понеділок, 19 серпня 2013 р.

Відкриття сезону-2013 полювання на пернатих aka перша впольована качка


Але про все по-порядку :)
Отже, дочекалися ми з кумом Толіком нарешті відкриття полювання на пернатих.
Обох, починаючи десь із середини липня,  вже конкретна трясця брала. Вже обговорювали маршрути, спорядження, можливі варіанти із перенесенням початку відкриття полювання та ін..
В суботу (відкриття) до обіду ще обидва активно попрацювали по господарству на своїх обійстях (кум на своєму, а я - на тещиному) і домовились про вихід о 14-30 в напрямку ось цього місця. Ну і незважаючи на те, що готувалися до цього моменту майже цілий рік, змогли вийти з дому ажно о 15-11. Ага - збиралися як за море с.ати :)
Ну, дякуючи Богу, нарешті вийшли...
Кум був впевнений, що в тому місці ми будемо чи не єдині мисливці. Але вже на підході, побачивши дими від кількох багать, контури наметів та бусів/автомобілів, ми зрозуміли, що практично попали на мітинг :)
Серед розмаїття люду кум Толік впізнав одну Оржівську команду (вельми колоритні хлопці: батько і три дорослі сини. Потомственні мисливці. Легіні як на підбір. Справжні гренадери не нижче 183-185 см зросту, міцні, загорілі. Кум Толік потім мені сказав, що таких досвідчених мисливців ще пошукати!), і ми направилися прямо до їхніх наметів.
Привітались навзаєм (хлопці строго говорили "добридень, із святом!", маючи на увазі свято відкриття полювання), познайомилися хто кого не знав, сіли всі в коло, хлопці налили нам по чарці розведеного спирту... поспілкувалися десь із 20 хвилин і нарешті наступила ПОРА (16:00 ЕЕТ).
Приблизно узгодили між собою сектори та доріжки і вирушили на болота. За хвилин 15 залунали перші постріли і піднялися перші зграйки (штуки по 4-8) сполоханих качок.
Помісивши десь із годину болото, сполохавши лише одного бекаса, на котрого не встиг навіть звести рушницю, і з незвички вкінець замордувавшись (перші виходи на полювання завжди так. Це вже потім, по ходу сезону призвичаюєшся та можеш годинами ходити по пояс в болоті) помалу повернувся на "базу". Передихнув хвилин 10-15, попив кисленького фруктового компоту із фляги і пішов в другу сторону, на інше болотце. Там також нічого не побачив.
Знову повернувся на "базу", і через кілька хвилин з різних сторін підійшло все майже товариство.
У двох "синів" було по качці (я якраз з ними та собакою і є на одній з фоток. Тобто, ті качки не мої :)). Третій син і батько ще були на "виході", але через якийсь час підійшли також з результатом "ще одна синова качка". А батьку ще в той момент не везло, як і нам із кумом Толіком.
Походивши ще десь із годину-півтори, жодного разу не стрільнувши і потомившись, немов собаки (хоча якраз-то мисливські пси довкола і не виглядали втомленими, а зовсім навпаки), ми з кумом змирилися із локальною невдачею, плюнули і помалу потюпали додому. Там бахнули "по сто" і полягали спати.
 На другий день куму згідно його робочого графіку слід було йти на роботу на 9-00 годин ранку. То ми домовилися хоча би на 1,5-2 годинки ще раз вискочити в те саме місце.
Вискочили десь біля 04-45 ранку. Помісили знову болото... кум навіть стрільнув двічі по качці, але не попав, бо чомусь забарився із пострілами, а доки стрілив, то качка вже була задалеко. Я помилувався сходом сонця....
Інших качок ми не бачили. Тому знову "несолоно сьорбавши" пішли додому. Кум Толік відправився на роботу, а я в 6-30 розбудив синочка і запропонував йому з'їздити на полювання в іншу сторону - в район села Деражне.
Синок із величезним захватом погодився. Ми швидко зібралися та й поїхали.
А там було все не так :)
Звідусіль лунали постріли, але, власне, біля дороги Дюксин-Деражне мисливців видно не було. Як, до речі, й качок 8-).
Вдягнувши гумові чоботи (ОЗК я вирішив поки-що не одягати) і проінструктувавши синочка з біноклем, ми спочатку помалу пішли вздовж русла стариці. Знову ж таки жодної качки там не було. Раз-другий сполохали лише сіру чаплю та кілька бекасів.
Далі, зробивши коло, наблизилися до невеличких боліт, що розташувалися біля двох приватних ставів. І тут я побачив, як на одне з боліт спікірувала та сіла одна немаленька качка! Качка, видно, була сполохана далекими пострілами, і спочатку летіла в складі зграйки із 2-х інших качок. Потім відокремилася від них і на свою біду (як потім виявилося :)) сіла на це болітце.
Наказавши сину непорушно стояти на місці, я вельми обережно став обходити болітце так, щоби сонце було в мене за спиною і не заважало прицілюватися. Йшов-йшов-йшов і... і нічого не траплялося. Качка чомусь не полохалася, а десь заникалася. Я посмілішав і вже почав конкретно шуміти (перед цим зняв рушницю із запобіжника - немов відчував момент). І тут на протилежному кінці болітця нерви у качки не витримали, вона несподівано зірвалася і полетіла на бриючому польоті в протилежний від мене бік! Але далеко не встигла відлетіти. Перший же мій постріл (шрот №5) заставив її каменем впасти на землю.
Андрійко з радісним вереском "YESSSS!!!" кинувся до неї, я також почовгав через болото. Коли підійшов, то синочок вже тримав її за шию і передавав мені :). Качка була ще навіть трішки жива, але недовго. Рани її були "несумісні із життям": кілька шротин (скільки саме - я вже не рахував) в праве крило і в шию.
Збудженню нашому не було меж. Це ж була перша в житті здобута нами качка :)
Ми пішли до нашого "танка" і поїхали додому (мається наувазі в Суськ до бабусі). Дома нас похвалили :).

P.S. Дика качка була дуже смачна. Наша мама її вельми смачно приготувала! Андрійко із задоволенням ласував нею, а останніми шматками ми пригостили мене (так-так, лише аж через тиждень я скуштував впольовану качку :). Бо раніше не мав можливості, оскільки перебував у відрядженні), наших кумів та мого брата Тараса на День Незалежності, після того як повернулися із прогулянки святковим Рівним.

Немає коментарів:

Дописати коментар