Але про все по-порядку :)
Отже, дочекалися ми з кумом Толіком нарешті відкриття полювання на пернатих.
Обох, починаючи десь із середини липня, вже конкретна трясця брала. Вже обговорювали маршрути, спорядження, можливі варіанти із перенесенням початку відкриття полювання та ін..
В суботу (відкриття) до обіду ще обидва активно попрацювали по господарству на своїх обійстях (кум на своєму, а я - на тещиному) і домовились про вихід о 14-30 в напрямку ось цього місця. Ну і незважаючи на те, що готувалися до цього моменту майже цілий рік, змогли вийти з дому ажно о 15-11. Ага - збиралися як за море с.ати :)
Ну, дякуючи Богу, нарешті вийшли...
Кум був впевнений, що в тому місці ми будемо чи не єдині мисливці. Але вже на підході, побачивши дими від кількох багать, контури наметів та бусів/автомобілів, ми зрозуміли, що практично попали на мітинг :)
Серед розмаїття люду кум Толік впізнав одну Оржівську команду (вельми колоритні хлопці: батько і три дорослі сини. Потомственні мисливці. Легіні як на підбір. Справжні гренадери не нижче 183-185 см зросту, міцні, загорілі. Кум Толік потім мені сказав, що таких досвідчених мисливців ще пошукати!), і ми направилися прямо до їхніх наметів.
Привітались навзаєм (хлопці строго говорили "добридень, із святом!", маючи на увазі свято відкриття полювання), познайомилися хто кого не знав, сіли всі в коло, хлопці налили нам по чарці розведеного спирту... поспілкувалися десь із 20 хвилин і нарешті наступила ПОРА (16:00 ЕЕТ).
Приблизно узгодили між собою сектори та доріжки і вирушили на болота. За хвилин 15 залунали перші постріли і піднялися перші зграйки (штуки по 4-8) сполоханих качок.
Помісивши десь із годину болото, сполохавши лише одного бекаса, на котрого не встиг навіть звести рушницю, і з незвички вкінець замордувавшись (перші виходи на полювання завжди так. Це вже потім, по ходу сезону призвичаюєшся та можеш годинами ходити по пояс в болоті) помалу повернувся на "базу". Передихнув хвилин 10-15, попив кисленького фруктового компоту із фляги і пішов в другу сторону, на інше болотце. Там також нічого не побачив.
Знову повернувся на "базу", і через кілька хвилин з різних сторін підійшло все майже товариство.
У двох "синів" було по качці (я якраз з ними та собакою і є на одній з фоток. Тобто, ті качки не мої :)). Третій син і батько ще були на "виході", але через якийсь час підійшли також з результатом "ще одна синова качка". А батьку ще в той момент не везло, як і нам із кумом Толіком.
Походивши ще десь із годину-півтори, жодного разу не стрільнувши і потомившись, немов собаки (хоча якраз-то мисливські пси довкола і не виглядали втомленими, а зовсім навпаки), ми з кумом змирилися із локальною невдачею, плюнули і помалу потюпали додому. Там бахнули "по сто" і полягали спати.
На другий день куму згідно його робочого графіку слід було йти на роботу на 9-00 годин ранку. То ми домовилися хоча би на 1,5-2 годинки ще раз вискочити в те саме місце.
Походивши ще десь із годину-півтори, жодного разу не стрільнувши і потомившись, немов собаки (хоча якраз-то мисливські пси довкола і не виглядали втомленими, а зовсім навпаки), ми з кумом змирилися із локальною невдачею, плюнули і помалу потюпали додому. Там бахнули "по сто" і полягали спати.
На другий день куму згідно його робочого графіку слід було йти на роботу на 9-00 годин ранку. То ми домовилися хоча би на 1,5-2 годинки ще раз вискочити в те саме місце.
Вискочили десь біля 04-45 ранку. Помісили знову болото... кум навіть стрільнув двічі по качці, але не попав, бо чомусь забарився із пострілами, а доки стрілив, то качка вже була задалеко. Я помилувався сходом сонця....
Інших качок ми не бачили. Тому знову "несолоно сьорбавши" пішли додому. Кум Толік відправився на роботу, а я в 6-30 розбудив синочка і запропонував йому з'їздити на полювання в іншу сторону - в район села Деражне.
Синок із величезним захватом погодився. Ми швидко зібралися та й поїхали.
А там було все не так :)
Звідусіль лунали постріли, але, власне, біля дороги Дюксин-Деражне мисливців видно не було. Як, до речі, й качок 8-).
Вдягнувши гумові чоботи (ОЗК я вирішив поки-що не одягати) і проінструктувавши синочка з біноклем, ми спочатку помалу пішли вздовж русла стариці. Знову ж таки жодної качки там не було. Раз-другий сполохали лише сіру чаплю та кілька бекасів.
