір побачили лише трьох бекасів, котрі знялися й сполохано відлетіли від нас ще метрів за 40. Стріляти по них було повним безглуздям.
Походивши години зо дві-дві з половиною і здорово втомившись ми повернулися додому, випили в кума вдома по 150 гр прекрасного шнапсу під сальце, свіжі помідорчики та холодець із курки і полягали спати, домовившись виїхати о 6-30 ранку в інше місце (між селами Деражно та Дюксин, ближче до Деражного. Я ці місця знаю з дитинства, бо бував там на спінінговій, і не лише, рибалці незліченну кількість разів).

Неділя 26.08.2012.
Виїхали, як і домовлялися напередодні, точно о 6-30, і за півгодини вже були на місці (це місце жителі навколишніх сіл називають "біля Свєтя". "Свєть" - так по-місцевому звали покійного господаря хутора). Покинули "танк" на горбочку, а самі походили по навколишніх ставках та стариці. З нульовим результатом. Кум Толік все дивувався, що, мовляв, такі чудові місця для качки, а її катма.
Я запропонував трохи передислокуватися (див. відмічену область), мотивуючи це тим, що кожного року в тих місцях бачив качок. Небагато, але бачив. Там-то й відбулися основні події :).
Спершу кум сполохав величезного селезня. Я дивився в іншу сторону і був трохи закритий очеретом, тому зблизька цього селезня не встиг роздивитися. Кум двічі таки пальнув по ньому, проте не попав. Селезень на бриючому польоті пішов від кума, метрів за 80-100 розвернувся на 90 градусів вправо і щез за зарослями очерету. Кум в серцях матюкнувся і негайно пішов до "танка" за "забродами". Бо ходив до цього часу у звичайних гумових чоботях.
Оскільки в мене "забродів" не було (я спеціально не брав із собою офіцерське ОЗК, бо моєю метою було просто "зазнати відчуття полювання". Тепер братиму обов'язково), то я перейшов на іншу сторону дороги (там болітце набагато мілкіше і значну його частину можна було би пройти у звичайних гумових чоботях). Отож, кум "місив болото" з однієї сторони, а я - з протилежної.
І буквально через 5 хвилин в мене спрацювала "чуйка". Хочте вірте - хочте ні! Я зняв рушницю із запобіжника і з подвоєною уважністю почав оглядати навколишній очерет та осоку. І не даремно! За якусь хвилину метрах в 15-ти від мене сполохано здійнялась качка середніх розмірів і, набираючи швидкість, по дузі полетіла вперед-вверх-направо. Я шмальнув двічі, один за другим, проте не попав :(. Помилка була стандартна для зелених новачків: теоретично я прекрасно знав і знаю (подумки багато разів про себе проробляв), що при прицілюванні слід брати упередження. А от в гарячці не взяв :-Е.
Після невдалих пострілів трохи трусилися руки... і, безперечно, кілька разів сам себе матюкнув :))).
Проте за хвилину-другу я вже продовжував повільно бродити по болітцю, намагаючись підняти здобич "на крило". І хвилин через 5 таки знову сполохав птицю. На цей раз болотну курочку (це я недавно в Інтернеті знайшов фотку здобичі, бо спочатку думав, що це кулик :)). Курочка піднялася десь метрах в 10-ти від мене і спробувала втекти понад самою осокою. Але я тут вже холоднокровно її вицілив (на цей раз з необхідним упередженням) і поклав з першого пострілу наповал. Добре, що мав шрот №6, бо маю враження, що більший шрот розніс би її на шматки. А так все було гаразд.
Коли підійшов і підняв здобич, то був трохи розчарованим - в польоті птаха мені видалася значно більшою. Потім кум Толік сказав, що так завжди буває: в польоті птиця завжди здається набагато більшою завдяки розпущеним крилам та хвосту.
Більше ми нічого не бачили. І, походивши ще деякий час, сіли в "танк" і повернулися додому в Суськ.
Як би там не було, але перший трофей, нехай і самий скромний, я таки дістав. А також реально отримав задоволення від процесу. Не вбивства, ні! А процесу бродіння по траві, приємної втоми від цього, спілкування з кумом, "травлення" різних байок, а також від відчуття зброї в руках. Скажу так, що в плані фізичних навантажень полювання на болотну птицю конкретно "вставляє" рибалку зі спінінгом. В основному за рахунок бродіння по болоту, коли трава, осока та очерет обплутують ноги, болото засмоктує і заважає переступати, а рушниця за години дві-три конкретно відтягує руки (вона, порівняно зі спінінгом, далеко не легенька. Біля 4-х кг все ж...). Весь час в бойовому положенні її не поносиш - це я на власному досвіді переконався.

Резюме: в найближчу суботу-неділю (1-2 вересня), якщо нічого не зміниться, знову піду на полювання :). Це супервідпочинок та вельми добре та збалансоване фізичне навантаження. Якраз те, що потребує мій нинішній життєвий уклад. А особливо моя спинка 8-).

2 коментарі: