субота, 14 серпня 2010 р.

Як люди самі йдуть на убій наче вівці (психологічна особливість)

Ще на одну вельми цінну та корисну думку Валерія Бобровича натрапив в його книзі "Щоденник сотника Устима. Як козаки Кавказ воювали" (стор. 12-14):
"... Тепер я зрозумів, як це люди самі рушали на смерть під час війни. Спочатку з'являються накази: під загрозою смертної кари всім жителям певної національності зібратись у певному місці, о певній годині. Кожен відчуває: щось не так, але не хоче створювати собі проблеми. Якщо ж виконати вимоги, можливо, біда обмине. Ти йдеш на обумовлене місце, підписуєш якісь папери — й тебе вносять до списків.
Загалом ти міг сховатись, втекти, поїхати до родичів в інше місто. Нарешті починаєш це розуміти — але запізно, потяг уже пішов. Твої вороги взагалі не знали точно, скільки вас у місті, й тільки тепер, коли ти прийшов і потрапив до списків, про тебе можна сказати, як у відомому мультику — «нас порахували». Вас ще до пуття не охороняють, ще можна втекти. Немає людини зі списку — то й що, на одного менше, на одного більше. Не знайшовши тебе, навряд чи перевертатимуть догори дригом ціле місто. Не знайшовши людини зі списку, проти прізвища поставлять галочку, а облаву не влаштовуватимуть. Але тебе приковує до одного місця все — сім'я, друзі, звички. І зрештою разом із іншими тебе ставлять у ряд і наказують копати яму. Нема жодного сумніву, що ця яма для тебе. Зовсім поруч річка, дерева, бачиш кущі, до них лише десяток метрів. Руки-ноги у вас не зв'язані, є можливість втекти, врятуватись. І хоч тепер за вами спостерігають автоматники, вони розслаблені й неуважні. Та ти думаєш про інше.
У спину обов'язково полетить черга. Так, нема запитань, у тебе зовсім мізерні шанси, може один із тисячі, але він все-таки є. Та ти чіпляєшся за надію — що, як не розстріляють, може, просто лякають, може, це просто окопи, й солдатам ліньки самим їх копати. Тебе вб'ють за спробу втечі, а всі інші виживуть. Ще й отримають після роботи миску супу.
Ти й сам не віриш у цю дурню. Але, але, але,.. Кати всіх часів та народів добре знають цю психологію та нею користуються. Так після взяття Києва більшовицькими бандами Муравйова було запрошено на реєстрацію, а потім розстріляно вісім тисяч офіцерів колишньої царської армії. Те саме відбулось у Криму після евакуації військ 8рангеля. "Товариш Фрунзе пообіцяв амністію, а потім розстріляв більше сорока тисяч людей, так званого "чужого" елементу".
Так що добре пам'ятайте все це і не ведіться на всякі там реєстрації та "построєнія". Особливо при нинішній кремлядській відверто ворожій окупаційній владі. Бо інакше ваша дисциплінованість (а я б назвав її феєричним ідіотизмом) вилізе боком вам та вашим сім'ям.

Немає коментарів:

Дописати коментар