Далі, зробивши коло, наблизилися до невеличких боліт, що розташувалися біля двох приватних ставів. І тут я побачив, як на одне з боліт спікірувала та сіла одна немаленька качка! Качка, видно, була сполохана далекими пострілами, і спочатку летіла в складі зграйки із 2-х інших качок. Потім відокремилася від них і на свою біду (як потім виявилося :)) сіла на це болітце.
Наказавши сину непорушно стояти на місці, я вельми обережно став обходити болітце так, щоби сонце було в мене за спиною і не заважало прицілюватися. Йшов-йшов-йшов і... і нічого не траплялося. Качка чомусь не полохалася, а десь заникалася. Я посмілішав і вже почав конкретно шуміти (перед цим зняв рушницю із запобіжника - немов відчував момент). І тут на протилежному кінці болітця нерви у качки не витримали, вона несподівано зірвалася і полетіла на бриючому польоті в протилежний від мене бік! Але далеко не встигла відлетіти. Перший же мій постріл (шрот №5) заставив її каменем впасти на землю.
Андрійко з радісним вереском "YESSSS!!!" кинувся до неї, я також почовгав через болото. Коли підійшов, то синочок вже тримав її за шию і передавав мені :). Качка була ще навіть трішки жива, але недовго. Рани її були "несумісні із життям": кілька шротин (скільки саме - я вже не рахував) в праве крило і в шию.
Збудженню нашому не було меж. Це ж була перша в житті здобута нами качка :)
Ми пішли до нашого "танка" і поїхали додому (мається наувазі в Суськ до бабусі). Дома нас похвалили :).
P.S. Дика качка була дуже смачна. Наша мама її вельми смачно приготувала! Андрійко із задоволенням ласував нею, а останніми шматками ми пригостили мене (так-так, лише аж через тиждень я скуштував впольовану качку :). Бо раніше не мав можливості, оскільки перебував у відрядженні), наших кумів та мого брата Тараса на День Незалежності, після того як повернулися із прогулянки святковим Рівним.
Інших качок ми не бачили. Тому знову "несолоно сьорбавши" пішли додому. Кум Толік відправився на роботу, а я в 6-30 розбудив синочка і запропонував йому з'їздити на полювання в іншу сторону - в район села Деражне.
Синок із величезним захватом погодився. Ми швидко зібралися та й поїхали.
А там було все не так :)
Звідусіль лунали постріли, але, власне, біля дороги Дюксин-Деражне мисливців видно не було. Як, до речі, й качок 8-).
Вдягнувши гумові чоботи (ОЗК я вирішив поки-що не одягати) і проінструктувавши синочка з біноклем, ми спочатку помалу пішли вздовж русла стариці. Знову ж таки жодної качки там не було. Раз-другий сполохали лише сіру чаплю та кілька бекасів.
Далі, зробивши коло, наблизилися до невеличких боліт, що розташувалися біля двох приватних ставів. І тут я побачив, як на одне з боліт спікірувала та сіла одна немаленька качка! Качка, видно, була сполохана далекими пострілами, і спочатку летіла в складі зграйки із 2-х інших качок. Потім відокремилася від них і на свою біду (як потім виявилося :)) сіла на це болітце.
Наказавши сину непорушно стояти на місці, я вельми обережно став обходити болітце так, щоби сонце було в мене за спиною і не заважало прицілюватися. Йшов-йшов-йшов і... і нічого не траплялося. Качка чомусь не полохалася, а десь заникалася. Я посмілішав і вже почав конкретно шуміти (перед цим зняв рушницю із запобіжника - немов відчував момент). І тут на протилежному кінці болітця нерви у качки не витримали, вона несподівано зірвалася і полетіла на бриючому польоті в протилежний від мене бік! Але далеко не встигла відлетіти. Перший же мій постріл (шрот №5) заставив її каменем впасти на землю.
Андрійко з радісним вереском "YESSSS!!!" кинувся до неї, я також почовгав через болото. Коли підійшов, то синочок вже тримав її за шию і передавав мені :). Качка була ще навіть трішки жива, але недовго. Рани її були "несумісні із життям": кілька шротин (скільки саме - я вже не рахував) в праве крило і в шию.
Збудженню нашому не було меж. Це ж була перша в житті здобута нами качка :)
Ми пішли до нашого "танка" і поїхали додому (мається наувазі в Суськ до бабусі). Дома нас похвалили :).
P.S. Дика качка була дуже смачна. Наша мама її вельми смачно приготувала! Андрійко із задоволенням ласував нею, а останніми шматками ми пригостили мене (так-так, лише аж через тиждень я скуштував впольовану качку :). Бо раніше не мав можливості, оскільки перебував у відрядженні), наших кумів та мого брата Тараса на День Незалежності, після того як повернулися із прогулянки святковим Рівним.
Немає коментарів:
Дописати коментар